Соціально-демографічна характеристика злочинців, які вчинили статевий злочин щодо неповнолітнього
Для дослідження особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітніх, важливе значення має соціально-демографічна характеристика, оскільки сприяє повноті висвітлення даної проблеми. Як відомо, соціально-демографічні ознаки властиві будь-якій особі і, на перший погляд, кримінологічного значення вони не мають, однак у своїй сукупності дають важливу інформацію, без якої не можна здійснити повну кримінологічну характеристику особистості злочинця. Важливість дослідження соціально-демографічної характеристики злочинця дасть змогу виявити чинники, котрі сприяють формуванню у нього злочинної поведінки. А врахування поряд із зазначеними ознаками соціально-психологічних причин сприятиме виробленню ефективних заходів запобігання вчиненню статевих злочинів щодо неповнолітніх.
Розглянемо складові ознаки соціально-демографічної характеристики особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітніх.
Як правило, злочини проти статевої недоторканості вчиняються особами чоловічої статі. Зазначене стосується також статевих злочинів щодо неповнолітніх, переважна більшість (97,4%) яких вчинюється чоловіками. Доволі часто це особи молодої вікової групи, про що зазначимо нижче. Однак слід наголосити, що чималий відсоток (25%) чоловіків вчиняли зазначені злочини після 50 років. Так, стосовно В. порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 156 КК України. Проведеним досудовим слідством установлено, що В. протягом одного року у власному будинку неодноразово задовольняв свою статеву пристрасть неприродним способом із малолітньою Р., яка є внучкою його дружини. Крім того, В. вчиняв щодо Р. розпусні дії.
Як свідчить емпіричне дослідження, жінки також беруть участь у вчиненні статевих злочинів проти неповнолітніх. За даними Департаменту України з питань виконання покарань, в установах Державної кримінально-виконавчої служби України тримається 1851 особа, засуджена за злочини, вчиненні проти статевої свободи і статевої недоторканості неповнолітніх, з яких 2,6% становлять жінки [4]. Невисокий відсоток жінок у вчиненні статевих злочинів щодо неповнолітніх, на нашу думку, зумовлений високим рівнем їх латентності, а також тим, що за своєю природою жінка є матір’ю, яка дає життя дитині та перебуває з нею у міцному психологічному зв’язку.
До соціально-демографічних ознак відносять вік злочинця.Вік – це не лише біологічний, а й соціальний ступінь у розвитку людини. Здійснюючи перехід з одного вікового ступеня на інший, людина постійно взаємодіє з соціальним середовищем, отримує і накопичує життєвий досвід [1, с. 54]. Аналіз віку осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, допоможе виявити найбільш кримінально-активні вікові групи.
Слід зазначити, що у науці не визначено критерію поділу засуджених на вікові групи. Тому при дослідженні кримінальної активності осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, ми розглядали вікові групи, які визначені на практиці.
Проведений нами аналіз демографічних ознак засуджених за статеві злочини щодо неповнолітніх, які перебувають у Державній кримінально-виконавчій службі України, дав змогу здійснити вікову характеристику досліджуваних осіб, за якою найчисельнішою є категорія засуджених у віці від 18 років до 35 років – 63,6 % осіб, у віці від 35 років до 45 років – 33,4 % осіб, у віці понад 45 років – 10,7% осіб та 1,5% осіб – у віці до 18 років.
За даними Державної судової адміністрації, серед засуджених, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи у віці від 14 до 16 років,у 2004 році38,1% становилизасуджені за статеві злочини, вчинені щодо неповнолітніх; у 2005 році цей відсоток становив 58,9; у 2006 році – 61,2; у 2007 році – 90%. У віці від 16 до 18 років у 2004 році 50,5% засуджених; у 2005році – 60,7% засуджених; у 2006 році – 55% засуджених; у 2007році – 81,7% засуджених. Вікова група засуджених у віці від 18 до 25 років у 2004 році становила 45,4% засуджених; у 2005 році – 46,8%; у 2006 році – 39,4%; у 2007 році – 71,2%. У віці від 25 до 30 років у 2004 році – 34,2% засуджених, у 2005році – 36,2% засуджених, у 2006 році – 33,7% засуджених, у 2007 році – 70,8% засуджених. Серед осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості у віці від 30 до 50 років, у 2004році 30,3% становилизасуджені за статеві злочини, вчинені щодо неповнолітніх; у 2005році – 34,9% засуджених, у 2006 році – 32,7% засуджених, у 2007 році – 73,3% засуджених; у віці від 50 і старше у 2004 році відсоток засуджених за статеві злочини становив 12, 9%; у 2005 році – 17,1%; у 2006 році – 25%; у 2007 році – 43,7% [5].
Таким чином, наведені різні вікові групи засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи дали можливість виявити, що серед осіб віком від 14–25 років найбільше вчиняється статевих злочинів щодо неповнолітнього. Заслуговує на уваги той факт, що у вікових категоріях від 30 років і старших, відсоток тих, хто вчинив статеві злочини щодо неповнолітніх до 2007 року зменшувався, а з 2007 року цей відсоток почав зростати.
З матеріалів вивчених нами кримінальних справ виявлено, що найбільш численну вікову групу серед засуджених, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, становлять особи 18–25 років (37,2%). Слід відмітити, що В.Т. Маляренко та Я.В. Мачужак у своєму дослідженні також виявили високий відсоток (35,6) засуджених зазначеної вікової групи [7, с. 23]. С.С. Косенко встановила, що 36,2% осіб вчинили статеві злочини стосовно неповнолітніх у віці від 18 до 25 років [6, с. 47]. Наступною досить численною віковою групою серед засуджених є особи 25–40 років (27,5%). За вивченими кримінальними справами 14,5% осіб вчинили злочини у віці понад 40 років. Найнижчий відсоток засуджених (6,25) простежується у віці 14–16 років. Доречно звернути увагу на той факт, що значний відсоток (15,5) засуджених за статеві злочини проти неповнолітніх вчиняють особи у віці 16–18 років.
Таким чином, якщо згрупувати вікові категорії засуджених за статеві злочини щодо неповнолітніх, то більшість (58%) осіб вчиняють досліджувані злочини у віці від 16 до 30 років. Зазначене підтверджують дослідження, проведені вченими у попередні роки. А це свідчить, що у статевих злочинах, вчинених щодо неповнолітніх, виявляється тенденція, за якою найвища кримінальна активність простежується у наймолодших вікових групах. Занепокоєння викликає те, що в цьому віці відбувається формування особистості, а також вибір сталого мікросередовища, в якому особа набирається життєвого досвіду, який допомагає у прийняті життєво важливих рішень та вирішенні конфліктних ситуацій. Високий відсоток засуджених серед молоді засвідчує про деструктивні тенденції у формуванні їх особистості. Як слушно зазначає М.М. Бабаєв, масштаби злочинності неповнолітніх та її негативні тенденції показово демонструють як багато ще злого, брудного й жорстокого в свідомості й душах молодих людей, у яких життя не склалося, не вдалося [6, с. 114].
Хотілося звернути увагу на таку ознаку, як громадянство. Опрацьовані нами емпіричні дані дали можливість встановити, що 96,8% тих, хто вчинив статеві злочини щодо неповнолітніх, – громадяни України, 2,2% – громадяни інших держав та 1,0% – особи без громадянства.
З викладеного випливає, що більшість статевих злочинів щодо неповнолітніх скоюється громадянами України. Але, з іншого боку, не можна применшувати ролі громадян інших держав у вчиненні досліджуваних злочинів. Судово-слідча практика свідчить, що статеві злочини проти неповнолітніх, вчинені іноземними громадянами, характеризуються особливою жорстокістю. Так, Д. громадянин Арабської Республіки Єгипет, який зареєстрований та проживав у м. Києві, діючи умисно, із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану малолітньої З., вчинив щодо неї насильницьке задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом, що спричинило особливо тяжкі наслідки та її умисне вбивство, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом з особливою жорстокістю. Одного разу, коли малолітня З. мала високу температуру, Д. приїхав провідати її до тітки. Знаючи, що тітка малолітньої піде на нічну зміну на роботу, дочекався цього. Після чого випив 1 літр пива та, маючи на меті задовольнити статеву пристрасть, зайшов до квартири. Потерпіла чинила опір, вибігла на коридор, але Д. догнав її та жбурнув у кімнату, де, приставивши до шиї ножа, продовжував вчиняти насильницькі статеві акти неприродним способом, що спричинило потерпілій особливі мучення та біль [3].
Важливе значення для соціально-демографічної характеристики особистості злочинця, який вчинив статеві злочини щодо неповнолітніх, має освітній рівень. Ця ознака дає можливість простежити залежність злочинної поведінки від освіти та інтелектуального розвитку особи, які водночас впливають на потреби й інтереси людини. Адже низький освітній рівень впливає на самосвідомість, погляди, а досить часто – на бажання особистості та форми їх реалізації. Все це, безперечно, впливає на формування злочинної поведінки у осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх.
Проведене анкетування засуджених та дані Департаменту з питань виконання покарань допомогли встановити, що 51,6% осіб зазначеної категорії мають повну загальну середню освіту, 36,1% – базову загальну середню освіту, 6,4 % – початкову загальну освіту, 3,2% – незакінчену вищу, 1,6% – повну вищу освіту, 0,7% – неписьменні. При цьому 12,2% осіб навчаються у загальноосвітньому закладі при установі, 6,1 навчаються у професійно-технічному закладі при установі, 0,1% – заочно (дистанційно) у вищих навчальних закладах.
З викладеного випливає, що в переважній більшості засуджені мають повну або базову середню освіту, яку неналежним чином засвоїли. Слід наголосити, що однією з функцій освіти є виховання у особи моральних якостей та навичок до праці, що сприяє формуванню у людини антикриміногенної поведінки. Водночас вчинення статевих злочинів щодо неповнолітніх свідчить, що шкільне виховання не виконало покладеної на нього антикриміногенної функції.