Як зазначалося, до другого блоку органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України автор відносить органи місцевого самоврядування України.Підкреслимо, що гарантоване Конституцією України місцеве самоврядування покликане сприяти забезпеченню екологічної безпеки у плануванні та забудові міст. Мається на увазі право та реальна здатність територіальної громади міста вирішувати питання місцевого значення, зокрема, таке важливе для громадян питання, як здійснення планування та забудови території, на якій вони проживають. Відомо, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється населенням міст як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
Повноваження місцевих рад в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України визначені ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року в редакції від 13 січня 2006 року, ст. ст. 11 і 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року.
Зокрема, до компетенції обласних та районних рад в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст належать наступні повноваження: затвердження програм соціально-економічного розвитку, до складу яких входить розділ щодо забезпечення екологічної безпеки, відповідного району, області, заслуховування звітів про їх виконання; забезпечення розроблення та затвердження схем планування територій, містобудівних програм відповідно області чи району; затвердження регіональних, місцевих правил забудови населених пунктів та територій області (крім міст обласного значення).
У відповідності до положень вищеназваних Законів України, центральна роль у забезпеченні екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України належить міським радам. На них покладається відповідальність за стан навколишнього природного середовища на території відповідних міст, що зумовлює покладення на міські ради широкого кола повноважень в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.
Проведений аналіз положень вищеназваних законів України, дає дисертантці підстави виділити координаційно-погоджувальні повноваження міських рад, які полягають у забезпеченні реалізації екологічної політики України, екологічних прав громадян; наданні згоди на розміщення на території відповідних міст об’єктів сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає територію міста; координації діяльності спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів на території місцевої Ради. Координаційні повноваження міських рад знаходять свою реалізацію при здійсненні ними координації діяльності органів Мінприроди України на території міської Ради.
Важливе значення в досліджуваній сфері мають повноваження міських рад, що носять нормативно-правовий характер. Зокрема, це стосується затвердження міськими радами з урахуванням вимог екологічної безпеки проектів планування і забудови населених пунктів, їх генеральних планів та схем промислових вузлів, а також, затвердження місцевих правил забудови окремих частин населених пунктів або окремих розділів місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи. затвердження місцевих екологічних програм. Крім того, до повноважень міських рад відноситься затвердження місцевих екологічних програм та правил з питань благоустрою територій відповідних міст.
Міські ради виконують ряд організаційних повноважень в галузі забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України, а саме, мова йде про організацію вивчення навколишнього природного середовища, організацію в разі необхідності проведення екологічної експертизи містобудівної документації.
У відповідності до чинного законодавства України міські ради наділені інформаційними повноваженнями в досліджуваній дисертанткою галузі, які полягають у інформуванні населення про стан навколишнього природного середовища, екологічної безпеки у містах, а також, про стан функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.
На нашу думку, неабияку роль у галузі забезпечення екологічної безпеки відіграють контрольні повноваження міських рад, а саме, здійснення ними контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.
До системи органів місцевого самоврядування, окрім міських рад, входять і створювані ними виконавчі органи. Як відомо, у відповідності із положеннями ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, які наділяються законом власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями у сфері забезпечення екологічної безпеки, серед яких доцільно виділити, зокрема, повноваження щодо забезпечення в установленому законодавством порядку розробки та подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній, місцевих правил забудови населених пунктів; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови територій, зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ і процесів; підготовки і подання на затвердження відповідної ради проектів місцевих екологічних програм, участі у підготовці загальнодержавних і регіональних екологічних програм.
На виконавчі органи міських рад покладається також координація діяльності спеціально уповноважених органів управління у сфері забезпечення екологічної безпеки. До того ж, міські ради також утворюють спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури, які згідно покладених на них повноважень вирішують окремі питання у сфері забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України.
Проведене дослідження дає дисертантці підстави стверджувати, що управління в сфері забезпеченням екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України носить комплексний багатоаспектовий характер, передбачає діяльність численних органів державного та самоврядного управління, які становлять відповідну систему.
Як зазначає Ю.С. Шемшученко, ключовою вимогою функціонування будь-якої системи органів державного управління є наявність між її елементами прямих і зворотних зв’язків. В цьому концентрується прояв всіх інших ознак системи, проявляється розуміння нами управління як відповідних відносин, а саме правовідносин.
Аналізуючи взаємодію органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України загальної та спеціальної компетенції, на нашу думку, неважко помітити, що між відповідними органами немає впорядкованих зв’язків. Іншими словами, система організаційно-структурного забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України характеризується централізацією в межах ієрархії органів державної влади та органів місцевого самоврядування на рівні органів як загальної так і спеціальної компетенції.
Разом із тим, забезпечення екологічної безпеки найменшою мірою пов’язується з певними межами адміністративно-територіального поділу держави. А більш ефективною та здатною досягти мети екологічної безпеки є побудова та запровадження такого організаційно-структурного механізму, який би будувався за регіональним, екосистемним принципом з обмеженням підпорядкованості адміністративно-територіальним органам виконавчої влади відповідно до національних та регіональних програм забезпечення екологічної безпеки.
Сучасний адміністративно-територіальний устрій України не відповідає вимогам децентралізації управлінської системи і створенню відносно рівноцінних умов життєдіяльності. Суттєвими ознаками регіоналізації України є формування міст-центрів та функціонально і територіально пов’язаних з ними поселень
Література
екологічний безпека повноваження адміністрація
1. Колбасов О.С. Концепция экологической безопасности (юридический аспект) / Колбасов О.С. // Советское государство и право. – 1988. – №2. – С. 47–55.
2. Колбасов О.С. Экология. Политика. Право / Колбасов О.С. – М.: Наука, 1976. – 226 с.
3. Котюк В.О. Основи держави і права: / Котюк В.О. – 3-тє вид., доп. і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
4. Кравченко С.М. Реалізація екологічного законодавства / Кравченко С.М. – К.: Знання, 1989. – 48 с.
5. Красіліч Н.Д. Екологічний контроль / Красіліч Н.Д. // Екологічне право України. Академічний курс: підручник / [Ю.С. Шемшученко, Г.І. Балюк, М.В. Краснова та ін.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – С. 271–291.
6. Краснова М.В. Екологічна відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС / Краснова М.В. // Право України. – 2007. – №3. – С. 146–151;
7. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право: природо-ресурсове право» / Краснова Марія Василівна – К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 1997. – 16 с.