Той факт, що кожний зі злочинів, передбачених предметною юрисдикцією Суду, був вчинений підлеглим, не звільняє його начальника від кримінальної відповідальності, якщо йому було відоме чи мало бути відомо, що підлеглий має намір вчинити чи вчинив такі діяння, і якщо начальник не вжив необхідних і розумних заходів для запобігання таким діянням або покарання осіб, котрі їх вчинили. Та обставина, що обвинувачуваний діяв за наказом уряду чи начальника, не звільняє його від кримінальної відповідальності, але може розглядатися як підстава для зм'якшення покарання, якщо Спеціальний суд визначить, що правосуддя потребує цього. Особиста кримінальна відповідальність за злочини за законодавством Сьєрра-Леоне визначається згідно з відповідними законами Сьєрра-Леоне (стаття 6 Статуту, п.п. 3-5). Відповідно до статті 9 Статуту – «Non bis in idem»– жодна особа не може бути судима національним судом Сьєрра-Леоне за діяння, за які вона вже була судима Спеціальним судом.
У рамках того значення, яким наділяється термін «ті, котрі несуть найбільшу відповідальність» у Статуті, він не виключає дітей у віці від 15 до 18 років. Незважаючи на те, що складно собі уявити, щоб діти могли обіймати будь-яке становище в політичному чи військовому керівництві (проте в Сьєрра-Леоне звання «бригадний генерал» нерідко привласнюється дітям, яким всього 11 років), тягар і серйозність злочинів, що вони припущено вчинили, дозволили поширити на них юрисдикцію Суду.
Генеральний секретар ООН у своїй доповіді 4 жовтня 2000 року відзначав, що кримінальне переслідування дітей за злочини проти людяності й воєнні злочини є складною моральною дилемою. Більшою мірою за будь-який інший конфлікт, де діти використовувалися як комбатанти, у Сьєрра-Леоне діти-комбатанти спочатку викрадалися, піддавалися насильницькому вербуванню, сексуальному насильству, наверталися на всякого роду рабство і готувалися до вчинення злочинів. Однак підкреслювалося, що уряд Сьєрра-Леоне і представники громадянського суспільства цієї країни явно ратують за процедуру судової підзвітності дітей-комбатантів, котрі припущено несуть відповідальність за злочини, які підпадають під юрисдикцію Суду. Було заявлено, що народ Сьєрра-Леоне не буде спокійно дивитися на суд, що не притягає до відповідальності дітей, котрі вчинили злочини такого роду .
У результаті переговорів була прийнята стаття 7 Статуту («Юрисдикція над особами, котрі досягли 15-літнього віку»), відповідно до якої Спеціальний суд не має юрисдикції над особами, котрі на момент передбачуваного вчинення злочину не досягли 15-літнього віку. Якщо перед Судом постане особа, котра на момент передбачуваного вчинення злочину перебувала у віці від 15 до 18 років, то з такою особою мають поводитися з гідністю й почуттям поваги з урахуванням її молодості й бажаності сприяння ї реабілітації, реінтеграції в суспільство і виконанню в неї конструктивної ролі відповідно до міжнародних стандартів прав людини, особливо прав дітей.
При вирішенні питання про часову юрисдикцію Спеціального суду насамперед треба було визначити юридичну дійсність спільної амністії, наданої відповідно до Ломейської мирної угоди від 7 липня 1999 року. Визнаючи, що амністія являє собою прийняту правову концепцію і жест миру і примирення по закінченні громадянської війни чи внутрішнього збройного конфлікту, Організація Об'єднаних Націй послідовно дотримувалася тієї позиції, що амністію не можна надавати в зв'язку з міжнародними злочинами, такими, як геноцид, злочини проти людяності чи інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Під час підписання Ломейської мирної угоди Спеціальний представник Генерального секретаря по Сьєрра-Леоне одержав указівку супроводити свій підпис від імені Організації Об'єднаних Націй заявою про те, що положення про амністію, яке міститься в статті IX Угоди («повне і безумовне помилування»), не поширюється на міжнародні злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини й інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Під час переговорів щодо Статуту Спеціального суду уряд Сьєрра-Леоне погодився з позицією Організації Об'єднаних Націй і дав згоду на включення положення про амністію такого змісту: «Амністія, надана будь-якій особі, котра підпадає під юрисдикцію Спеціального суду в зв'язку зі злочинами, зазначеними у статтях 2-4 даного Статуту, не є перешкодою для кримінального переслідування». Відмовлення додати юридичну чинність амністії, наданої в Ломі, відповідно до її незаконності згідно з міжнародним правом, усунуло перешкоду на шляху визначення початкової дати часової юрисдикції Суду в рамках передломейського періоду.
При визначенні дати початку дії часової юрисдикції Спеціального суду в рамках періоду з 23 березня 1991 року Генеральний секретар керувався такими міркуваннями: а) часова юрисдикція має бути розумно обмежена в часі, для того щоб не допустити перевантаження Обвинувача і Суду; b) дата початку дії має бути ув'язана з будь-якою подією чи новим етапом у конфлікті й необов'язково мати будь-які політичні нюанси; с) вона має охоплювати найсерйозніші злочини, вчинені членами всіх політичних і військових угруповань і в усіх географічних районах країни. Часова юрисдикція, обмежена в кожній з цих відносин, справедливо сприймалася б як свідчення виборчого чи дискримінаційного правосуддя. На переговорах сторін про заснування Спеціального суду як альтернативні варіанти розглядалися такі дати: 1) 30 листопада 1996 року; 2) 25 травня 1997 року – дата організованих Революційною радою Збройних Сил (РРЗС) перевороту проти уряду Сьєрра-Леоне, що був обраний демократичним шляхом на початку 1996 року (наступний період характеризувався серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права, включаючи, зокрема, масове зґвалтування і викрадення жінок, насильницьке вербування дітей і сумарних страт); 3) 6 січня 1999 року – дата, коли ОРФ/РРЗС почали воєнну операцію з узяття під свій контроль Фрітауна (перший тритижневий період повного контролю цих повстанських груп над Фрітауном був відзначений найсерйознішими, систематичними і широкомасштабними порушеннями прав людини і міжнародного гуманітарного права, що стосувалися цивільного населення; при своєму відступі в лютому 1999 року ОРФ викрав сотні молодих людей, насамперед молодих жінок, котрі використовувалися для примусової праці, ведення бойових дій, як живий щит і сексуальні раби).
При розгляді трьох варіантів дати початку дії часової юрисдикції Суду сторони дійшли висновку, що вибір як такої дати 30 листопада 1996 року дозволив би забезпечити перспективне бачення конфлікту в Сьєрра-Леоне без непотрібного розширення часової юрисдикції Спеціального суду. Оскільки збройний конфлікт у різних районах на території Сьєрра-Леоне ще триває, було прийняте рішення залишити питання про часову юрисдикцію Спеціального суду відкритим. Однак тривалість періоду функціонування Спеціального суду, на відміну від його часової юрисдикції, буде визначатися з урахуванням таких обставин, як укладання наступної угоди між сторонами для завершення його судової діяльності, наявність ознак того, що місцеві суди знайшли здатність узяти на себе кримінальне переслідування в інших справах, чи відсутність ресурсів.
Предметна юрисдикція Спеціального суду включає злочини на підставі міжнародного гуманітарного права і злочини відповідно до законодавства Сьєрра-Леоне. Вона охоплює найсерйозніші діяння, такі, як масові вбивства, страти без суду і слідства, широко поширену практику заподіяння каліцтв, сексуальне насильство проти дівчинок і жінок, навернення в сексуальне рабство, викрадення тисяч дітей і дорослих, каторжні роботи і насильницьке вербування до складу збройних груп, грабежі й підпали великих міських селищ і сіл. З урахуванням визнання принципу законності, зокрема nullum crimen sine lege, відсутності зворотної сили кримінального законодавства, перераховані міжнародні злочини є злочинами, розглянутими як належні до сфери міжнародного звичаєвого права в момент передбачуваного вчинення злочину.Через відсутність будь-яких доказів того, що масові й широкомасштабні вбивства в Сьєрра-Леоне були в будь-який конкретний момент часу націлені проти якоїсь національної, етнічної, расової чи релігійної групи, що ідентифікується, з наміром знищити таку групу, Рада Безпеки не включила у свою рекомендацію злочин геноциду і Генеральний секретар не вважав доцільним уключити його в список міжнародних злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду. У цілому, предметна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне з міжнародного гуманітарного права поширюється на такі діяння: злочини проти людяності, порушення статті 3, загальної для Женевських конвенцій, і Додаткового протоколу II та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Список злочинів проти людяності нагадує перелік, включений у статути міжнародних трибуналів по колишній Югославії та Руанді, що був складений за зразком статті 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу. Порушення статті 3, загальної для Женевських конвенцій, і статті 4 Додаткового протоколу II до них, чинені під час збройного конфлікту неміжнародного характеру, уже давно розглядаються як належні до сфери міжнародного звичаєвого права і, зокрема, з часу утворення двох міжнародних трибуналів визнаються як такі, що звичайно тягнуть за собою індивідуальну кримінальну відповідальність обвинувачуваного .