Змішана кримінальна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне
Деякі елементи міжнародної юрисдикції мають також інтернаціоналізований внутрішній трибунал, що заснувала Тимчасова адміністрація ООН у Східному Тиморі (UNTAET), який має юрисдикцію щодо злочинів, вчинених у Східному Тиморі до і після проведеного там під патронажем ООН 1999 року референдуму з питання про незалежність цієї території. Трибунал складається зі спеціальних палат, до складу кожної входять один східнотиморський суддя і два судді-іноземця. Спеціальні палати уповноважені розглядати справи про геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, катування і порушення тих чи інших конкретних положень Кримінального кодексу Індонезії. Перше судове рішення було винесено щодо 10 ополченців у справі про злочини проти людяності в грудні 2001 року. Цей внутрішній інтернаціоналізований трибунал потенційно може стати джерелом корисного досвіду і для інших ситуацій, проте дослідники відзначають серед його головних недоліків тісний зв'язок з дуже слабкою внутрішньодержавною системою кримінального судочинства.
Особливої уваги заслуговує договірний суд особливого роду зі змішаною юрисдикцією і складом, заснованим щодо масових серйозних злочинів, вчинених у ситуації збройного конфлікту в Сьєрра-Леоне. Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне був заснований на підставі двостороннього міжнародного договору між Організацією Об'єднаних Націй і урядом Сьєрра-Леоне з метою судового переслідування осіб, котрі несуть найбільшу відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права і права Сьєрра-Леоне.
Збройний конфлікт у Сьєрра-Леоне почався 23 березня 1991 року, коли сили Об'єднаного Революційного Фронту (основне повстанське угруповання) ввійшли в Сьєрра-Леоне з Ліберії та зчинили заколот з метою скинення однопартійного військового правління Всенародного конгресу. З погляду міжнародного права в Сьєрра-Леоне стався збройний конфлікт неміжнародного характеру (при цьому варто враховувати втручання в даний конфлікт, здійснюване в різних формах, сусідньої держави – Ліберії) .
Серйозність злочинів, чинених на території Сьєрра-Леоне під час збройного конфлікту, обумовило початок процесу заснування Спеціального суду по Сьєрра-Леоне . У резолюції 1315 (2000) від 14 серпня 2000 року Рада Безпеки, «будучи глибоко стурбованою дуже серйозними злочинами, що відбуваються на території Сьєрра-Леоне щодо населення Сьєрра-Леоне і персоналу Організації Об'єднаних Націй… і сформованими умовами безкарності… просить Генерального секретаря укласти за допомогою переговорів угоду з урядом Сьєрра-Леоне з метою заснування незалежного спеціального суду відповідно до даної резолюції» .
Як зазначається в Доповіді Генерального секретаря ООН про заснування Спеціального суду по Сьєрра-Леоне від 4 жовтня 2000 року, застосовне Судом право включає норми міжнародного, а також сьєрра-леонського права, і Суд складається як з міжнародних, так і сьєрра-леонських суддів, обвинувачів і адміністративного допоміжного персоналу. Як заснований на договорі орган Спеціальний суд не прив'язаний ні до якої існуючої системи (тобто адміністративного права Організації Об'єднаних Націй або національного права держави місцеперебування), що автоматично застосовувалася б до його несудової, адміністративної та фінансової діяльності .
Підписання Угоди між Організацією Об’єднаних Націй и Урядом Сьєрра-Леоне про заснування Спеціального суду відбулося 16 січня 2002 року . Угода містить положення про заснування Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, установлює його склад і процедуру призначення суддів, секретаря, обвинувача, регулює інші організаційно-структурні аспекти функціонування Суду. Відповідно до Угоди, Суд діє на підставі його Статуту, що є невід'ємною частиною розглянутої Угоди. Незважаючи на те, що, як і при застосуванні Югославського і Руандійського трибуналів, Рада Безпеки діяла в рамках повноважень, наданих їй Статутом ООН, слід зазначити специфіку утворення і юрисдикції Спеціального суду по Сьєрра-Леоне. На відміну від Міжнародного трибуналу по колишній Югославії та Руанді, що були засновані резолюціями Ради Безпеки як допоміжні органи Організації Об'єднаних Націй, чи будь-якого національного суду, заснованого на підставі закону, Спеціальний суд був заснований на основі Угоди між Організацією Об'єднаних Націй і урядом Сьєрра-Леоне і, таким чином, являє собою договірний суд особливого роду зі змішаною юрисдикцією і складом. Для заснування Суду на національному рівні й визнання його юрисдикції було необхідно включити дану Угоду в національне законодавство Сьєрра-Леоне відповідно до конституційних вимог.
Крім правових і технічних аспектів, що у багатьох відносинах нагадують відповідні аспекти інших міжнародно-правових органів, Спеціальний суд пристосований до умов Сьєрра-Леоне. У багатьох випадках здійснений юридичний вибір має за мету врахувати особливості сьєрра-леонського конфлікту, жорстокість вчинених злочинів і юний вік тих, хто приблизно несе за них відповідальність .
Разом з тим верховенство Спеціального суду обмежується національними судами Сьєрра-Леоне і не поширюється на суди третіх держав. Оскільки він не має права доводити своє верховенство над національними судами третіх держав у зв'язку зі злочинами, вчиненими в Сьєрра-Леоне, він також не має права просити про передачу обвинувачуваного з будь-якої третьої держави і спонукати влади такої держави до виконання будь-якого подібного прохання. При розгляді заходів для посилення повноважень Спеціального суду, що передбачають застосування правової санкції, Рада Безпеки може побажати розглянути питання про те, щоб наділити його повноваженнями на підставі глави VII з конкретною метою запитувати передачу обвинувачуваного, котрий перебуває за межами юрисдикції Суду.
Персональна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне заснована на принципі індивідуальної кримінальної відповідальності. У своїй резолюції 1315 (2000) Рада Безпеки рекомендувала поширити персональну юрисдикцію Спеціального суду на осіб, «які несуть головну відповідальність за вчинення злочинів», що слід розуміти як ознаку обмеження числа обвинувачуваних за допомогою посилання на їхнє керівне становище та серйозність і масштабність злочину. Однак за рекомендацією Генерального секретаря ООН було прийняте формулювання, що визначає коло осіб, на яких поширюється юрисдикція Спеціального суду, як таких, котрі «несуть найбільшу відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права і законодавства Сьєрра-Леоне.
Відповідно до статті 1 Статуту, Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне повноважний здійснювати судове переслідування «осіб, котрі несуть найбільшу відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права і законодавства Сьєрра-Леоне…, включаючи тих лідерів, хто вчиненням таких злочинів ставив під загрозу встановлення і здійснення мирного процесу в Сьєрра-Леоне». Це положення не належить до частини 2 даної статті, відповідно до якої будь-які правопорушення, чинені миротворцями і зв'язаним з ними персоналом, що є присутнім у Сьєрра-Леоне відповідно до діючої Угоди про статус місії між ООН і урядом Сьєрра-Леоне чи угоди між Сьєрра-Леоне й іншими урядами або регіональними організаціями або за відсутності такої угоди, коли встановлено, що операції з підтримки миру були початі за згодою уряду Сьєрра-Леоне, мають пріоритетну юрисдикцію держави, що посилає. У разі якщо держава, що посилає, не бажає чи нездатна провести реальне розслідування чи судове переслідування, Спеціальний суд, якщо він уповноважений Радою Безпеки за пропозицією будь-якої держави, може здійснювати юрисдикцію щодо таких осіб.
Виходячи із закладеної в доповіді Генерального секретаря концепції, розвиненої надалі під час подальших обговорень із членами Ради Безпеки й урядом Сьєрра-Леоне, персональна юрисдикція Спеціального суду насамперед охоплює осіб, що посідають керівні політичні та військові посади. Разом з тим вона не виключає інших осіб, що мають керівні повноваження, які виділяються через тягар вчиненого злочину, їхні великі масштаби чи огидний характер. Під юрисдикцію Спеціального суду підпадають також дві інші категорії осіб, що раніше ніколи не піддавалися судовому переслідуванню органом міжнародної юстиції, а саме - миротворці й неповнолітні .
Хоча до осіб, котрі «несуть найбільшу відповідальність», явно належить політичне чи військове керівництво, як такі особи можуть також розглядатися інші керівники менш високого рівня, у залежності від серйозності злочину чи його масштабності. Отже, термін «ті, котрі несуть найбільшу відповідальність» відображує як керівне чи зв'язане з владними повноваженнями становище обвинувачуваного, так і поняття тягаря, чи серйозності масштабності злочину. Відповідно до статті 6 Статуту Спеціального суду («Особиста кримінальна відповідальність»), особа, котра планувала, підбурювала, наказувала, робила чи іншим способом сприяла чи була спільником у плануванні, підготовці чи вчиненні злочину, на яке поширюється юрисдикція Суду, несе особисту відповідальність за цей злочин. Відповідно до частини 2 даної статті, службове становище будь-якого обвинувачуваного, будь то глава держави чи уряду або відповідальний державний чиновник, не звільняє таку особу від кримінальної відповідальності й не є підставою для зм'якшення покарання.