Щодо змісту поняття «непереборна сила», то у юридичній літературі є різні погляди. На мою думку, мають рацію вчені, які зв'язують його з поняттям випадкового причинного зв'язку.
Непереборна сила – це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Поняття «непереборна сила» та «явища стихійного характеру» як обставини, що звільняють від відповідальності за деякими нормами цивільного права розглядаються судовою практикою, а також більшістю юристів як поняття ідентичні. Можна говорити про те, що шкода виникла у результаті непереборної сили у випадках, коли між діями (бездіяльністю) боржника за договором та заподіювана позадоговірної шкоди і шкодою причинний зв'язок є випадковим. Другою ознакою вказаного поняття є зовнішній характер певної події.
Отже, під «непереборною силою» слід розуміти зовнішній фактор (наприклад, щодо джерела підвищеної небезпеки чи діяльності боржника). Найчастіше при цьому мається на увазі стихійне явище, хоча може бути також явище суспільного порядку. Інакше кажучи, якщо шкода була результатом спільних дій зовнішнього фактору (що не перебуває у причинному зв'язку з діяльністю даної особи) і дій даної особи, а причинний зв'язок між діями останньої і шкодою є випадковим, — слід вважати, що мала місце «непереборна сила», внаслідок чого й заподіяно шкоду.
Наприклад, у результаті землетрусу сталася аварія пасажирського поїзда, здоров'ю багатьох пасажирів було завдано шкоди. Остання є необхідним наслідком сумісних дій залізниці і «зовнішнього» фактора — землетрусу. Якщо взяти ізольовано діяльність залізниці, то між її діями і шкодою зв'язок є випадковим, оскільки не організаційні, технічні, господарські та інші дефекти у діяльності залізничного транспорту, а лише приєднання і вплив зазначеного зовнішнього фактора зумовили виникнення шкоди. Питання щодо характеру причинного зв'язку у тому чи іншому випадку вирішується з урахуванням усіх обставин конкретного випадку. Той самий наслідок в одному випадку буде випадковим, а в іншому може виступати як об'єктивна необхідність. Отже, і подія, в одних умовах визнана непереборною силою, в інших умовах місця і часу такою не буде.
Поняття непереборної сили нерозривно зв'язано з поняттям випадкового причинного зв'язку, тоді як поняття простого випадку означає певний психічний стан особи, що характеризується відсутністю вини. Шкода, зумовлена дією непереборної сили, не може бути відвернута не тільки даною особою, а й усіма іншими. Запобігти цій шкоді у принципі не можна, оскільки тут йдеться про випадкові причинні зв'язки, які взагалі не можуть бути передбачені. Коли має місце випадкове (у розумінні відсутності вини) заподіяння договірної шкоди, то такій шкоді у принципі можна запобігти, її можна відвернути (зрозуміло, у випадках, коли є необхідний причинний зв'язок між діями даної особи та шкодою), оскільки шкода була закономірним наслідком поведінки відповідальної особи, хоча й не могла бути відвернута останньою. Отже, випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов’язання, характеризується відсутністю її вини. При відсутності вини не має й відповідальності, якщо тільки законом чи договором не передбачено відповідальності і без вини.
У деяких випадках невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником може статися з вини кредитора. Зокрема, кредитор може не прийняти виконання, запропоноване боржником, або не вчинити дій, без яких неможливо виконати зобов'язання.
Буває і так, що невиконання зобов'язання є наслідком вини обох сторін: і кредитора, і боржника. У цих випадках боржник не звільняється від відповідальності, але розмір його відповідальності може бути відповідно зменшений (ст. 616 ЦК України). У зобов'язаннях із заподіяння шкоди, тобто в позадоговірних зобов'язаннях, враховується інший вид необережної вини: груба необережність потерпілого, а також інакше визначаються юридичні наслідки умислу або грубої необережності потерпілого. Розмір відповідальності заподіювача шкоди повинен бути зменшений або, як і у договірних зобов'язаннях, заподіювач шкоди звільняється від відповідальності.
відповідальність цивільний збитки шкода
4. Відміни цивільної відповідальності від інших видів
Специфічними рисами цивільної відповідальності, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності, є:
1) майновий характер. Застосування цивільно-правової відповідальності завжди пов'язане із втратами майнового характеру у майновій сфері боржника (відшкодуванням заподіяної шкоди, сплатою неустойки (штраф, пеня). Навіть коли правопорушення зачіпає особисті немайнові права або завдає моральної шкоди, застосування цивільно-правової відповідальності реалізується через стягнення на користь потерпілого грошової суми для відшкодування збитків або моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).
2) цивільно-правова відповідальність завжди є відповідальністю одного учасника цивільно-правових відносин перед іншим — це відповідальність правопорушника перед потерпілим. Це обумовлено тим, що цивільне право регулює відносини між рівноправними та автономними суб'єктами, а отже, порушення обов'язків одним суб'єктом завжди тягне за собою порушення прав іншого учасника правовідносин. При застосуванні міри кримінальної відповідальності правовідносини виникають перш за все між державою і правопорушником, що пов'язано з більшою суспільною небезпекою кримінальних правопорушень і спрямованістю міри кримінальної відповідальності на особу правопорушника з метою викликати позитивні зміни в особистості правопорушника.
У зв'язку з тим, що цивільні правопорушення також можуть зачіпати інтереси суспільства і держави, цивільне право допускає виникнення при застосуванні цивільно-правової відповідальності відносин між державою і правопорушником. Такі правовідносини реалізуються у застосуванні до правопорушника мір конфіскаційного характеру і носять виключний для цивільного права характер.
3) можливість перевищення розміру відповідальності у порівнянні з розміром заподіяної шкоди або збитків (наприклад, застосування штрафної неустойки, завдаток). Слід звернути увагу на те, що штрафна неустойка за новим ЦК набуває загального характеру і застосовується завжди, крім випадків, коли законодавством або договором передбачено інше. Саме в такий спосіб втілюється одна зі специфічних ознак цивільної відповідальності у вигляді додаткових обтяжень у майновій сфері правопорушника. Але закон певною мірою намагається регулювати питання застосування цивільно-правової відповідальності на засадах справедливості шляхом законодавче встановленої можливості зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір фактично завданих збитків. Так, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).
4) застосування рівних за обсягом мір відповідальності за однотипні правопорушення, що забезпечує послідовну реалізацію принципу рівноправності учасників цивільно-правових відносин
Проаналізувавши поняття цивільної відповідальності, її форм, я дійшла певних висновків.
Цивільно-правова відповідальність – це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді накладення на нього додаткових цивільно-правових обов’язків або позбавлення належного йому цивільного права.
Формами цивільно-правової відповідальності можуть бути відшкодування збитків та неустойка. Всі дослідники є єдиними, вказуючи на ці види відповідальності. Щодо інших – таких, як завдаток, відшкодування моральної шкоди, застава, при тримання, відшкодування збитків третій особі та втрату різних суб’єктивних прав – між дослідниками точаться суперечки. Одні відносять ці поняття до форм цивільно-правової відповідальності, але вбачають, що це настільки очевидно, що вичерпного переліку форм наводити не потрібно. Інші ж вважають, що, наприклад, оскільки моральна шкода є немайновою, то не слід згадувати її в переліку виключно немайнових зобов’язань. Треті вважають, що такі поняття, як моральна шкода і при тримання, є недостатньо вивченими, а законодавство щодо них – недосконалим, а тому і не класифікують їх. Існує також думка, що оскільки ЦК України прямо не називає, наприклад заставу, як форму цивільно-правової відповідальності, то вона й не є такою. Єдиної думки поки що немає.
Виділяють три функції цивільно-правової відповідальності: виховно-попереджувальну, каральну і компенсаційну. Цивільно-правова відповідальність може бути договірна і позадоговірна. Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або повний склад правопорушення – протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина – або у випадках, зазначених у законі чи у договорі – неповний, усічений склад – протиправність і вина. Також бувають випадки коли цивільно-правова відповідальність наступає і без вини та коли особа не несе відповідальності не дивлячись на наявність повного складу правопорушення. Як правило звільнення боржника від цивільно-правової відповідальності відбувається за наявності непереборної сили чи випадку, які завадили йому виконати зобов’язання.
Проаналізувавши цю тему, я вважаю, що її потрібно вивчати і надалі, бо вона є дуже важливою для суспільства і потребує значного допрацювання.
Перелік використаної літератури
1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 р.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.03 р.
5. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р.