4. Всім законам України, що регулюють фінансову діяльність держави та є одним з основних джерел її фінансового права, притаманні наступні характерні риси, які надають їм вищої юридичної сили та забезпечують верховенство в системі усіх нормативно-правових актів: по-перше, закони приймаються виключно Верховною Радою України - єдиним законодавчим органом держави або шляхом народного голосування - референдуму. Причому з окремих питань фінансової діяльності держави, а саме щодо законопроектів з питань податків та бюджету, згідно Конституції України, референдум не допускається; по-друге, закони спрямовані на регулювання найважливіших суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави; по-третє, закони України з питань фінансової діяльності держави завжди відзначаються нормативним характером і розраховані на багаторазове вживання; по-четверте, цим законам властива чітка структурованість матеріалу; по-п’яте, закони України з питань фінансової діяльності держави приймаються в особливому порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України; по-шосте, закони згідно Конституції України підлягають обов’язковому оприлюдненню у порядку, встановленому самим законом та обов’язкові до виконання всіма громадянами, посадовими особами, державними органами і громадськими організаціями; по-сьоме, закони можуть бути змінені або відмінені повністю тільки в особливому порядку, аналогічному порядку їх прийняття; по-восьме, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися і змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування; по-дев’яте, податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування" та Законом України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, сплаті не підлягають; по-десяте, зміни і доповнення до Закону України “Про систему оподаткування”, інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до законів з питань оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з його початком; по-одинадцяте, будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України “Про систему оподаткування”. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
5. Значна група норм фінансового права України міститься в міжнародних договорах України. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Договори про усунення подвійного оподаткування як основний вид міжнародних договорів у фінансовому праві, зачіпають особливості уже діючих і відомих податкових режимів, не встановлюють нових податків, а тільки підлагоджують існуючі умови оподаткування під взаємні інтереси договірних сторін. Тільки після надання згоди Верховною Радою України на обов’язковість договору норми, що в ньому містяться, стають частиною правової системи України та набувають пріоритету над законами та підзаконними актами. Аналіз міжнародних договорів як джерел права допускає декілька акцентів і напрямків, важливим серед яких є визначення їх місця в національному законодавстві. Місце міжнародних договорів в правовій системі України визначається наступними особливостями: а) місце, умови включення міжнародних договорів в правову систему України визначаються Конституцією України; б) норми міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, діють безпосередньо, і для їх застосування не потрібно видання жодних внутрішньодержавних актів; в) якщо міжнародним договором встановлено інше правило поведінки, ніж закріплено законом, то діє пріоритет норм міжнародного договору.
6. Особливістю міжнародного договору як джерела фінансового права є характер санкціонування державою. Правова норма формується на основі узагальнення, аналізу повторюваних типових ситуацій, і створеній на цій основі конструкції надається державою характер загальнообов’язкового правила поведінки, який забезпечується і захищається силою державного примусу. Норма міжнародного договору утворюється, фактично, за рахунок санкціонування державою тексту документу і вже з таким чином сформованими приписами порівнюються дії учасників податкових правовідносин. Норми міжнародного договору відрізняються рядом специфічних ознак: а) виражають узгодженість між рівноправними суб’єктами (державами) в області реалізації податкового обов’язку громадянами цих держав на їх території; б) є обов’язковими для його учасників; в) характеризуються імперативною природою; г) гарантуються і охороняються учасниками міжнародного договору.
7. Підзаконні акти також являються важливим джерелом фінансового права. В назві цих актів підкреслюється їх положення по відношенню до закону, необхідність відповідності закону. Суттєве місце підзаконних актів в системі джерел фінансового права пояснюється тим, що за їх допомогою здійснюється оперативна управлінська діяльність. Адже закон встановлює правило поведінки, а підзаконний акт містить правила, які сприяють застосуванню законів до конкретних відносин. Великий масив норм фінансового права міститься в указах і розпорядженнях Президента України. У відповідності зі статтею 106 Конституції України Президент України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України на основі та на виконання Конституції і законів України, а тому, вони однозначно належать до підзаконних актів.
8. Важливим джерелом фінансового права України є підзаконні нормативно-правові акти уряду України, міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади, особливо органів, що безпосередньо здійснюють фінансову діяльність держави - Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації та їх підрозділів на місцях, а також органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції на основі та на виконання Конституції України, законів України, указів Президента України видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Його нормативно-правові акти підлягають реєстрації в порядку, передбаченому законом. Найбільша кількість конкретних фінансово-правових норм міститься в підзаконних нормативно-правових актах фінансово-кредитних органів держави.
9. Джерела фінансового права утворюють цілісну систему побудовану на певних принципах, які по відношенню до неї є системо утворюючими. Окремі з зазначених принципів мають пряме законодавче закріплення, інші можуть бути виведені шляхом тлумачення законодавства та вироблені в ході судової практики. До системоутворюючих принципів, на яких побудована система джерел фінансового права, відносяться: а) принцип публічності джерел фінансового права; б) принцип унітаризму; в) принцип ієрархії в системі джерел фінансового права; г) принцип юридичного верховенства Конституції України; д) принцип пріоритету джерел фінансового права над не фінансовими.
Україна у своєму поступальному прогресі призупинилася перед порогом фінансової та фінансово-правової революції, однак переступити його ніяк не спроможеться. Одними з найістотніших причин цього явища, на нашу думку, продовжують залишатися вкрай недостатні розробка та публічне обговорення доктринальних аспектів, сутності, змісту та характеру необхідних змін у фінансовому праві України. У світлі цього значний інтерес для вітчизняної теорії та практики податкового права являють собою правові позиції Конституційних Судів ФРН, Російської Федерації та України з питань публічних фінансів як найбільш сконцентроване офіційне вираження відповідного національного досвіду у даній сфері суспільних відносин. З іншого боку, порівняльний аналіз вищезазначених правових позицій стане суттєвою допомогою КС України, наявний досвід якого у питаннях з’ясування конституційності фінансового законодавства України значно менший від аналогічного досвіду Конституційних Судів ФРН та РФ.
У вітчизняній і закордонній юриспруденції немає єдності думок про те, що являє собою правова позиція Конституційного Суду. Розуміючи й приймаючи цінність більшості з існуючих підходів до цієї відносно нової проблеми пострадянської юридичної науки, ми, проте, вважаємо за необхідне виділити й підтримати як найбільш адекватне, на нашу думку, визначення поняття правових позицій Конституційного Суду, яке дає суддя Конституційного Суду Російської Федерації, відомий учений М.С. Бондар - це аргументовані, що одержують обґрунтування в процедурі конституційного правосуддя нормативно-доктринальні висновки, установки й оцінки з питань права в рамках рішення Конституційного Суду, прийнятого за підсумками розгляду конкретної справи .