В.І. Гойман-Червонюк, досліджуючи питання про походження держави, звернув увагу на психологічні передумови до цього [1, 17-18]. Економічні умови, що змінилися, формують новий духовний вигляд людей, виникає новий тип самосвідомості. На початковому етапі розвитку суспільства поступово і поки лише в дуже невеликій мері людьми починають усвідомлюватися загальні інтереси. Надзвичайно сприяє усвідомленню таких інтересів військова навала і необхідності захисту. Виникає розуміння, що ці загальні інтереси більше комусь реалізувати, крім як централізованій структурі, що здійснює координацію різних сторін життя суспільства. У розвитому суспільстві загальна мета усвідомлюється як правова мета, тобто розвиток і забезпечення права, у тому числі контроль і керування владою, що здійснює примус.
Необхідність виникнення держави здебільше пов’язується із виникнення у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціацію на певні соціальні верстви (класи, страти), зміною форми і характеру зв’язків між ними та суспільством, якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо.
З розвитком знарядь праці, тобто продуктивних сил (приблизно V тисячоліття до н. е.), виникли умови для створення надлишкового продукту, його обміну, приватної власності. В результаті з’явилися групи людей, наділених можливостями привласнювати продукцію, створену іншими групами людей. Між цими групами постійно виникали суперечності, конфлікти. Виникнення держави обумовлено потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви, в здійсненні ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплеменних зв’язків населення, заміни безпосередніх родоплеменних зв’язків на опосередковані продуктами виробництва, що є проявом ускладнення суспільного життя.
Існування загрози втратити не лише продукти своєї праці, а й життя, змусила людей до такої організації співжиття, яка б не тільки захистила їх фізично, але сприяла узгодженню, захисту різноманітних їхніх інтересів, які з плином часу постійно розширювалися. Це зумовило виникнення інституту держави, яка взяла на себе функції організації внутрішнього життя за допомогою загальнообов’язкових норм, правил поведінки, механізмів їх впровадження, а також захисту своїх громадян від зовнішніх сил. Держава стала єдиною формою організації суспільного життя.
Отже, загальними причинами виникнення держави стали:
1. три великі поділи праці:
- відокремлення скотарства від землеробства;
- відокремлення ремесла від землеробства;
- відокремлення торгівлі від виробництва;
2. поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності;
3. утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами й виникнення між класових конфліктів;
4. неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності та конфлікти та виникнення публічної влади.
Всі ці зміни в розвитку суспільства призводять до необхідності у черговому поділі суспільної праці на матеріальну та ідеологічну, а також остаточного виокремлення зі сфери матеріального виробництва прошарку населення, який за своїми якостями та здібностями був би спроможний адекватно осмислити закономірності розвитку суспільства, збереження його цілісності та нормальних умов функціонування [17, 25]. Етап поділу суспільної праці призводить до розшарування суспільства на два угруповання, рівних за джерелом виникнення функцій, закономірностей розвитку. Розкриваючи ці причини, треба наголосити, що економіка первісного ладу прогресувала з подальшим вдосконаленням знарядь праці. Щодо розподілу, то потрібно мати на увазі виділення скотарства, відокремлення ремесел від землеробства і появу купців, зайнятих обміном. За нових економічних умов одна сім’я мала змогу не лише забезпечити себе засобами існування, але й мати надлишковий продукт, який зосереджувався в руках старійшин, військових начальників. Важливу роль відіграли також майнова міжродова, а потім і внутрішньовидова нерівність, з’являється приватна власність, класи, групи людей, які займають протилежне місце у суспільстві.
У кожному окремому суспільстві виникнення держави обумовлюється причинами, які в свою чергу, залежать від особливостей існування попереднього стану суспільства (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих щодо). Правила поведінки первісного суспільства ґрунтувалися на колективістських принципах. Вони носили характер мононорм, єдиних, нерозділених правил поведінки. В них сполучалися звичаї, традиції, обряди, норми первісної релігії, міфологія, первісна мораль. Це пояснюється тим, що свідомість первісної людини, її життєдіяльність не була достатньо структурованою. Ці мононорми відрізнялися змістом (спрямованим на виживання людей як біологічного виду і їхню подальшу соціалізацію), способами регулювання (табу, зобов’язання, дозволи), формами вираження (міфологія, традиції, звичаї, ритуали, обряди), процедурами (наприклад, розгляд спорів) і санкціями (як реальними, так і “надприродними”).
Звичаї, як основна форма вираження мононорм становили найраціональніші варіанти поводження людей у соціально значущих ситуаціях, які склались стихійно і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку. Звичаї підтримувалися не тільки суспільною думкою, але й авторитетом предків, усілякими табу. Велике значення мали також численні міфи і сказання, що відбивають зразки належного і забороненого поводження. Усі ці норми виражали колективістські начала первісному суспільстві, в якому окрема особистість узагалі не мислилася у відриві від роду.
З поступовим переходом від економіки, що привласнює, до відтворюючої підвищується ефективність індивідуальної праці, поступово змінюється вся система суспільних відносин, становище людини в суспільстві. Безроздільна залежність особистості від суспільства втрачає колишнє значення. Їй на зміну приходять відносини взаємної залежності членів суспільства, в яких дуже важливий компроміс. Розвиваються товарообмінні відносини, в яких має бути забезпечений еквівалентний обмін. Зіткнення при цьому різних (іноді протилежних) інтересів викликає необхідність їхнього узгодження. Забезпечення компромісу інтересів можливе через наділення сторін взаємопов’язаними правами й обов’язками, що набувають загальнообов’язкового характеру. У класовому суспільстві звичаї вже не в змозі забезпечити порядок і стабільність у суспільстві й регулювати економіку через те, що вони були недостатньо забезпечені. Спочатку правителі ранніх держав продовжували забезпечення цих звичаїв, формально закріплюючи їх в письмових джерелах звичаєвого права, але поступово їх зміст переорієнтувався на інтереси панівного класу. У міру посилення публічної влади і відокремлення державного апарату від суспільства основна маса населення усувається від формування змісту правових розпоряджень. Це стає прерогативою осіб, що здійснюють управління суспільством. На відміну від звичаїв, правові норми фіксуються в письмовій формі, закріплюють чітко визначені дозволи, зобов’язання, обмеження і заборони. Змінюється порядок забезпечення їхньої дії: якщо раніше контроль за їх виконанням покладався на суспільство в цілому, то зараз це покладається на відповідні органи держави. Суперечки вирішує спеціалізований орган - суд. У цілому ж виникнення права - явище позитивне, адже саме право було і є найбільш ефективним регулятором суспільних відносин, засобом розв’язання соціальних конфліктів і протиріч. Отже, виникнення права об’єктивно обумовлене становленням класового суспільства, необхідністю регулювання відтворюючого господарства через наділення суб’єктів права ми та обов’язками.
З розвитком суспільства поступово усвідомлювалася важливість успішного управління, керівництва, відбувалася його спеціалізація, а та обставина, що особи, які здійснюють управління, накопичують відповідний досвід, приводила до довічного виконання громадських обов’язків. Чимале значення в закріпленні таких порядків мала і релігія. У ранньокласовій державі відбувається подальше виокремлення знаті, присвоєння громадських посад через передачу цих посад від батьків до дітей і головним чином на цій основі збагачення певних суспільних груп.
Виникнення юридичного права пов’язане з утворенням держави як форми організації суспільства, механізму забезпечення його сталого існування і розвитку. Як виникнення держави пов’язане з утворенням класів, тобто поділом членів суспільства відповідно до наявної власності, а з іншого боку, їх об’єднанням за територією, а не за родовими і племінними зв’язками, так і виникнення юридичного права пов’язане з необхідністю зберігання цілісності суспільства і здійснення державної влади, визначенням сфери незалежності, непідвладності свободи членів суспільства.
Право як особлива система юридичних норм і пов'язаних з ними правових відносин виникає в історії суспільства в силу тих же причин і умов, що й держава.
держава право східний західний
Найдревніші держави виникли близько 5 тисяч років тому в долинах великих рік: Нілу, Тигру і Євфрату, Інду, Гангу, Янцзи та ін., тобто в зонах поливного землеробства, що дозволило за рахунок підвищення врожайності різко - у десятки разів - підвищити продуктивність праці. Саме там уперше були створені умови для виникнення державності: з’явилася матеріальна можливість мати нічого не виробляючий, але необхідний для успішного розвитку суспільства апарат керування. Поливне землеробство вимагало величезних по обсязі робіт: будівництво каналів, дамб, водопідйомників і інших іригаційних споруджень, підтримки їх у робочому стані, розширенні іригаційної мережі і т.п. Усе це визначало насамперед необхідність об’єднання громад під єдиним початком централізованого керування, оскільки обсяг суспільних робіт істотно перевищував можливості окремих родоплемінних утворень. Разом з тим усе це обумовило збереження сільськогосподарських громад і відповідно суспільної форми власності на основний засіб виробництва - землю. У цей час поряд з розвитком економіки відбуваються і соціальні зміни. Оскільки, як і колись, усе зроблене усуспільнюється, а потім перерозподіляється, і цей перерозподіл здійснюється вождями і старійшинами (до яких пізніше приєднуються служителі культу), те саме в їхніх руках осідає суспільне надбання. Виникають родоплемінна знать і таке соціальне явище, як ”влада-власність”, суть якого в праві розпоряджатися суспільною власністю в силу перебування на визначеній посаді (залишаючи посаду, людина втрачає цю ”власність”). Поряд з цим у зв’язку зі спеціалізацією керування і підвищенням його ролі поступово збільшується частка родоплеменої знаті при розподілі суспільного продукту. Керувати стає вигідним. А оскільки поряд із залежністю усіх від вождів і старійшин ”за посадою" з’являється й економічна залежність, що продовжує існувати, ”виборність" цих осіб стає усе більш формальною. Це приводить до подальшого закріплення посад за визначеними особами, а потім і виявленню спадкування посад [3, 35-46].