Завоювання германцями значних територій Римської імперії, з одного боку, із всією очевидністю показало нездатність родоплеменого ладу забезпечити панування на них, а це підштовхнуло утворення держави раннєфеодального типу. З іншого боку, це завоювання зруйнувало рабовласницькі порядки і прискорило перехід до феодалізму на землі інколи могутньої Римської імперії.
Даний приклад виникнення феодальної держави з первіснообщинного ладу не є чимось винятковим. Таким шляхом йшов розвиток і багатьох інших держав на території Європи (у Древній Русі, Ірландії та ін.).
У світі завжди існувало й існує безліч різних теорій, що пояснюють процес виникнення і розвитку держави і права. Це цілком природно і зрозуміло, тому що кожна з них відбиває різні погляди і судження різних груп, шарів, націй, інших соціальних спільнот на даний процес, або - погляди і судження однієї і тієї ж соціальної спільності на різні аспекти даного процесу.
Питання про походження чи виникнення держави можна розглядати з двох позицій. По-перше, як в умовах родового суспільства зародилась держава. По-друге, яким чином останніми століттями і в сучасний період можливі нові державні утворення. Це друге питання практично відомо історії, оскільки збереглися письмові джерела, в яких викладені причини й умови виникнення таких держав.
Більш складніше з виясненням першого питання, оскільки дуже мало збереглося письмових першоджерел про ці факти, а в багатьох випадках вони не збереглись. В зв’язку з цим, а також з інших причин, в науці виникло декілька теорій про історичне походження держави і права: теологічна, патріархальна, договірна, органічна, теорія насильства (підкорення), самовизначення націй і народів, соціально-економічна (марксистська) тощо.
Теологічна теорія (Фома Аквінський) базується на ідеї божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською владою, церкви над державою. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій влади, що санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності і непорушності держави. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному виді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного світського трактування походження держави. Її раціональним зерном можна вважати ідею про твердження порядку, як загального блага в державі. Правда, такий порядок, відповідно до цієї теорії, створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність особистості [7, 7].
Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайлівський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава відбулася з патріархальної родини, в результаті її розростання: родина - сукупність родин (селище) - сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Звідси відбувається утворення родин. Розвиток цих родин у результаті розмноження приводить до утворення селищ, їхні об’єднання створюють державу. Таким чином, держава з’являється як результат сімейних взаємин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у родині, що носить ”батьківський" характер. У наш час ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елементи, насамперед роль родини в становленні державності, повинні враховуватися.
Договірна (природно-правова) теорія (Г. Гроций, Б. Спиноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж. - Ж. Руссо, Я. Козельский, М. Радищев, І. Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору), як акта розумної волі людей. Об’єднання людей у єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, волі і порядку. В основу теорії природного права покладена теза про те, що державі передував природний стан людей. Воно представлялося авторам теорії неоднозначно. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається ”війна всіх проти всіх” [10, 62]. Руссо, навпаки, малював райдужну картину волі і рівності. Однак усі вони розглядали державу, як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про державотворення, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому випадку передбачається забезпечення прав і свобод особи в рамках держави.
Зрозуміло, об’єктивні причини виникнення держави не можна пояснити тільки договором. Їх значно більше. Разом з тим договір відіграє значну роль у створенні ряду держав, у практиці їхнього державного будівництва. Так, Конституцією США закріплений договір між народами, що знаходяться в складі держави, і визначенні його мети: твердження правосуддя, охорона внутрішнього спокою, організація спільної оборони, сприяння загальному добробуту.
Своєрідну теорію походження держави і права створив найбільший представник німецької класичної філософії Гегель. Він стверджував, в основі всіх явищ природи і суспільства, а, отже, держави і права, лежить абсолютний духовний й розумний початок - ”абсолютна ідея”. На думку Гегеля, воля держави є щось об’єктивне, саме по собі розумний початок, незалежне у своїй підставі від визнання волі окремих осіб. Будучи об’єктивним ідеалістом, Гегель виводив державу і право з абсолютної ідеї, з вимог розуму. Він заперечував тезу прихильників договірної теорії про те, що держава створена людьми для забезпечення й охорони свободи особи і власності.
На думку Гегеля, ”держава не страхова установа, вона не служить окремим особам і не може бути їх утвором. Держава є вища форма реалізації моральності" [6, 46-47]. Вона не служить нічим інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи, держава не служить, а панує, вона не засіб, а ціль, ціль у собі, вища з усіх цілей. Держава має вище право у відношенні особистості, а вищий обов’язок останньої - бути гідним членом держави. Гегель відкидає народний суверенітет як підставу держави та ідею демократії, яка випливає з його. Верховна влада, на думку Гегеля, не може виражати інтереси народу, тому що народ не тільки не знає, чого хоче ”розумна воля”, але не знає навіть того, чого хоче він сам. У його навчанні держава зображується як утілення вищих моральних цінностей, він створює справжній культ держави, підкоряючи йому людину цілком.
Органічна теорія, яку розробив Г. Спенсер, ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Представлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Герберт Спенсер у XIX ст. розвив цю думку, заявивши, що держава - це суспільний організм, що складається з окремих людей, подібно тому, як живий організм складається з кліток. Відповідно до його теорії, держава, як і всяке живе тіло, базується на диференціації і спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація припускає, що формування держави супроводжується об’єднанням індивідів у групи-органи, кожна з який здійснює визначену, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. І все це відбувається як в живому організмі, частині якого спеціалізуються на визначеній функції в системі цілого.
Таке представлення про державу здається, на перший погляд, наївним і ненауковим, однак і тут є раціональне зерно. Воно виражається у визнанні зв’язків законів громадського життя і законів природи розумінні того, що людина стає істотою суспільною, будучи вже біологічно сформованим індивідом з волею і свідомістю. Іншими словами, людина спочатку є утвором природи, потім - членом суспільства, а потім - громадянином держави. Позитивним можна назвати обґрунтування диференціації (розподіл на класи) і інтеграції громадського життя (об’єднання людей у державу) [7, 8].
Психологічна теорія - представниками цієї теорії, що виникла також у ХІХ ст. були Г. Тард, Л.И. Петражицкий і ін. Вони пояснили появу держави проявом властивостей людської психіки: потребою підкорятися, наслідуванням, свідомістю залежності від еліти первісного суспільства, свідомістю справедливості визначених варіантів дії і відносин і т. і. Природно, що соціальні закономірності реалізуються через людське поводження, діяльність. Тому властивості людської психіки впливають на реалізацію цих закономірностей. Але, з одного боку, цей вплив не є вирішальним, а з іншого боку - сама людська психіка формується під впливом відповідних економічних, соціальних і інших зовнішніх умов. Тому саме ці умови і повинні враховуватися в першу чергу. [11, 6].
Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутский) пояснює виникнення держави, як результат воєн, насильницького підпорядкування одними людьми інших (у Є. Дюринга - частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутского - одного племені іншим). Вони заперечують внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Усі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає з фізичної сили, з панування племені, що спочатку фізично переважає над іншим плем’ям, а потім перетворюється в панування класу.