Особливості діяльності підприємств, що створюються внаслідок приватизації державних підприємств, потребують належного правового врегулювання, для чого слід внести доповнення, наприклад, до Закону України "Про господарські товариства". Актуальним у зв'язку з цим є і прийняття спеціального закону "Про акціонерні товариства".
З огляду на вказане видається необхідним прийняти закон про принципи та основні засади управління економікою, де визначити можливість і порядок контролю за функціонуванням економіки з боку держави, уникаючи загальних формулювань, які дають змогу довільного їх тлумачення, чітко розмежувати сфери державного втручання у господарську діяльність підприємств з недержавною формою власності.
Норми про адміністративну відповідальність за порушення законодавства, яке регулює господарську діяльність, розпорошені по окремих нормативно-правових актах, тому доцільно було б зосередити їх у Кодексі України про адміністративні правопорушення, внісши до нього відповідні доповнення.
Поглиблення ринкових економічних процесів на становлення ринкових економічних відносин на сучасному етапі неможливе без кардинального поліпшення законотворчої практики, прийняття таких атів, які б відповідали сучасним реаліям, так і перспективам розвитку економіки. Законодавство у сфері регулювання підприємницької та господарської діяльності вимагає якісно нових підходів.
Ринковий механізм ніколи не був системою, що не потребувала державного регулювання, однак у чинному законодавстві немає однозначного підходу до вирішення питань щодо меж втручання держави у господарську діяльність. Нагальним є прийняття закону, який би визначав такі межі та принципи державного регулювання економіки (індикативне регулювання, квотування або визначення контрольних цифр).
Не вирішені чинним законодавством (зокрема, Законом України "Про підприємства в Україні") всі проблеми, пов'язані з діяльністю державних підприємств. З цього випливає необхідність прийняття закону про державні підприємства, де було б встановлено їх правовий статус, види, принципи функціонування, управління майном та були б розв'язані інші питання.
Окремі галузі економіки також не знаходять належного правового врегулювання. Це стосується аграрного сектору, зокрема удосконалення правового статусу селянських (фермерських) господарств [153]. Питанням розвитку промисловості, наприклад, присвячено лише три закони ("Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні [154]", "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними [155]", "Про видобування і переробку уранових руд [156] "). Поза увагою залишаються такі важливі галузі, як енергетична, вугільна, металургійна, хімічна, металообробна, оборонна та ін. Не досить визначені також відносини, що виникають при поставці товарів народного споживання та продукції виробничого призначення.
Значне місце в структурі економіки України посідає промислове, житлове, соціальне будівництво тощо. Однак законів, які б чітко регламентували цю сферу з урахуванням нинішніх реалій, поки що немає. Суспільні відносини регулюються в основному підзаконними нормативно-правовими актами. Тому необхідно прийняти закони "Про промислове будівництво" та "Про житлове будівництво".
Невирішеним залишається ряд проблем агропромислового комплексу, що зумовлює потребу розробити Аграрний (сільськогосподарський) кодекс, де, зокрема, визначити загальні правові межі державного регулювання в сільському господарстві; правові основи діяльності сільськогосподарських підприємств та сільськогосподарської власності; структуру ринку, заходи щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, збільшення її експортної здатності, поліпшення умов для землевласників шляхом стимулювання розвитку сімейних господарств; встановити принципи кредитування та ін. Також слід прийняти закон про закупівлю та поставку сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства для державних потреб.
Правове регулювання фінансових відносин в останні роки було спрямоване на визначення і забезпечення функціонування податкової, бюджетної, грошово-кредитної та банківської систем. Сьогодні в даній сфері правового регулювання накопичилась значна кількість законодавчих актів, які покликані вирішувати значне коло питань, щоб забезпечувати просування України по шляху ринкових реформ.
Низку важливих проблем, які виникають у процесі нарахування та сплати податкових платежів вирішує Закон України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [157], який упорядковує порядок погашення зобов‘язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по сплаті податків та інших обов‘язкових зборів, забезпечує більш чітку процедуру застосування до платників податків пені та штрафних санкцій, визначає порядок оскарження дій органів стягнення.
Але процес розвитку фінансового законодавства все ще не задовольняє потреби практики. Насамперед, це стосується його податкової сфери. Досі всупереч вимогам Закону України "Про систему оподаткування" не прийняті закони про податок на нерухоме майно, про рентні платежі, про збір до державного фонду.
Тому нагальним є питання впровадження Податкового кодексу України. Його норми мають усунути наявні суперечності норм податкового законодавства, забезпечувати його розвиток на основі положень чинної Конституції України (в цій галузі діє приблизно 30 законів, декретів Кабінету Міністрів України), а також уніфікувати, спростити чинну податкову систему.
В бюджетній сфері головним є Бюджетний кодекс України [158], який регулює бюджетний устрій та бюджетний процес. Сьогодні має бути посилений процес приведення у відповідність його нормам бюджетного законодавства.
Багатьма нормативно-правовими актами регулюються в Україні грошові відносини. Проте роль законів серед них мала. Для підвищення рівня законодавчого регулювання грошових відносин необхідно прийняти Закон України "Про грошову систему України", де визначити правові засади функціонування грошової системи України, порядок емісії грошей, організації та регулювання грошового обороту тощо. Слід також прийняти закон "Про валютне регулювання", який має замінити Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. і впорядкувати валютне законодавство, яке складається з 350 нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України.
Цілісна, науково обгрунтована система законодавства, забезпечення логічної і комплексної послідовності підготовки, розгляду та прийняття актів законодавства, ведуть до підвищення ефективності законодавчого регулювання всіх сфер нашого життя, зокрема економічної. А це, в свою чергу, сприятиме розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, якою вона повинна бути за своєю Конституцією.
Важливим напрямком розвитку економічного законодавства є запровадження такого порядку, за яким прийняття нових нормативно-правових актів було б можливе при умові їх відповідності нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу (наприклад, Конституція, міжнародні договори, закони України тощо), а також вивчення ефективності у досягненні поставлених цілей.
На сучасному етапі потребує вдосконалення нормотворча робота державних органів, яка головним чином спрямована на формування окремих елементів ринкового економічного механізму та відповідного правового забезпечення функціонування економічних відносин.
Впровадження ринкових засад в економічні процеси здійснюється сьогодні переважно за допомогою відповідних відомчих інструкцій, положень, правил, які не завжди відповідають вимогам закону, що безумовно веде до ускладнення процесу ринкових перетворень, а також роботи господарюючих суб‘єктів по їх застосуванню.
Ці та низка інших причин вказують на необхідність переходу від регулювання окремих аспектів економічних відносин на підставі підзаконних актів до врегулювання їх виключно законами.
Така тенденція сприятиме, по-перше, стабільності у правовому регулюванні економічних відносин, по-друге, усуненню наявних протиріч у нормах економічного законодавства.
З огляду на зазначене, можна визначити наступні перспективи розвитку і удосконалення економічного законодавства.
1. Легалізація сутності терміну економічного законодавства з метою його подальшого однозначного трактування
2. Стратегічним напрямком у розвитку економічного законодавства є його розбудова на основі принципів та норм визначених Конституцією України, розвиток економічного законодавства в сторону правового забезпечення процесів становлення в Україні соціально орієнтованої економіки.
3. Необхідне посилення процесів систематизації та кодифікації економічного законодавства.
4. Потребує посилення роль наукової, економічної та правової експертизи проектів актів економічного законодавства на предмет їх відповідності чинному законодавству України, відповідності їх тенденціям розвитку економічних відносин, цілям, які мають бути досягнуті в разі набрання чинності зазначених документів.
5. Має бути посилена роль ринкових законів у правовому регулюванні економічних відносин, тобто таких, які б враховували особливості функціонування ринкових економічних відносин.
6. Необхідне прийняття Закону України "Про нормативно-правові акти", який би чітко визначив правовий статус та юридичну силу актів законодавства України. Це стосується також статусу правових актів Верховної Ради України. Тому необхідним є також прийняття Закону України “Про закони та законодавчу діяльність”.