Отже, варто відзначити, що економіка впливає на право через виробничі відносини, як один з невід’ємних елементів структури економіки, який створює необхідну основу формування права. Важливий вплив на право справляють економічні закони. І залежно від того, наскільки право їх враховує, залежить наскільки право або стимулюватиме або гальмуватиме розвиток економіки [29].
В той же час, право здійснює також вплив на економіку і економічні процеси.
В юридичній літературі акцентується увага на трьох основних напрямах впливу права на економіку: по-перше, право закріплює економічні відносини, що складаються в державі, гарантує їх стабільність; по-друге, право стимулює формування нових економічних відносин; по-третє, право підтримує і охороняє економічні відносини [27].
Зазначені вище напрями впливу права на економічні відносини обумовлюють визначення місця і ролі права в забезпеченні ринкових перетворень в економічній сфері. Розкриваючи зміст першого напрямку, слід виходити з того, що необхідність отримання правового закріплення об’єктивно породжується економічними потребами суспільства.
Право закріплює реально існуючі економічні відносини, забезпечуючи їх стабільність. Відповідність права реально існуючим економічним відносинам дозволяє зробити висновок щодо його ефективності.
Право ефективне тоді, коли відповідає сутності і змісту процесів, що відбуваються в економіці. Коли ж право виходить за ці межі, воно є неефективним. Так, якщо український законодавець закріпить в чинному законодавстві соціально-економічні гарантії, наприклад, щодо мінімальної заробітної плати, допомоги по безробіттю, які існують в ФРН, то вони не знайдуть практичної реалізації, оскільки не мають відповідного економічного підґрунтя.
І навпаки, якщо визначені соціально-економічні гарантії матимуть реальну економічну основу, то вони знайдуть практичну реалізацію.
В умовах ринкових перетворень в економічній сфері особливого значення набуває роль права як стимулятора в формуванні ринкових економічних відносин. Право має не просто насаджувати ринкові відносини, а стимулювати їх формування і розвиток.
На сучасному етапі варто акцентувати увагу на тому, що право має скасувати усі перепони на шляху України до ринку, створити економічні стимули, закріпити економічні основи ринкової динаміки, визначити коло ринкових відносин тощо. Так, право має стимулювати через відповідні механізми утвердження рівних умов для розвитку усіх форм власності, захист господарюючих суб’єктів від недобросовісної конкуренції тощо.
Зрештою, варто вказати, що особливого значення в сучасних умовах набуває охоронна функція права. Право охороняє і тим самим забезпечує стабільність економіки, економічних відносин.
Фактично право, з однієї сторони стимулює розвиток ринкових економічних відносин, а з іншої забезпечує їх стабільність через встановлення відповідного порядку розгляду спорів, що виникають між учасниками ринкових економічних відносин, санкцій та інших засобів юридичної, і зокрема майнової, адміністративної відповідальності за порушення господарюючими суб’єктами встановлених правил поведінки.
Таким чином, формуючись під впливом економіки, право має вплив і на економіку через вищезазначені механізми та важелі. При цьому варто вказати, що право стимулює розвиток економіки лише в тому випадку, коли право віддзеркалює реальні економічні процеси, що відбуваються в суспільстві [30].
Досить чіткою, з точки зору взаємовідносин права і економіки, є думка Ю. Тихомирова, що право є одним з найбільш важливих регуляторів економіки і питання стоїть лише в тому, як і яким чином міняються об’єкти та методи впливу права, а також наскільки позитивно такий вплив відображається на діяльності господарюючих суб’єктів [31].
В функціональному розумінні, вказує вчений, виправдано вести мову про правове забезпечення економіки. Воно включає в себе сукупність правових актів з широким спектром засобів впливу і юридичний захист законних інтересів і прав господарюючих суб’єктів. Саме їм належить провідна роль у формуванні ринкової економіки, оскільки від діяльності господарюючих суб’єктів як виробників товарів, робіт та послуг в значній мірі залежать стабільність і ріст економіки.
Правове забезпечення підприємств складається із системи законів, що регулюють різні сторони їх діяльності та підзаконних актів. Для формування ринкової економіки важливого значення набувають такі інструменти правового забезпечення як статути господарюючих суб’єктів, інші установчі документи, локальні акти, договори та угоди.
Правове забезпечення господарюючих суб’єктів полягає:
по-перше, у визначенні юридичного режиму економічного функціонування;
по-друге, у визначенні статусу керівників та спеціалістів та працівників господарюючих суб’єктів;
по-третє, у визначенні механізму взаємовідносин господарюючих суб’єктів з зовнішнім середовищем і державними органами; по-четверте, у створенні механізму юридичного захисту їх прав і законних інтересів [31].
При цьому варто зауважити, що недооцінювання чи ігнорування такого інструменту як правове забезпечення господарюючих суб’єктів є однією з головних причин економічних і управлінських помилок, послаблення господарських зв’язків, а зрештою послаблення процесів формування ринкової економіки. Тому право безпосередньо впливає на економіку через правове забезпечення господарюючих суб’єктів, які є рушійною силою ринкових перетворень в економічній сфері.
Таким чином, слід відзначити, що право взаємодіє з економікою через визначення правового статусу підприємств та інших господарюючих суб’єктів, які виступають рушійною силою економічних перетворень.
У зв’язку з зазначеним, слід вказати, що право через правове забезпечення економіки сприяє формуванню нових економічних відносин.
Проте дієвість і ефективність права обумовлюється їх відповідністю стану реально існуючим економічним відносинам. Стан останніх визначає реальні можливості права впливати на соціальні процеси та регулювати суспільні відносини, включаючи і ті, що виникають в економічній сфері.
На сучасному етапі ринкових перетворень відбувається, процес ідеологічного взаємопроникнення економіки та права.
На думку проф. А. Мовсесяна, С. Огнівцева, багато вчених намагається розширити сферу застосування ринкових концепцій і підходів до охоплення усіх соціальних і гуманітарних проблем, втручаючись в традиційні сфери впливу політології, етики, соціології та права [31].
На такому підході базується концепція економічного імперіалізму. Головний принцип цієї концепції проявляється в застосуванні ринкових принципів не лише до економічних ресурсів, а до таких нових ресурсів розвитку як права, політології, етики, соціології, вплив тощо.
Отже, згідно згаданої концепції: все продається і має ринкову ціну. Реальна дійсність підтверджує актуальність постулатів концепції економічного імперіалізму на сучасному етапі.
Враховуючи ідеї цієї концепції, сьогодні доволі успішно досліджуються проблеми громадського вибору, демократичної організації суспільства, парламентської діяльності, законотворчості тощо [32].
Таким чином ринкові перетворення в економіці обумовлюють потребу адекватних змін у праві, які забезпечували б їх ефективне правове регулювання.
Разом з тим, правова культура і правові концепції впливають на економіку та розвиток економічної теорії. Слід вказати, що інституціональна економічна теорія передбачає, що правила ринкової поведінки, які містяться в законах інших нормативно-правових актах визначаються факторами економічного розвитку [31].
Варто також відзначити, що еволюція права, яка має багатовікову історію і склалась задовго до нашої ери, має під собою ринкову економічну основу.
В Стародавньому Римі була вже досить розвинена ринкова економіка, яка закріплювалась цілою низкою законодавчих Кодексів і твердими, освяченими часом звичаями ділового обороту [31]. Саме, як загальновідомо, в Римському праві були закріплені вимоги чесної конкуренції, справедливості і вільного підприємництва, які базувались на праві приватної власності.
Коли ж Рим втратив свою велич, а ринок відповідно скоротився, такий важливий і тонкий інструмент як римське право втратив свою актуальність.
Римське право стало практично не потрібне у варварських державах, що утворились на розвалинах імперії. Це ще раз вказує на тісний зв’язок економіки та права, якщо враховувати, що саме ринок впливав на тогочасну економіку.
Протягом значного проміжку часу римське право не отримувало практичної реалізації, і лише з розвитком середньовічного ринку і ростом міст, а відповідно і економічних відносин, сутність римського права почала відроджуватись.
Як справедливо вказується в літературі "Произошла чудесная и парадоксальная метаморфоза - древнее право, сложившееся пятнадцать - двадцать веков назад на основе обычаев древнего рынка и закрепленное законом уже после его практического исчезновения, пролежав тысячу лет в монастырях, вдруг воскресло в европейском рынке Нового времени [31].
З цього часу, коли економічний розвиток суспільства набув нової якості, право почало відроджуватись. Положення римського права знайшли застосування в різних державах світу.
Безумовно, значний досвід судової практики і нові законодавчі акти, що відображали зміни в економічному житті провідних, на той час, держав світу вимагали певного узагальнення та кодифікації. Так, у Франції з'явився відомий Цивільний кодекс Наполеона.
Важливість і значимість Кодексу обумовлена тим, що стержнем його норм став захист прав і інтересів власника. Власник отримав найбільші пріоритети в конфліктних ситуаціях. Закріпивши, і законодавчо оформивши відносини власності саме таким чином, Кодекс став вагомим стимулом розвитку ринкових економічних відносин.