Звичаї ділового обороту та засади доброї совісті лежали в основі прийнятого на основі римського права в 1896 році Цивільного уложення Німеччини [31].
Аналогічну роль в стимулюванні розвитку економічних відносин відіграли Вестмістерські Статути (1285-1290 років), які, головним чином, забезпечили правове оформлення права приватної власності на землю [31], проблема врегулювання якого є, до речі, наріжним каменем українського суспільства.
Безумовно, на сучасному етапі розвитку цивілізації проблема співіснування і взаємозалежності права і економіки не втратила своєї актуальності.
Право і на даний час залишається вагомим регулятором і стимулюючим фактором в розвитку економічних процесів. Для економіки важливу роль відіграє приватне, а точніше цивільне право.
Cлід відзначити, що предмет цивільного права складають майнові відносини, які є невід’ємною частиною економіки, одним з головних її елементів.
Норми цивільного права закріплюють правовий статус учасників економічних відносин, тобто фізичних та юридичних осіб та держави. У цивільному праві знаходять правове оформлення права учасників економічних відносин.
Норми цивільного права вирішують питання правового зв'язку товарів, предметів, що виступають об'єктами цивільного обороту й учасників економічних відносин. Особливе значення для становлення економічних відносин та здійснення ринкових перетворень набувають норми, що регулюють відносини власності. Адже як відомо саме власність є основою ринкових економічних відносин. Свого часу в Цивільному кодексі Наполеона було відзначено, що власність є правом володіти і розпоряджатися мовами найбільш абсолютним чином, не використовуючи її способом протизаконним.
У Конституції США життя, воля і власність визначені як рівнозначні права особи.
Варто зауважити також, що норми цивільного права закріплюють правила переходу товарів, предметів та послуг від одного учасника економічних відносин до інших.
У контексті вказаного слід додати, що цивільне право визначає статус договору, його сторін, а отже визначає механізм переходу товарів від виробника до споживача. Рівноправний та добровільний договір - головна умова функціонування ринкових економічних відносин.
Визначення учасників економічних відносин, прав власності та розділів договору є основою приватного тобто цивільного права.
Проте, з розвитком ринку проблеми визначення правового статусу учасників економічних відносин, прав власності, розвитку договірних засад набувають нового значення.
Поява нових об’єктів власності (наприклад, винахід, інформація, торгова марка тощо) виникнення яких обумовлено саме інтелектуальним та економічним розвитком, ступенем розвитку економічних відносин, вказує на необхідність їх закріплення у нормах права, а отже, правовому оформленні.
Нові об'єкти власності відрізняються високою мобільністю і транснаціональністю. Дійсно, винахід, інформація, торгова репутація не знають кордонів. Їх потрібно захищати у всесвітньому масштабі. Саме це штовхає до зближення національних законодавств, до вироблення того, що дещо перебільшено названо загальнопланетарним правом [31].
Безпосередній зв’язок права і економіки реалізується також через функції права, які обумовлюють службове призначення права в суспільстві. Серед функцій права важливе місце посідає так звана компенсаційна функція через яку можна прослідкувати взаємодію економіки та права.
Норми права, регулюючи економічні відносини, мають на меті забезпечити досягнення певного ефекту. Проте, інтереси учасників економічних відносини не завжди співпадають, і це досить часто веде до порушення їх прав та законних інтересів, а отже до виникнення спору.
Юридичний момент, на думку відомого дослідника Е.Б. Пашуканіса, починається там, де є протилежність інтересів [33]. І якщо, наприклад, одна сторона договірних відносин порушує права іншої сторони, то роль органу, що вирішуватиме такий спір, полягатиме у поновленні рівноваги інтересів учасників спору.
Одним з дієвих способів поновлення відповідності між різновекторними інтересами, і в першу чергу економічними є компенсація заподіяних збитків в межах цивільно-правової відповідальності. Саме механізм компенсації забезпечує встановлення початку економічної еквівалентності, а, зрештою, певних відносин [34].
Крім того, право виконує і власне економічну функцію. Так, норми права, регулюючи трудову діяльність громадян, активно впливають на виробництво і тим самим виконують економічну функцію.
Економічна функція характерна, зокрема, трудовому праву [35]. Ця функція трудового права проявляється в тому, що його норми впливають на економічні відносини, встановлюючи міру праці та міру споживання, проводячи диференціацію праці залежно від її складності, стимулюючи економічними засобами високопродуктивну працю найманих працівників.
Таким чином, право, виконуючи в суспільстві економічну функцію, впливає на формування ринкової економіки, захист прав і законних інтересів найманих працівників.
Тісний зв’язок права і економіки проявляється при визначенні і законодавчому закріпленні статусу фінансів. На думку багатьох вчених фінанси являють собою систему економічних відносин, в процесі яких утворюються фонди коштів, які необхідні державі для забезпечення її життєдіяльності, тому держава за допомогою правових норм ретельно регламентує відносини, що виникають при зборі, розподілі і використанні коштів фондів [36].
Фінансові ресурси необхідні державі завжди для забезпечення всіх сторін її діяльності, причому чим більше розвивається держава, тим більше їй потрібно коштів, зокрема на фінансування соціальних, економічних програм тощо, і тим ретельніше вона повинна регулювати фінансові відносини за допомогою норм права.
Безумовний вплив права на економіку і економічні процеси проявляється через призму норм Основного Закону України. Конституція України закріпила правові основи економічного ладу України.
Особливого значення норми Основного Закону набувають у зв’язку з тим, що саме ці норми, згідно частини 3 статті 8 Конституції України є нормами прямої дії, а отже вони підлягають практичному застосуванню, зокрема, на їх підставі можуть вирішуватись спори, що виникають між учасниками економічних відносин, провадитись захист прав і свобод громадян і господарюючих суб’єктів.
Конституція України містить основні принципи формування економічного ладу в Україні. Вони, зокрема ґрунтуються:
по-перше, на визнанні статусу землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони об'єктами права власності Українського народу;
по-друге, на праві кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону;
по-третє, на забороні використання власності на шкоду людині і суспільству;
по-четверте, забезпечення зі сторони держави рівності усіх суб’єктів права власності перед законом;
по-п’яте, на забезпеченні захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальній спрямованості економіки.
Ці та інші правові принципи забезпечують формування і розвиток економіки України, її соціальну спрямованість.
Саме тому на сучасному етапі розвитку ринкових перетворень можна говорити про те, що стратегічним напрямом економічного розвитку нашої держави є побудова соціально-орієнтованої ринкової економіки. Тобто такого економічного устрою, який базуватиметься на визнанні верховенства прав і свобод людини та забезпеченні економічного добробуту Українського народу.
При цьому слід врахувати, що формування соціально спрямованої змішаної економіки можливе при умові, що поряд з її державним сектором має функціонувати розвинутий приватний сектор народного господарства, де мають взаємодіяти державні та ринкові регулятори економічних відносин, оптимальне співвідношення яких повинно сприяти зростанню продуктивності суспільної праці, ефективності національного народного господарства, забезпеченню прав і свобод людини та гідних умов її матеріального та духовного буття [37].
Варто, нагадати, що свого часу в основі розвитку економіки післявоєнної Німеччини лежала, як відомо, теоретична концепція "соціального ринкового господарства" [38].
Тому можна зробити висновок, що право впливає на економіку, по-перше, як чинник упорядкування економічних відносин та економічних процесів; по-друге, як інструмент здійснення економічної політики, як зі сторони держави, так і зі сторони господарюючих суб’єктів.
З огляду на зазначене, досить актуальною є теза, що право виступає фактором впливу на економіку, як закономірність її власного розвитку [39]. При цьому йдеться, головним чином про соціальну сторону такого зв’язку, пов’язану з організацією виробничого процесу, відносинами власності тощо.
Поряд з цим, вплив права на економіку проявляється через віднесення права до засобів формування в нашій державі соціально орієнтованої ринкової економіки. Саме за допомогою правових норм держава спрямовує розвиток економічних відносин в певному напрямі. І основна роль права в цьому процесі цілком очевидна.
Правові засоби здатні відіграти ключову роль в здійсненні ринкових перетворень в економіці завдяки притаманній їм специфіці - обов’язковості правових приписів і забезпечуваності належного їх виконання усіма учасниками економічних відносин.
Теоретичні дослідження складних і суперечливих процесів, що відбуваються в економіці України, вказують на необхідність розробки і прийняття нормативно-правової бази економічних реформ, які б були зорієнтовані на становлення, формування сучасної ринкової соціально орієнтованої економіки, і, в першу чергу, визначення правового становища її суб’єктів, створення дієвих механізмів реалізації та захисту їх прав.