5. Прийняття закону - за допомогою простого чи кваліфікованого голосування.
6. Підписання закону Головою Верховної Ради України і направлення його на підпис Президенту України.
7. Підписання закону Президентом протягом 15 днів з моменту його прийняття парламентом.
8. Опублікування закону протягом 10 днів після підписання Президентом.
Метод контролю за виконанням прийнятих рішень. Організацію роботи щодо контролю за проходженням документів, своєчасним вирішенням визначених у них завдань, процесом виконання у встановлені строки постанов і доручень Верховної Ради України здійснюють підрозділи її апарату. У необхідних випадках підрозділи або посадові особи, на яких покладається контроль за виконанням окремих документів, визначаються керівництвом Верховної Ради України, Секретаріату і Управління справами Верховної Ради України. Контроль за підготовкою до розгляду проектів законодавчих актів, їх проходженням в апараті та своєчасним поданням на розгляд Верховної Ради України здійснює Управління організаційної роботи з комітетами Секретаріату [8].
Метод координації у діяльності Верховної Ради України полягає у налагодженні стійкої конструктивної співпраці парламенту та його структурних підрозділів з іншими органами державної влади України. Координація досягається багатьма шляхами, серед яких можна виділити:
участь у пленарних засіданнях Верховної Ради Президента, Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів України;
попереднє узгодження кандидатур на посади, призначення на які здійснюється Президентом України, з Головою Верховної Ради України, депутатськими групами і фракціями;
узгодження законопроектів, що знаходяться на попередньому розгляді у комітетах парламенту, з відповідними посадовими особами Кабінету Міністрів України та структурними підрозділами його Секретаріату;
проведення координаційних нарад у Голови Верховної Ради України; засідання Погоджувальної Ради фракцій (груп);
проведення спільних засідань і перевірок комітетами Верховної Ради України; спільна розробка проектів нормативних актів декількома комітетами, фракціями, групами, тощо.
Метод інформаційного забезпечення роботи Верховної Ради України. Забезпечення народних депутатів України проектами законів, постанов, іншими документами та матеріалами, підготовленими до розгляду на засіданнях Верховної Ради України, здійснює Відділ обслуговування пленарних засідань Верховної Ради України Секретаріату. Відділ технічної роботи з документами Секретаріату тиражує їх у необхідній кількості примірників і передає до Відділу обслуговування пленарних засідань Верховної Ради України Секретаріату для вручення народним депутатам України. У дні засідань Верховної Ради України видача народним депутатам України документів і матеріалів здійснюється під час реєстрації депутатів. За вказівкою головуючого на засіданні парламенту документи можуть видаватися народним депутатам безпосередньо в сесійному залі під час засідань Верховної Ради України. Нормативно-правові акти надаються народним депутатам України Юридичним управлінням та Відділом інформаційно-бібліотечного забезпечення Секретаріату.
Комітети Верховної Ради України - це постійно діючі депутатські органи Українського парламенту, призначені своєю роботою сприяти безперервній діяльності єдиного органу законодавчої влади. Комітети - допоміжні органи Верховної Ради України, що повинні забезпечувати реалізацію парламентом його функцій і наділені для цього відповідними повноваженнями. Вони відповідальні перед Верховною Радою України за свою діяльність і їй підзвітні. Правовий статус комітетів закріплюється Конституцією, Регламентом Верховної Ради України, Законом "Про комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 р. і положеннями про комітети, які затверджуються парламентом. Особливість правового статусу комітетів полягає в тому, що вони, будучи органами Верховної Ради України, не складають самостійну систему органів державної влади [11].
Перелік комітетів, функціональна спрямованість їхньої діяльності визначаються Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також завдань, що стоять перед парламентом. Комітети створюються за функціональним і галузевим принципом. Функціональні комітети здійснюють одну або декілька функцій і їхня діяльність не пов’язана з певною галуззю народного господарства (наприклад, з питань бюджету, з питань свободи слова й інформації). Галузеві комітети створюються по одній або декількох галузях господарського або соціально-культурного будівництва (наприклад, з питань науки та освіти, з питань будівництва, транспорту і зв’язку). На сьогодні, згідно з Постановою Верховної Ради України вiд 04.12.2007 № 4-VI "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання" у парламенті створено такі комітети:
Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин;
‒ Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
‒ Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики;
‒ Комітет з питань бюджету;
‒ Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування;
‒ Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
‒ Комітет з питань економічної політики;
‒ Комітет з питань європейської інтеграції;
‒ Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;
‒ Комітет у закордонних справах;
‒ Комітет з питань культури і духовності;
‒ Комітет з питань науки і освіти;
‒ Комітет з питань національної безпеки і оборони;
‒ Комітет з питань охорони здоров'я;
‒ Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
‒ Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів;
‒ Комітет з питань податкової та митної політики;
‒ Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;
‒ Комітет з питань правової політики;
‒ Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва;
‒ Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України;
‒ Комітет з питань свободи слова та інформації;
‒ Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму;
‒ Комітет з питань соціальної політики та праці;
‒ Комітет з питань транспорту і зв'язку;
‒ Комітет з питань фінансів і банківської діяльності [4].
До складу комітету входять голова, перший заступник голови, заступник голови, секретар і члени комітету. Структурними підрозділами комітету є підкомісії та робочі групи. Підкомісія створюється для забезпечення конкретних напрямків діяльності у складі не менше 3 членів комітету. Члени комітету можуть входити до складу декількох підкомісій. Голова підкомісії обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням більшістю голосів. Робочі групи створюються для підготовки законопроектів, проектів актів комітету. До їх складу включаються члени комітету, народні депутати, що не є членами комітету, співробітники Секретаріату, науково-дослідних установ та навчальних закладів, фахівці-практики, автори проектів. Очолює робочу групу народний депутат, якщо він в ініціативному порядку бере на себе відповідальність за підготовку законопроекту.
Основними напрямками діяльності комітетів виступають:
1. Законопроектна функція:
організація розробки за дорученням Верховної Ради України або за власною ініціативою проектів актів Верховної Ради;
попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій по законопроектах, що внесені іншими суб’єктами законодавчої ініціативи;
доробка і редагування законопроектів за результатами розгляду в першому і наступних читаннях;
узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли в процесі всенародного обговорення законопроектів.
2. Контрольна функція:
здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України;
вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;
участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.
3. Номінаційна функція:
попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, що відповідно до Конституції обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;
заслуховування та підготовка для розгляду парламентом відповідних висновків щодо цих кандидатур;
обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами; підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.
4. Експертно-аналітична функція:
попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації або денонсації міжнародних договорів, проектів програм соціально-економічного і культурного розвитку та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;
збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України.
Комітети у межах своєї компетенції вивчають практику застосування, впровадження та виконання прийнятих законів або їх окремих положень та ефективність їх дії, розглядають будь-які пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін і доповнень до чинних законодавчих актів, і в разі необхідності готують відповідний висновок на розгляд Верховної Ради України. Вони можуть також здійснювати дослідження тенденцій та прогнозування розвитку ситуації стосовно питань, що належать до їх компетенції.