4. Сутність недержавного пенсійного страхування можна розкривається чераз егалітарний підхід, за яким держава виступає як інструмент за допомогою якого суспільство може формувати фонди коштів недержавного пенсійного страхування. На основі цього і створюються пенсійні фонди третього рівня, недержавні пенсійні фонди, страхові організації, банки-зберігачі, які за формою власності є державними, сприяють задоволенню потреб суспільства. Держава закладає механізм дії цих фондів, визначає їх перелік, і закладає умови участі в них. За допомогою цього інституту суспільство здатне задовольняти власні потреби й продукувати одночасно все вагоміший суспільний продукт, що дозволяє забезпечувати зростаючі потреби соціуму у публічних фінансах. Таким чином реалізовуються як приватні так і публічні інтереси.
7. Накопичення і використання коштів у системі недержавне пенсійне страхування здійснюється страховим методом. Вступаючи в цей процес, громадяни відповідним чином страхують свою майбутню пенсію, формуючи фонд страхових коштів.
8. В нормативних актах, з питань пенсійного страхування, по-різному вживається поняття "пенсійне страхування": - в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" - пенсійне страхування, в Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" - "пенсійне забезпечення", В Законі України "Про страхування" - страхування життя та пенсії. В основі формування пенсійних фондів коштів лежить принцип страхування, тобто здійснюючи страхові внески, формують відповідний фонд грошових коштів, з якого в силу визначених обставин здійснюють страхові виплати. Громадяни особисто, та роботодавці роблячи внески за працівників ще не забезпечують себе пенсійними виплатами, вони лише беруть участь у формуванні фонду коштів працівників, який допоможе при конкретних обставинах (настанні пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті працездатності), тобто страхують себе на випадок настання певних подій. Але жодним чином ще не забезпечують. Забезпечення можливе лише шляхом перерозподілу страхового фонду, але вже після страхування.
Тому пропонуємо в назві Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" замінити слово "забезпечення" на "страхування", так як це правильно прийнято в Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування". Більш коректніше в Законі буде вживатись поняття "недержавне пенсійне страхування" - система недержавного пенсійного страхування, звітність та оприлюднення недержавного пенсійного страхування, роль недержавного пенсійного страхування у формуванні внутрішнього валового продукту, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного страхування тощо.
9. Врахувавши особливості недержавного пенсійного страхування дамо власне визначення недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права. Недержавне пенсійне страхування - це складова системи пенсійного страхування в Україні, що створена та функціонує для задоволення потреб суспільства у пенсійному забезпеченні, які вони можуть задовільнити через страхові внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя, формуючи при цьому пенсійні фонди коштів, які в подальшому акумулюються для пенсійних виплат та задоволення публічних потреб, і активно сприяють розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу.
Недержавне пенсійне страхування як інститут фінансового права охоплює значну кількість суб’єктів, кожен з яких виконує в процесі формуванні пенсійних фондів відповідну роль.
У Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[101] закріплено, що суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є: недержавні пенсійні фонди; страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; вкладники та учасники пенсійних фондів; вкладники пенсійних депозитних рахунків; фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; засновники пенсійних фондів; роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів; саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; компанії з управління активами; зберігачі; аудитори; особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до цього Закону.
В цьому ж Законі[102] вказано, що недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування; банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.
Таким чином визначено суб’єктів, які є учасниками системи недержавного пенсійного страхування і формують відповідні пенсійні фонди, контролюючі органи, та суб'єкти які прямо здійснюють недержавне пенсійне страхування, тобто інститутами, які виконується функцію залучення страхових внесків, зберігання, інвестування, та в подальшому здійснюють пенсійні виплати.
Кожен із суб’єктів недержавного пенсійного страхування має власний особливий правовий статус, а також їм належать притамання риси при здійсненні своєї діяльності. А також суб’єктів недержавного пенсійного страхування потрібно розглядати як самостійних суб’єктів ринку фінансових послуг, та враховувати їх інвестиційну діяльність та значення доля у формуванні ВВП держави.
Охарактеризуємо та розглянемо специфічні риси цих суб’єктів.
Недержавні пенсійні фонди є активними учасниками недержавного пенсійного страхування. Світова практика свідчить,що недержавні пенсійні фонди ефективно сприяли у реформуванні пенсійних систем більшості країн. В Україні діяльність цих фондів регулюється Законами України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"[103].
Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[104] дає визначення недержавного пенсійного фонду як юридичної особи, що створена відповідно до даного закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим законом порядку. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсіних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
Створюються недержавні пенсійні фонди на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Їх діяльність спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, а у разі одержавлення прибутку останній використовується для досягнення статутних цілей[105].
Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду.
За видами недержавні пенсійні фонди утворюються як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
Недержавні пенсійні фонди відкритого типу - це пенсійні фонди, які засновуються будь-якими юридичними особами для широкого кола учасників. Учасниками таких фондів можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи, віку і громадянства. Ці особи залучаються до участі у відкритих фондах через мережу відділів пенсійного фонду або пенсійними агентами фонду. Всі внески до відкритого фонду зараховуються на його рахунок у спеціальному банку-зберігачі та інвестуються. У світовій практиці засновниками відкритих пенсійних фондів, як правило, стають банки або страхові компанії[106].
Даний вид фондів дає змогу стати учасником недержавного пенсійного забезпечення великій кількості зацікавлених осіб. Це дає змогу скористатися перевагами недержавного пенсійного страхування громадян, які як самостійно забезпечують себе роботою, так і найманим працівникам, не встановлюючи якихось принципових розбіжностей між учасниками.