Участь у страхових компаніях є дещо ширшим поняттям ніж участь недержавних пенсійних фондів. Адже більшість договорів страхування життя є змішаними, і передбачають як страхування пенсії так і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини чи настання інвалідності.
Також особливістю страхових компаній зі страхування життя є те, що на них покладається обов’язок виплати довічних пенсій як учасників страхової компанії, так і учасників недержавного пенсійного фонду. Після закінчення пенсійного контракту з недержавним пенсійним фондом, учасник даного фонду укладає договір зі страховою організацією та передає письмову заяву для перерахування до страхової організації належних йому коштів. Внаслідок цього відбувається перерозподіл фондів коштів від недержавного пенсійного фонду до страхової організації. А перерозподільчі фінансові відносини виступають предметом фінансового права.
Недержавний пенсійний фонд має право виплачувати пенсію лише протягом визначеного строку або ж виплатити учасникові всю суму одразу, але не може виплачувати пенсії у вигляді пожиттєвого ануїтету. Натомість учасники страхових організацій можуть скористатися будь-яким видом виплат одразу, не укладаючи відповідну угоду, а також на них поширюється ще й страховий захист.
Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову компанію, про обрану ним страхову організацію. Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії на основі актуарних розрахунків[118].
Законодавство яке регулює недержавне пенсійне страхування не дає страховій компанії зі страхування життя здійснювати накопичення пенсійних внесків у межах механізму недержавного пенсійного забезпечення, а life-компанія має право лише на здійснення виплати довічних пенсій. Механізм накопичення пенсійних коштів визначено тільки для недержавних пенсійних фондів. Разом із тим законодавчі проблеми не заважають страховим компаніям приймати пенсійні внески від населення. Здійснюють вони це згідно із Законом "Про страхування"[119].
Автор вважає, що в Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" потрібно внести окремий розділ, який б регулював порядок здійснення пенсійних накопичень компаніями зі страхування життя. Оскільки дані компанії є суб’єктами недержавного пенсійного страхування, правила інвестування, правила розміщення резервних активів та умови пенсійних виплат повинні бути чітко прописані в цьому Законі.
До перваг пенсійного забезпечення за участі компанії зі страхування життя відносять: відсутність прив’язки до пенсійного фонду; ширший асортимент страхових послуг (можливість поєднувати із пенсійним страхуванням інші види); сформовану агентську мережу, які можуть надати консультації з питань недержавного пенсійного страхування; можливість здійснювати внески у вільно конвертованій валюті, тоді як у недержавному пенсійному фонді тільки в національній валюті; формування обов’язкових резервних фондів.
Ще одним суб’єктом який може здійснювати недержавне пнесійне забезпечення є банки. Накопичення коштів в банках здійснюється шляхом відкриття пенсійних депозитних рахунків. Відкривати пенсійні депозитні рахунки вони можуть для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно з законом[120].
Проте, це не є основною функцією банків, тому переважно банки виступають у ролі засновників недержавних пенсійних фондів відкритого типу.
Більш важливішу роль виконують банки-зберігачі активів недержавних пенсійних фондів, які були вище охарактеризовані.
В Україні існують значні суперечності між представниками страхових компаній і недержавними пенсійними фондами. Вітчизняні страховики намагаються стати учасниками системи пенсійного забезпечення ще на етапі накопичення коштів, що засуджується представниками недержавних пенсійних фондів[121].
Автор вважає, що страхові компанії зі страхування життя можуть на етапі другого рівня - накопиченні коштів можуть виступати повноправними учасниками. Проте, не всі страхові компанії повинні мати таке право. Міністерство фінансів України, Державна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг України повинні розробити спеціальні умови участі страховиків на етапі другого рівня пенсійної системи. Також потрібно у разі участі страховиків створювати окремий резервний фонд для накопичень другого рівня, окремо від резервів страхової компанії, для гарантії збереження накопичень. Дані компанії повинні мати переважне право з боку держави на фінансування державних замовлень. Держава повинна проводити жорсткий фінансовий контроль на даному етапі
Важливе місце стосовно проведення роз’яснювальної роботи серед населення та наданні консультацій з питань недержавного пенсійного страхування є страхові посередники. Страховими брокерами, к свою чергу, є: юридичні особи, які зареєстровані в державному реєстрі брокерів України; громадяни-підприємці, а також представництва іноземних страхових брокерів. Для страхових брокерів обов’язковою є державна реєстрація. Агентами виступають фізичні та юридичні особи, які виконують посередницьку діяльність на страховому ринку на підставі агентської угоди. Відомим вітчизняним страховим брокером є ТОВ "Євролайф Україна", засноване швейцарським фінансовим концерном "OC Occident Holding AG"[122].
Задля попередження можливих негараздів та нецільового використання коштів страхові компанії та недержавні пенсійні фонди залучають професійних аудиторів. В ході перевірки аудитором можна дослідити та усунути негативні наслідки.
Для захисту спільних інтересів страховики створюють об’єднання страховиків. Так 1992 р. Як добровільне об’єднання страхових організацій була створена Ліга страхових організацій України. Метою створення було об’єднання зусиль для створення дієвого страхового ринку. Ліга страхових організацій активно сприяла Верховній Раді України у підготовці законів та нормативних актів для визначення правової бази страхування. Також Ліга страхових організацій України активно проводить збори страхових компаній на яких обговорюються та робляться висновки щодо внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування", а пропозиції передаються до Верховної Ради України. На з’їздах визначаються стратегічні завдання розвитку страхування в Україні: створення привабливого і доступного ринку для всіх страховиків України, для всіх страхувальників нашої країни; подальше відтворення законодавчої і нормативної бази; впровадження довгострокових соціально важливих видів страхування; розширення інвестиційних можливостей страхування та ін[123].
Відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[124] держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.
У складі Міністерства фінансів України функціонує Департамент фінансових установ та ринків з управліннями: кредитних і небанківських фінансових установ, страхової діяльності, контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду. Основними завданнями департаменту у сфері страхування є: регулювання в межах своїх повноважень взаємовідносин страховиків зі страхувальниками; розроблення пропозицій з основних напрямів розвитку страхової справи та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю; проведення роботи з удосконалення методів фінансової діяльності страховиків; участь у міжнародних заходах з питань страхування. Департамент має право одержувати у встановленому порядку від страховиків, страхових брокерів звітність про їхню діяльність, інформацію про укладені договори, про їх фінансове становище, а також здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку[125].
Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення - за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ - здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у межах повноважень і в порядку визначених законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення"[126], Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"[127] та іншими актами законодавства.
Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень та в порядку, передбачених законодавством.
Контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Антимонопольний комітет України в межах повноважень, передбачених законом. Антимонопольний комітет України письмово повідомляє Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про прийняті ним рішення щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції учасниками недержавного пенсійного забезпечення. Органи, що здійснюють нагляд та контроль за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, повідомляють Антимонопольний комітет України про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції учасниками недержавного пенсійного забезпечення[128].