Фінансова сторона при страхування наявна і при страховому відшкодуванні, яке здійснюється у матеріальній або грошовій формі, що формуються і використовуються в якості грошових засобів в процесі розподілу та перерозподілу грошових фондів та накопичень.
Визначення страхування як сукупності особливих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду, за рахунок грошових внесків до нього, подальше відшкодування збитків та надання грошової допомоги розкриває суть страхування як економічної категорії. Як зазначає В.М. Юрах, - характеризуючи страхування важко об’єднати в єдине формулювання всі його ознаки, тому піддаючи аналізу цю інституцію, треба усвідомлювати багатоаспектність та системність цього явища[46]. Розкривати потрібно і внутрішні взаємозв’язки, що притаманні страховим правовідносинам.
Для фактичного здійснення страхування, та виникнення економічних відносин дані відносини при їх практичній реалізації повинні приймати юридичну форму. Всі правовідносини, пов’язані зі здійсненням страхування, можна поділити на дві великі групи: перша - це правовідносини, що виникають конкретно при страхуванні, тобто процес формування і використання страхового фонду, і, по-друге, правовідносини, які виникають у зв’язку з організацією страхової справи, тобто діяльністю страховиків, їхніх взаємовідносинах з банками, бюджетом, органами державного управління[47].
Як бачимо економічну сутність страхування, не можливо дослідити, не застосовуючи правові категорії. Економічні відносини приймають правову форму, внаслідок чого дістають належне підґрунтя для правильної реалізації. Як економічні так і юридичний зміст страхування дістають ознаку подібності та взаємозв’язку, що обумовлено фінансовою стороною.
Таким чином, відмітивши той факт, що страхування як економічна категорія є складовою частиною категорії фінансів, і те, що категорії страхування належать всі ознаки фінансів, а саме: грошовий і перерозподільний характер, можна сказати, що страхування є предмет саме фінансово-правового регулювання як складова частина категорії фінансів[48].
Тому, страхування завжди виступає предметом фінансового правового регулювання, незалежно, чи це: страхування життя, пенсійне, соціальне, ризикове, майнове страхування, страхування банківський вкладів, капіталів, перестрахування, яке виникає або у обов’язковій або у добровільній формі. Незалежно від виду та форми страхування створюється страховий фонд, основою якого є матеріальна (фінансова) складова.
Досліджуючи правову природу страхування, найбільш прискіпливому аналізу піддається саме страховий фонд, матеріальна основа страхування, грамотне організаційно-правове вираження публічних фінансів.
Термін "фонд" (франц. foud від лат. foundus) дослівно означає основу. Фонд - це динамічно-cтатичний запас благ, що виступає як основний фактор створення нових благ, в процесі мікро і макроекономічного виробництва. Загальне розуміння страхового фонду витікає із поглядів К. Маркса, на яких і формувались дослідження більшості сучасних дослідників теоретичних проблем страхування. В праці "Критика Готской программы" К. Маркс, аналізуючи схему сукупного суспільного продукту в натуральній формі, відзначав в якості його обов’язкового елементу "резервний чи страховий фонд, для страхування від нещасних випадків, стихійних лих і т.д. "[49]. Із наведеного визначення К. Маркса зовсім не випливає, що резервні і страхові фонди це одне і те ж. В даному визначенні мова йде саме про різні фонди: страхові, резервні та інші фонди, кожен із яких формується в залежності зі своїми цілями. Спроба розширеного розуміння страхового фонду, в який закладаються всі необхідні державні та суспільні витрати, також приводить до розпливчастого розуміння цієї важливої категорії страхування. Так поняття "резерв" (від франц. reserve) означає запас, характеризує кількість товарної маси, призначеної для її використання в непередбачуваних ситуаціях, які не передбачали використання запасів. Необхідно відзначити, що на практиці під даним поняттям "страхові резерви" розуміють страхові резервні фонди страхових організацій, які формуються з страхових внесків для забезпечення виконання прийнятих страхових зобов’язань. Розглядаючи страховий фонд як об’єм фінансових ресурсів, необхідних страховій організації для виконання страхових зобов’язань, можна констатувати в даному випадку однозначність понять "страхові резерви" і "страхові резервні фонди" страхових компаній[50].
Потрібно зазначити, що при недержавному пенсійному забезпеченні створення резервних фондів є обов’язковим задля формування гарантій виконання суб’єктом недержавного забезпечення своїх зобов’язань.
Основа страхового фонду та страхового резерву складається з матеріальних благ, а точніше фінансових ресурсів, які формуються у визначеному порядку.
Як показав історичний досвід, форми формування страхового фонду можуть бути різними. Сформувались три форми формування страхового фонду - самострахування, централізована форма і власне страхування. Кожна з цих форм в умовах різних суспільних формацій має неоднакове значення як по об’єму своєї дії, так і по своїй соціальній спрямованості[51]. Може бути сформований страховий фонд в залежності від різноплановість суспільних відносин
Найбільш ґрунтовно визначив форми організації страхового фонду Рейхер. Перша форма полягає в тому, що страховий фонд організовується в рамках окремо взятого підприємства або господарства: так зване "самострахування". Це децентралізована форма організації страхового фонду: фін формується і використовується окремими організаціями, незалежними одна від одної, кожною у себе і для себе. Друга форма організації страхового фонду на противагу першій - строго централізована, яка передбачає створення с страхового фонду в централізованому порядку, а саме з централізованих (загальнодержавних і місцевих) ресурсів, а не на основі внесків окремих господарств. На відміну від самострахування обов’язок відшкодування лежить на окремому господарстві, при централізованій формі відбувається перерозподіл між багатьма господарствами. Найбільш важливішою є третя форма. Тут страховий фонд централізований в спеціальних страхових організаціях, але створюється в децентралізованому порядку. Формування страхового фонду відбувається не "зверху", не шляхом безпосереднього виділення його із централізованих загальнодержавних ресурсів, а "знизу", шляхом притоку спеціальних внесків, що надходять на формування даного фонду від відповідних підприємств, господарств, організацій[52].
На основі даних форм можна зрозуміти спосіб організації страхового фонду та його фінансову основу.
На думку А.А. Мамедова в умовах розвитку багатовекторної економіки держави відбулася відповідна трансформація форм організації страхового фонду. Поняття страхового фонду включає в себе: державні фонди, на випадок надзвичайних ситуацій, страхові фонди страхових компаній, соціальні державні позабюджетні фонди, резервні фонди суб’єктів господарської діяльності і громадян на випадок непередбачуваних, неблагополучних ситуацій[53].
З розвитком така сама трансформація відбулася і в пенсійному страхуванні, поряд із централізованим державним пенсійним страхуванням виникла інша форма - недержавне пенсійне страхування, якому притаманні фінансово-правові засади формування страхових фондів.
За допомогою методу страхування формуються відповідні страхові фонди. По-перше, фонди страхових приватних компаній, діяльність яких регламентована Законом України "Про страхування" від 7.03.1996 р. [54]. На підставі цього, базового у галузі страхування нормативно-правового акту страхові компанії можуть створювати різноманітні фонди, які спрямовані на забезпечення платоспроможності страховиків. Так, згідно ст.30 даного Закону, страховики зобов’язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
1) наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;
2) створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
3) перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
По-друге, страховим методом формуються цільові фонди державного обов’язкового страхування. Фонди державного обов’язкового страхування за своєю суттю мають ту саму природу, що й фонди звичайних страхових організацій, оскільки створюються для захисту майнових та особистих інтересів учасників цих фондів. Але, загальний, обов’язковий та державно регулюючий характер цих фондів надає певних особливостей у їх організацію, функції та умови формування. Специфіка фондів обов’язкового державного страхування полягає к тристоронніх відносинах з їх формування між робітниками, роботодавцями та державою. Основна економічна роль фондів обов’язкового державного страхування полягає у зборі та акумуляції тих коштів, які держава зобов’язує громадян, господарюючих суб’єктів та органи державної влади спрямовувати на страховий захист[55].