Наші товари є якісними і вони здатні конкурувати на світовому ринку.
– відносини між суб'єктами господарювання переходять з бартерних до грошових.
Я вважаю, якщо згадати з чим ми починали у 90-х роках, і побачили то, що є зараз, то можна визначити що вулиці наших міст покращили, відкривається багато магазинів (але чи національного виробника?)
То більшість не змінилася. За гарно освітленими вітринами ховається корупція, і не намагалися допомогти національному виробнику. Але для того, щоб щось змінити треба 20–25 років. А поки що в економічному напрямку ми повинні рухатися вперед на Європу. Тому тут такий термін, як мінімальна, заробітна плата не менш вживана. Кожна праця повинна оплачуватися гідно.
Держава повинна стимулювати наукові дослідження у господарській сфері. Тому товари повинні допускатися тільки з відповідними сертифікатами і це потрібно робити не за гроші які дають підприємці, щоб визначити товар сертифікований. Адже ми самі потім купуємо цей товар для безпеки самих громадян нашої держави, адже якість цих товарів бажає кращого.
Що зробила держава для створення ефективно діючого фінансового ринку.
– Законом України від 21 грудня 2000 року було затверджено національну програму сприяння розвитку малого підприємства в Україні, яку розроблено на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємства».
Мета програми – створення населених умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності.
Відповідно до цієї програми визначено, що рівень розвитку малого підприємства має сприяти створенню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції у європейську та світову економічні системи. Для створення ефективного діючого фінансового сектору потрібна скоординована діяльність законодавчої та виконавчої гілок влади.
Український парламент підтримає всі ініціативи, спрямовані на розвиток фінансового сектору, недорозвиненість якого приводить до гальмування реформ з метою поліпшення життя громадян.
Процес розвитку підприємства має стати складовою частиною структурних економічних перетворень, фактора соціально-економічної стабілізації.
Після розповіді про соціальні та економічні напрямки діяльності держави. Логічно було б розповісти про завдання адміністративно-бюрократичного апарату – виконання того, що вирішили поняття, що визначила влада.
Сама адміністративна система державою стати не може. Система. Яка не гребує приданням влади, а цим часто займаються наші чиновники. Вони зміцнюють недовіру населення до всіх органів влади. Щоб вистояти, держава має бути сильною, чесною. Основним багатством країни повинен стати громадянин.
В Україні не створено єдиного відповідального політичного блоку. Та в якій державі є 120 політичних партій. А парламент не легше сформувати більшість, не просто будь яких депутатів, а відповідальних.
В нашій країні відсутнє законодавство, тобто на паперах воно є, але законів у нас багато і не рідко виходить, що один суперечить іншому, і приймає влада закони, які вигідні правлячій верхівці, старий апарат і принципи його функціонування не так легко викоренити.
У 1997 році було створено комісію з проведення адміністративної реформи.
Адміністративна функція держави повинна працювати для і заради суспільства, ефективно взаємодіяти між собою.
У ряду необхідно надати політичний статус і політичні функції – політичні, а не лише адміністративні та господарські.
Недаремно до найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свобод людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності, а їх утвердження та забезпечення є головним обов’язком держави.
Реалізація конституційних положень залежить від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та їх посадових осіб.
Відповідно до Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, незалежно законна вона чи ні (ст. 3).
Та державоуправлінська діяльність завжди була і буде, тому, що вона необхідна. Але наша адміністративна система потребує негайного реформування.
Функціями держави в адміністративному управлінні повинні стати:
– становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої держави. Де права людей будуть забезпечувати юридичними засобами.
– підвищення рівня життя до європейського.
– соціальна стабільність культури та демократії.
– стати впливовою державою у світі.
– формування системи державного управління, яка стане базою до потреб і запитів людей. Головним пріоритетом повинно стати служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління повинна стати підконтрольною народові, національним інтересам, прозорою, побудованою на наукових принципах та закордонному досвіді.
– формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління.
– організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення сучасної системи підготовки кадрів.
– Створення нової правової бази.
Держава повинна встановити такі взаємозв’язки у суспільстві за яких кожній людині буде гарантована реальне додержання і охорона належних їй прав, свобод у сфері виконавчої влади, а також ефективний захист у випадках їх порушення.
Повинна існувати пріоритетність законодавчої регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності, органів виконавчої влади.
Незалежність здійснення функцій та повноважень виконавчої влади від органів законодавчої та судової влади, у межах визначеними Конституцією і законами України.
Здійснення внутрішнього судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб.
Далі я хочу розповісти про зовнішні функції держави. Якою б не була політика держави, вона все рівно повинна буде спілкуватися та співпрацювати з іншими державами. Так 2003 р. Визнано роком Росії в Україні.
Отже зовнішні функції держави – основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством в цілому. Функціями є організація міжнародного співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин.
Європейські цінності є ні чим іншим як стандартами певних технологічних процедур у різних галузях життя суспільства і діяльності держави, наприклад, для формування органів державної влади й управління, ставлення влади і громади до права, управління економікою.
Це все привело Європу до суспільно-економічного розквіту. Коли говорять про євро інтеграцію України, то мають на увазі інтеграцію в такі європейські організаційні структури, як Європейський Союз, Шенгенська угода, Рада Європи… Але як недивно Україна вже є повноправним членом багатьох загальноєвропейських, але не західноєвропейських організацій, наприклад Ради Європи, вона входить до всіх структурних підрозділів Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету глав урядів Ради Європи, є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ). Причому вона бере повну участь у багатьох міжнародних проектах. Адже для суверенної країни в певних міжнародних організаціях і, як наслідок, прийняття на себе певних спільних для всіх країн-членів зобов’язань. Україна не тільки є членом вище названих загальноєвропейських організацій, але й на практиці виконує взяті на себе зобов’язання. Але не вся юридична база, навіть стосовно взятих на себе Україною зобов’язань щодо членства в Раді Європи, узгоджена, але цей процес іде, і він рано чи пізно завершиться, та чиї інтереси він буде представляти, – громадянського суспільства, чи корумпованих депутатів.
Не залишається інтеграція в НАТО, або в західноєвропейські політико-економічні та військові структури.
Інтеграція України до західноєвропейських структур, можлива лише за умов досягнення певних процедурних стандартів в економіці, державному управлінні, у сфері права та інше одночасно з відмовою від частини державного суверенітету і добровільною передачею низки виключних повноважень державної влади наднаціональним виконавчим органам даної організації. Коли мова ведеться про перспективу вступу України до Союзу Росії і Білорусії, та можливу соціально економічну інтеграцію з цими набагато ближчими до України за всіма параметрами країнами, то саме вище зазначена обставина висувається як найсуттєвіший аргумент проти такої інтеграції.
Але у травні 1997 року був підписаний «великий» Договір про дружбу, співробітництво та партнерство, розв’язати проблему Чорноморського флоту, визначити статус Севастополя. Виробляються спільні високотехнологічні розробки, такі як проект військово-транспортного літака АН-70. Але ми пов’язані з Росією енергетичними зв’язками. Російський ринок один з пріоритетних для нашого виробника-експортера.
Процес загальноєвропейської інтеграції уже розвивається, більше того, Україна бере у ньому участь іще з часів перебудови, коли вона була республікою СРСР і вихід за радянським керівництвом проголосила відкритість зовнішньому світу. Та стосовно західноєвропейської та євроатлантичної необхідно бути вкрай обережними і не робити поспішних кроків, тим паче з набагато більшим сильнішим за Україну партнером.
Захід – це стандарт держави та доступ у світову цивілізацію. Треба взяти все найкраще з того, що може запропонувати для нашого розвитку світ, при цьому чітко розуміючи, що саме і навіщо ми беремо, як це здатне допомогти нам у розбудові нашої власної держави. Аналіз розвитку економічного співробітництва України і країн Євросоюзу показує об’єктивну незацікавленість європейців у появі української продукції на європейських ринках і створенні сильних виробників у високотехнологічних галузях економіки, де не зважаючи на економічну кризу є що запропонувати. У той час аналіз економічної взаємодії України з країнами СНД та РФ засвідчує, що саме такий напрям економічної інтеграції відкриває Україні ринки збуту, дає можливість установити необхідні комерційні зв’язки у виробництві, дозволяє замкнути технологічні ланцюги, а отже підтримати свою економіку і підштовхнути її до розвитку. Україна має чималий потенціал у авіа- і ракетобудуванні, військово-промисловий комплекс, автомобілебудування, енергетика, сільське господарство. Така інтеграція відбувається на ринковій основі, і провідну роль у цьому процесі відіграє приватний капітал, у першу чергу російський. Окрім того інтереси росіян сконцентровано у ПЕК і металургії. Якщо для Заходу Україна потрібна переважно лише як ринок збуту, то для росіян Україна потрібна для того, затягнути технологічні ланцюги. Інтеграція з російськими підприємствами і галузями російської економіки більше вигідна Україні, оскільки вона за цих умов бере участь у реальному виробництві реальної продукції, розробляються і вводяться нові технології, підвищується професійний рівень і кваліфікація робітників, зростає їх добробут.