9) акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних прав громадян.
Однак масові репресії, голодомори, які відбувалися за часів радянської влади, жорстке обмеження релігійної діяльності та нехтування значенням релігії у суспільстві, заборона трудової приватної власності, недооцінка культурних і національних традицій народів, обмеження свободи слова, зародження в надрах державного і партійного апарату номенклатурної буржуазії та інші негативні ;. явища значною мірою дискредитували ідею соціалістичної держави. У цьому аспекті варта на увагу думка М. Бердяєва: «У комунізмі є здорове, вірне і цілком збіжне із християнством розуміння життя кожної людини;як служіння надособистісній меті, як служіння не собі, а великому цілому. Але ця правильна ідея спотворюється запереченням самостійної цінності і гідності кожної людської особистості, її духовної свободи».
Найдетальніше соціально-класова теорія розроблена в творах Л. Моргана, Ф. Енгельса, К.Маркса, В. Леніна. І-Радикальні теоретики цього напрямку дотримувались тактики зміни буржуазного ладу шляхом збройної революційної боротьби. Визначаючи саме такий метод досягнення мети — побудову справедливого соціального ладу, вони проігнорували як історичний досвід (криваві наслідки французької 1789 р. та інших революцій), так і принципи християнської моралі.
Цінним у соціально-економічній теорії є те, що державу вона розглядає як результат об'єктивних економічних процесів у суспільстві.
Держава і право виникли там і тоді, де й коли суспільство розділилося на прошарки (класи) з протилежними інтересами, конфлікт між якими неспроможна була врегулювати організація влади первісного суспільства. Ця теорія виділяє три форми виникнення держави:
> Афінська – як результат протидії протилежних класів (класових антагонізмів);
> Германська – обумовленапотребою утримання завойованих територій і населення в покорі;
5> Римська — результат боротьби між патриціями (місцевими багатими людьми) і плебеями (прийшлим населенням).
8. Технократична теорія говорить, що держава є результатом розвитку науки й обумовлена необхідністю регулювання відносин між: людьми і технікою.
9. Прихильники космічної теорії стверджують, що державні інститути занесені з космосу, створені за участю позаземних істот.
10. Теорія конвергенції. У пошуках відповіді на історичну перспективу розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. звертаються до так званої теорії конвергенції (від лат. СОПУЄГ£ЄП!ІО — зближення, сходження). За цією теорією в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності. Представники цієї теорії,— російський емігрант, професор Гарвардського університету П. Со-рокін, американський соціолог, економіст, історик X. Ростоу. Певною мірою з цією теорією збігаються погляди відомого українського вченого, народного депутата України професора М. Павловського, який в книзі «Шлях України» обґрунтовує ідею «соціалізованого капіталізму».
Анархізм (від гр. безвладдя). У XIX—XX ст. набувають поширення теорії анархізму. Представники цієї теорії виступали і виступають за негайне знищення всякої державної влади і приватної власності, за створення федерації дрібних автономних асоціацій (об'єднань) виробників. Різновидністю анархізму є анархо-синдикалізм, у теорії якого передбачається передача всієї влади в суспільстві профспілкам. Основними провідниками анархістських ідей були М. Штірнер, П.Ж. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін. Ідею анархізму в суспільному житті України прагнув втілити Н. Махно.
11. Слов'янофільська теорія розвитку держави. В основу цієї теорії покладено ідею самобутності суспільного і державного розвитку слов'янських народів. Погляди представників слов'янофільського напрямку суспільної думки в XIX—XX ст. засновувались на протиставленні ідеології слов'янських народів (яким притаманні релігійність, «єдність духу» відчуттів і розуму, колективізм, любов до ближнього) народам Західної Європи з їх індивідуалізмом, раціоналізмом, розсудливістю, культом матеріального прогресу. Найвищою духовною цінністю слов'ян, яка обумовлює характер їх державності, слов'янофіли вважали «соборність», що означає поєднання свободи і єдності багатьох людей на основі їх спільної любові до одних і тих самих абсолютних цінностей, якими є вчення православної церкви та її святих отців.
Слов'янофіли заперечували як революційний соціалізм, так і буржуазну демократію з її «фабричними відносинами» та «формально-логічною законністю». За поглядами слов'янофілів, на Заході держава виникла на основі насильства і завоювання, а в Древній Русі — внаслідок «природного розвитку національного життя». Слов'янські держави минули період жорстокого рабовласницького суспільства. Для слов'янофілів характерна ідеалізація суспільного ладу Київської Русі та общинний спосіб життя.
Слов'янофільство виступає як антипод орієнтації суспільної думки на західноєвропейський (буржуазний) шлях соціального розвитку. Теоретики слов'янофільства в західному світі вбачають культ індивідуалізму під виглядом «загальнолюдських цінностей», пріоритет матеріального над духовним, масовий егоїзм і раціоналізм. Водночас слов'янофіли не заперечували необхідність запозичення кращих надбань західних країн. Державна влада, на їхню думку, має бути централізованою, а народу необхідно надати можливість вирішувати питання місцевого самоврядування, місцевих проблем господарського, культурного і соціального життя.
Політичні свободи, вважають вони, є відносним і негативним явищем, а справжнім завданням держави є: творити правосуддя, стежити за моральністю і святістю законів, охороняти гідність людини, сприяти землеробській праці і таким чином послуговувати не тимчасовим, а вічним цілям. Слов'янофіли виступають прихильниками переважно монархічних форм державного управління.
Слов'янофіли не проповідували ворожнечі до інших народів, вважаючи за слов'ян всіх, не за ознаками походження по крові, а за умов сприйняття духовних цінностей православної цивілізації. В. Соловйов писав, що необхідно застосовувати заповідь Ісуса Христа: «Люби ближнього, як самого себе» також і до спілкування націй: «Люби всі інші народи, як свій власний».
Слов'янофільські ідеї були характерними для О. Хом'якова, братів І. Киреєвського і П. Киреєвського, К. Ак-сакова та І. Аксакова, М. Данилевського, Ю.Самаріна, Ф.Достоєвського, С. Соловйова, В. Зеньківського, М. Бер-дяєва та ін.
У сучасний період прихильними до ідей слов'янофільства в Росії є відомі письменники О. Солженіцин і В. Распутін. Певні ідеї слов'янофільства в Україні поділяють Академік П. Толочко, філософ О. Базилюк, громадський діяч О. Свістунов та ін. Першочерговими завданнями слов'янських держав, вважають вони, є відновлення традиційних цінностей слов'ян, протистояння глобалізації, «ринковій психології», надання пріоритету виробничій сфері над комерційною, зміцнення співробітництва слов'янських держав, створення заслону примітивній масовій культурі..
Отже, всі теорії виникнення держави і права, в цілому, дають найбільш повно і всебічно відповідь на питання, що спричинило виникнення держави.
Висновки
Держава та право є важливим, об'єктивно закономірним надбанням людської цивілізації. Світова цивілізація пройшла довгий шлях розвитку від примітивних до високоорганізованих форм співжиття.
Отже, виникнення держави внаслідок розпаду первісного суспільства мало свої передумови.
Деякі автори вважають, що держава з’явилася там і тоді, де й коли суспільство розпалося на класи з протилежними інтересами. Хоч у різних народів держава виникала по-різному, мала свої особливості, чинники та фактори, характерні лише для певного народу проте завжди в основі була класова боротьба. Інші пов’язують виникнення політичної організації суспільства, держави і права з необхідністю здійснювати управління суспільством за нових умов, які складаються внаслідок розпаду первісного суспільства, появи нових економічних і соціальних відносин, що характеризували початок цивілізації.
В першому розділі в періоді первіснообщинного ладу знайдено ті витоки і корені сучасної розвиненої державності, історичні передумови та причини виникнення держав.
В другому розділі розглянуті історичні передумови виникнення держави, соціальні засади виникнення держави, а також суть формування державності в різних умовах.
В третьому розділі наведено основні теорії виникнення держави, які в цілому, дають найбільш повно і всебічно відповідь на питання, що спричинило виникнення держави.
Список використаної літератури
1. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,1997
2. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За ред. Петришина П., Цвік А. Харків, 2002.
3. Загальна теорія держави і права: Підручник / Кельман Н.С., Мурашин О.Г., Хомама Н.М. – Видавництво “Новий світ”. Львів, 2003.
4. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник/ П.М.Рабінович. - К.:ШСДО, 1995.
5. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник/ Т.М. Рабінович. КШСДО, 1995.
6. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А. Нечитайленко. Харків: 1998.
7. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.
8. Правознавство: Підручник/ За ред. В.В.Копєйчикова – К: Юрінком Інтер, 2003.
9. Твори: Маркс К., Енгельс Ф., том 21.
10. Теория права: Підручник/ С.С.Алексєєв - видавництво БЕК, Харьков, 1994.
11. Теория государства и права. Венгеров А.Б. М,2000.
12. Теория государства и права. Скакун О.Ф. К.:1998.
13. Теория государства и права: Підручник/ під ред. В.М.Корельского і В.Д.Перевалова - М, 1999.
14. Теорія держави: Навч. посібник/ М.С.Кельман -Тернопіль, 1997.