Зміст
Вступ ............................................................................................................................................3
Розділ I. Первіснообщинне суспільство:
Основні риси організації та життєдіяльності .........................................................5
Розділ II. Передумови виникнення держави:
2.1.Історичні передумови виникнення держави;..................................................11
2.2.Соціальні засади виникнення держави; .........................................................12
2.3.Суть формування державності в різних умовах; ...........................................14
Розділ III.Основні теорії походження держави .................................................................16
Висновки .................................................................................................................................29
Список використаної літератури ........................................................................................30
Вступ
Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права були розпад первісного ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, поява соціально-неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу.
Держава є політичною організацією всього налення країни, його загальним надбанням і справою. Без держави неможливі суспільний прогрес, існування і розвиток цивілізованого суспільства.
к форма організації суспільства, призвана забезпечувати його цілісність і управляємість, держава виконує функції, зумовлені потребами суспільства, а відповідно, служить його інтересам
Держава відрізняється низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі первісного ладу.
Термін „держава” в юридичній та іншій науковій літературі тлумачать по-різному. Його розглядають у субстанціональному, атрибутивному, інституційному та міжнародному значеннях.
У субстанціональному значенні держава – це організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі і часі.
В атрибутивному значенні – це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного суспільства, його оформлення.
В інституційному значенні – це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу.
У міжнародному значенні державу розглядають як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади..
Крім того, історія держави невід'ємна від історії суспільства, елементами якого є кожен з нас. Вона разом з суспільством проходить довгий історичний шлях від нерозвиненого до розвиненого набирає на цьому шляху нові риси і властивості.
Актуальність теми: питання про походження держави займає важливе місце в теорії держави. Серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права, тому це важлива тема для досліджень.
Мета дослідження: дослідити різні думки щодо походження держави.
Завдання: максимально глибоко описати процес і основні теорії виникнення держави.
Методи: системний, функціональний, метод тлумачення, синтез, аналіз, порівняльно-правовий, індукція, дедукція, статистичний.
Структура курсової роботи: титульна сторінка, зміст, вступ, основна частина, висновок, список використаної літератури.
При написанні курсової роботи було використано праці таких авторів, як: В.В.Копєйчиков, А.А.Нечитайленко, О.Ф.Скакун, А.Б.Венгеров, Т.М.Рабінович, П.Петришин, М.С.Кельман, О.Г.Мурашин та ін..
РОЗДІЛ І
Первіснообщинне суспільство: Основні риси організації та
життєдіяльності
Основоположником процесів виникнення держави було первісне суспільство, інакше кажучи - наша історія переддержавного минулого.
Однією з теорій виникнення держави є історико-матеріалістична, прихильниками якої були Л.Г.Морган, К.Маркс, Ф.Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держава виникає внаслідок розвитку і занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Згідно з цією теорією, протягом тривалого часу люди жили, не маючи уяви про державу. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, разом полювали, разом добували їжу, виготовляли одяг зі шкур тварин.
Жили люди в той період розвитку суспільства, об’єднуючись у невеликі групи – первісне стадо чи орду. Первісне стадо змінювалося на досконаліше об’єднання людей – первісну родову общину (рід), тобто колектив людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство.
Первісна історія має два основні етапи розвитку общини як форми організації людей, тобто виділяють два головних періоди в розвитку первісного суспільства, а значить, і двох способів його існування і відтворення. В.Д.Перевалов називає їх таким чином:
1. "привласнююча економіка;
2. виробнича економіка"
До так званого періоду "привласнюючої економіки" відносяться часи, коли первісне суспільство займалося мисливством, рибальством, збиральництвом, а вже в період "виробничої економіки" (як можна зрозуміти із самої назви періоду), первісна організація людства досягла такого розвитку, що змогла успішно використовувати для своїх потреб землеробство, скотарство, металообробка, керамічне виробництво і т.д.
Першому періоду в основному відповідає материнський рід (матріархат), другому - патріархальний (патріархат).
Ф.Енгельс про родовий період висловлювався наступним чином: "І що за чудесна організація цей родовий устрій у всій його наївності і простоті ! Без солдатів, жандармів і поліцейських, без дворян, королів, намісників, префектів або суддів, без в'язниць, без судових процесів – все йде своїм встановленим порядком."
Таким чином, рід був одночасно найдревнішим соціальним інститутом і найпершою формою організації додержавного суспільства.
У тих умовах, коли єдиною формою усвідомлення соціальних зв'язків було відображення у свідомості людей спільності інтересів у вигляді рідства, провідну роль у піклуванні по сім'ю та веденні господарства відігравали жінки. При безладді статевого спілкування, відносини спорідненості достовірно могли бути відомі лише по кожній жіночій лінії, родова община існувала як материнський рід, пов'язаний спільним походженням за матір'ю. Спільною власністю роду була земля головний засіб для полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо, низька ефективність виробництва забезпечувала лише необхідні життєві потреби на основі зрівняльного розподілу в інтересах усіх членів роду незалежно від участі у спільній трудовій діяльності, але за індивідуальними потребами.
Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади.
Влада в первіснообщинному суспільстві уособлювала силу і волю роду або союзу родів: джерелом і носієм влади (владним суб'єктом) був рід, вона була спрямована на управління загальними справами роду, підвладними (об'єктом влади) були всі його члени. Тут суб'єкт і об'єкт влади повністю співпадали, тому вона була за своєю природою повністю суспільною, тобто невід'ємною від суспільства і неполітичною. Єдиним способом її реалізації було суспільне самоуправління. Ні професійних управлінців, ні особливих органів примусу тоді не існувало.
Роди очолювали старійшини найбільш поважні і досвідчені люди. Всі були рівними, ніхто не мав привілеїв. Старійшини поряд з іншими членами роду, приймали участь у спільній трудовій діяльності. І їхня влада засновувалася на особистому авторитеті, інтелектуальних і емоційних достоїнствах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду. Важливо те, що влада старійшин спрямовувалася на забезпечення інтересів роду, була конкретним і повсякденним втіленням його волі і тому могла бути підтримана реальними діями членів роду. Ця влада поєднювалася з родовою общиною, не відокремлювалася від неї, уособлювала господарську, військову і наглядову (за виконанням звичаїв) функції.
Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу). Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Додержання звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно „спостерігає” за життям на землі.
Первісні люди виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.
Необхідними були подальший розвиток суспільного виробництва, пошук способів удосконалення знаряддя виробництва, засобів праці.
Отже, первісні люди від привласнювального господарства, що базувалося на мисливстві, збиранні коріння, ягід, іншої їжі рослинного світу, рибальстві, поступово почали переходити до виробництва. Розвивалися (або виокремлювалися) скотарство, обробіток землі, вирощування злаків, ремесло й торгівля.
Загальними причинами виникнення держави стали:
1) три великі поділи праці (відокремлення скотарства від землеробства, відокремлення ремесла від землеробства, відокремлення торгівлі від виробництва);
2) поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності;
3) утворення класів, як великих груп людей з протилежними інтересами й виникнення міжкласових конфліктів;
4) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності та конфлікти та виникнення публічної влади.
Таким чином, розпад первісного родоплемінного суспільства, розвиток засобів виробництва, зміна соціальної структури суспільства привели до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства і держави
Вже на ранньому етапі розвитку суспільства набувають значення звичаїв навики колективної трудової діяльності, мисливства і ін. В найбільш важливих випадках трудовий процес супроводжувався ритуальними діями. Наприклад, тренування мисливців наповнювалось містичним змістом, проймалось таємничими обрядами. Звичаї додержавного суспільства мали характер узагальнених "мононорм", були одночасно і нормами організації суспільного життя, і нормами первісної моралі, й ритуальними і обрядовими правилами. Так, звичайний розподіл функцій в трудовому процесі між чоловіком і жінкою , дорослим і дитиною розглядалось одночасно і як виробничий звичай, і як норма моралі, і як воля релігії. Мононорми спочатку були продиктовані "природною" основою привласнюючого суспільства, в якому і людина є частиною природи. В них права і обов'язки ніби зливались воєдино. Особливе місце займав такий засіб забезпечення звичаїв як табу (заборона). Табу відіграло величезну роль у впорядкування статевих відносин, строго забороняло шлюб з кровними родичами (інцест). Завдяки табу первісне суспільство підтримувало необхідну дисципліну, яка забезпечувала добування і відтворення життєвих благ. Табу забезпечувало умови колективного існування людей, захищало мисливські угіддя, місця гніздування птахів і лігвища звірів від надмірного знищення.