В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:
1. Децентралізовані держави;
2. Централізовані;
3. Відносно – централізовані.
Децентралізовані – всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)
Відносно – централізовані – передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).
Централізовані – заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).
Представницька і безпосередня демократія в державі
1.Зміст принципу народного суверенітету.
2.Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)
3.Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.
-2-
Зміст народного суверенітету:
1.Єдиним джерелом влади є народ.
2.Народ здійснює цю владу через:
- представницьку демократію;
- безпосередню демократію.
Представницька демократія – народ обирає представників публічної влади.
Безпосередня демократія – проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.
-3-
Вибори – це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб – виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.
Вибори виконують 4 соціальні функції:
1.Важливий засіб забеспечення легітивності влади.
2.Виступають барометром політичного життя в країні.
3.Це засіб відбору політичних лідерів.
4.Це важливий засіб формування демократичного режиму.
Види виборів:
I.За територією:
1.Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).
2.Регіональні ( стосуються суб’єктів федерації).
3.Місцеві ( місцеве самоврядування).
II. За часом проведення:
1.Чергові ( закріплюються в законах)
2.Позачергові.
III. За макс. Можливими кіл. Турів:
1.Однотурні ( 10 % 1 голос)
2.Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).
3.Багатотурові.
IV. За кількістю мандатів:
1.Унімандатні ( один).
2.Поліномінальні ( декілька).
V. Залежно від ролі населення:
1.Прямими ( прямо видає голос).
2.Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони – президента).
Складові елементи виборів:
1.Виборче право.
2.Виборчий процес.
3.Виборча система.
Виборче право – використовується в двох значеннях:
1.Об’єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.
2.Суб’єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб’єктів виборів.
- АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)
- Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)
Принципи виборчого права ( в демократичних державах):
1.Принципи свободи волевиявлення – вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.
2.Загальне виборче право – у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.
3.Рівне виборче право:
3.1 Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець – 1 голос_
3.2 Рівна вага цього голосу.
4.Пряме виборче право – виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.
5.Таємність голосування – кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.
Лекці №6
Виборчий процес
Виборчий процес – це врегульована на норми КП діяльність різних суб’єктів по підготовці і проведені виборів.
Є 9 стадій виборчого процесу:
1. Призначення виборів ( вст. дати голосування).
- Чергові дата відома
- Не чергові
2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.
3. Утворення виборчих одиниць – це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.
4. утворення виборчих органів – ЦВК,МКК.
5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):
- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)
- добровільна
6. Висування кандидатів:
- самовисування;
- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4
- висування політичними партіями чи пол. Блоками.
Супроводжується внесенням залогу.
7. Предвиборча агітація.
8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)
9. Підрахунок голосів, підлягає обов’язковому оприлюдненню.
Виборча система – вживається у 2 аспектах
– це правовідносини, які пов’язані з проведенням виборів.
– Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.
Мажоритарна – в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:
- відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.
- Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.
Переваги мажоритарної системи;
1.Проста для розуміння виборців.
Недоліки:
1.Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.
Пропорційна система – кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.
Характерним:
1. Партії складають списки:
- жорсткі (голосують за партію)
- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).
Бар’єр – для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.
Переваги:
1.Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.
2.Дрібні партії в парламент не проходять.
Недоліки:
1.люди не знають за кого голосують.
-3-
Референдум – це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.
Види референдумів:
I.За правовими наслідками:
1.Постановляючі – прийняті рішення мають правові наслідки
2.Консультативні – рішення не мають правових наслідків.
II. Факультативні:
Обов’язкові – прямо передбачені Конституцією.
III. За територією:
1.Загальні.
2.Місцеві.
Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.
Предмет референдуму – це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання – формула:
1.Можна відповісти Так чи Ні.
2.Народний вибір – це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.
На референдум не виносяться питання:
1.Про податкову систему;
2.Про бюджет;
3.Амністія і помилування;
4.Ратифікування між. Угод.
Стадії проведення референдуму:
1.Ініціатива;
2.Формування інфраструктури референдуму;
3.Агітація і роз’яснюванна компанія.
4.Голосування.
5.Підрахунок голосів.
На референдум встановлюється квота – щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.
Види народних голосувань:
1.Відзив – відкликання депутата.
2.Зібрання або сходи.
3.Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.
Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах
1.Загальна характеристика інституту парламенту.
2.Порядок формування парламенту і статус парламенту.
3.Структура і вн. побудова парламенту.
4.Компетенція парламентів.
5.Парламентська процедура і законодавчий процес.
-1-
Парламент – це представницький орган, бо його обирає народ.
Парламент займає 1 місце серед держ. органів.
Вперше парламет було закріпленно в США.
Різновид Парламенту:
1.Стародавні парламенти в 930 в Ісландії.
2.Класичні – утворені після перемог буржуазної революції.
3.Сучасні парламенти – утв. після II світової війни, після розвалу СРСР.
Моделі парламентів:
1.З президентською формою правління,особисто неможливо розпустити жодну з палат парламентту.
2.Парламень в парламетських республіках, можуть впливати на виконавчу владу, але парламент може бути розпущений президентом.
3.Для країн із змішаною формою правління, парламент може обмежено втручатися в діяльність уряду, президент обмежено може розпустити парламент.
4.Парламент радянського зразка ( Вєтнам, Куба, КНДР, КНР) Особливість:
- Ці парламети ніяких питань не вирішують, функція – формально закріпити рішення партії.
5.Парламенти, які існують в монархіях ( абсолютно дуалістичних):
– вони не виборні;
- вони не мають влади, носять консультативний характер.
Парламентаризм – це така організація влади в державі при якій парламент побудований на дем. Засадах, володіє не тільки юр. статусом, ай реальними повноваженнями, тобто парламент реально діючий.
-2-
Формування парламенту:
1.Більшість парламенту обирається народом.
2.В деяких країнах монарх може призначити певну кількість депутатів.
Є 5 способів формування парламенту:
1. Прямі вибори;
2. Непрямі, або багатоступневі вибори.
3. Шляхом призначення ( Таїланд, Ямайка).
4.На змішаній основі ( частина обирають, частина у спадок).
5. Палата Лордів
Найбільший парламент КНР =3000осіб.
Найменший парламет – Андора =20 депутатів.
Правове становище депутата:
Депутата з лат. = уповноважений, представник нації.
У депутата є:
1. Вільний мандат:
- його не можна позбавити ( крім передбаченого в законі).
- депутат не може займатися іншими видами діяльності.
2. Індемнітет – ( з лат. Безвтратність) скл. З:
1. Депутат не несе відповідальності за свої висловлювання.
2) Депутат не несе відповідальність за свою депутатську діяльність після складання повноважень.
3) Винагорода депутату, держава виплачує депутату за деп. Діяльність.
3.Імунітет ( з лат. Звільнення).
Припинення депутатських повноважень
1.Припинення повноважень представницьких органів.
2.Депутат добровільно відмовляється від мандата.
3.У зв’язку з позбавленням депутата:
- кримінальна справа;
- вихід з партії;
- дисциплінарна відповідальність ( тимчасово 2 місяці).