На підставі Закону та інших законодавчих актів можна виділити такі визначальні принципи державного регулювання у сфері захисту прав споживачів: встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування населення; пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замовниками); встановлення додаткових обов'язків для продавців (виробників) та привілеєвих прав споживачів - покупців (замовників) порівняно із загальними засадами цивільного законодавства; встановлення спеціальних способів захисту прав споживачів органами у справах захисту прав споживачів та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.
Споживачам, які перебувають на території України, під час придбання замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх потреб гарантування ст. 4 Закону право на: державний захист своїх прав; належну якість продукції торговельного та інших видів обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію її якість, асортимент, також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектно чи фальсифікованою продукцією чи продукцією неналежної якості, а також майнової та матеріальної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів, а також інші права щодо забезпечення їх життєдіяльності.
Перелічені права споживача кореспондуються з обов’язком продавця (виробника, виконавця) щодо виробленої продукції. Так, відповідно до ст. 6 Закону продавець зобов’язаний: передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію на вимогу споживача надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, а також щодо її безпеки для життя, здоров’я і навколишнього середовища, про безпечність товарів, що ввозяться на територію України. Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченим нормативним документом або встановленого за домовленістю із споживачем, а також технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництво – протягом строку служби, в разі відсутності такого строку – протягом 10 років тощо.
Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації метрології є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) Згідно з Положенням про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. № 225, Держспоживстандарт України здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, та державний нагляд за додержанням законодавства у сфері стандартизації і підтвердження відповідності, вживає заходів щодо запобігання і припинення порушень державних стандартів, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції (роботам, послугам), усіма суб'єктами господарської діяльності й інші завдання.
З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві у виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів.
Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав та гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг) та їх безпеку; необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів; іншими способами, передбаченими законом.
У сфері господарювання застосовуються державні стандарти України, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови, міжнародні, регіональні і національні стандарти інших країн, якщо вони застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України.
Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, коли на стандарти є посилання в нормативно-правових актах; учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні; виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо вимог стандартів.
Так, Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:
розглядає скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що належать до його компетенції;
сфері споживчої політики та захисту прав споживачів: перевіряє відповідно до законодавства у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами, а також додержання правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг; здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, що виробляються та реалізуються підприємствами торгівлі та громадського харчування незалежно від форми власності та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності;
у сфері стандартизації: схвалює та приймає національні стандарти відповідно до законодавства; здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та якості продукції;
у сфері метрології: організовує і здійснює державний метрологічний контроль та нагляд; організовує створення та функціонування еталонної бази України; установлює порядок проведення всіх видів державного метрологічного контролю та нагляду;
у сфері підтвердження відповідності: організовує ведення державного реєстру уповноважених органів із сертифікації, затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні; розглядає спірні питання з випробувань і додержання правил сертифікації продукції;
у сфері управління якістю: організовує та проводить моніторинг якості продукції (товарів, робіт, послуг), впровадження систем управління якістю на підприємствах; реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці, здійснює в установленому порядку контроль за станом охорони та збереження державної таємниці на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають в його управлінні.
Важливу роль у безпосередньому захистові споживачів територіальних органів Держспоживстандарту, які забезпечують реалізацію державної політики у цій сфері на території відповідного регіону. Такими органами є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі – Управління), проводять свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого наказом Дерспоживстандарту від 23.06.2009 р. №229.
Відповідно до п. 2 Положення основним завданнями Управління є:
забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні та здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону;
забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону;
вивчення споживчого ринку на території відповідного регіону;
захист прав громадян як споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними продукції для задоволення своїх особистих потреб та прав споживачів реклами від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу;
накладення штрафів на суб'єктів господарювання, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення прав споживачів у випадках, передбачених законодавством;
захист прав споживачів у разі укладання договорів поза торговельним або офісним приміщенням, а також на відстані., а також їх права від нечесної підприємницької практики або у разі придбання ними продукції у кредит;
сприяння органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів відповідно до вимог законодавства;
створення необхідних умов для навчання та набуття правових знань населенням у сфері захисту прав споживачів, надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів та реклами;
висвітлення у засобах масової інформації результатів роботи з контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів та законодавства про рекламу.