Митне оформлення товарів і здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції, проводиться тільки за умови наявності разової (індивідуальної) ліцензії.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за винятком: завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб'єктів ЗЕД чи іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти, до застосовування цієї санкції; завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, яку було відправлено за межі України українськими суб'єктами ЗЕД чи відправлено до України іноземними суб'єктами господарської діяльності, до застосування цієї санкції.
Для завершення таких операцій українському суб'єкту ЗЕД слід у встановленому порядку отримати разову (індивідуальну) ліцензію Мінекономіки України.
Санкції у вигляді тимчасового зупинення ЗЕД можуть застосовуватись Мінекономіки до суб'єктів ЗЕД у разі здійснення ним таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин: які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України: якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо відповідності своєї діяльності вимогам чинного законодавства у сфері ЗЕД.
Українські суб'єкти ЗЕД, до яких у встановленому порядку застосована спеціальна санкція – індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення ЗЕД, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення ЗЕД.
Якщо зазначені санкції застосовані до іноземного суб'єкта господарської діяльності, то українські суб'єкти ЗЕД не мають права укладати з ним угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення ЗЕД в Україні чи з товарами українського походження.
Дія спеціальних санкцій (тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування) що застосовуються до суб'єктів ЗЕД, поширюється на всі види ЗЕД, зазначені у ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на операції, як здійснюються українськими суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності. При цьому окремою зовнішньоекономічною операцією є комплекс дій українського суб'єкт; ЗЕД та іноземного суб'єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів ЗЕД, передбачених ст. 4 Закону, та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання роботу надання послуг) та закінчені розрахунків (грошові, товарні та в інших формах) за ці разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг).
Суб'єкти ЗЕД та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право безпосередньо звертатися до Мінекономіки з клопотанням про дострокове припинення чи зміну виду спеціальних санкцій за наявності у таких суб'єктів і на підставі затверджених органом, щ виявив правопорушення, документів про вжиття практичних заходів, що гарантують припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків із вказівкою вжитих заході і конкретних результатів їх вжиття. Застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку.
Контрольні запитання
1. Для чого здійснюється зовнішньоекономічна діяльність?
2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоекономічна операція»?
3. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність?
4. В яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?
5. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономічної діяльності? Яка мета таких обмежень?
6. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності?
7. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності?
8. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності?
9. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
10. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
11. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
12. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи ще певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?
13. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори?
14. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору?
15. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір?
16. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору?
17. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)?
ГЛАВА 11
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
§ 1. Поняття та види іноземних інвестицій
Розвиток процесів іноземного інвестування сприяло виникненню другій половині ХІХ ст. такого явища як міграція капіталів між країнами. Якщо до вказаного часу міжнародні господарські зв’язки в основному полягли у зовнішній торгівлі, то починаючи з другої половини ХІХ ст. інвестування стає одним з найважливіших форм міжнародних господарських зв’язків.
Іноземні інвестиції у розвиток економіки України є джерелом вкладення капіталу в виробництво, розробку і впровадження передових методів управління і маркетингу. На відмінну від позик і кредитів вони не призводять до зростання зовнішнього боргу, а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення. І, нарешті, сприяють інтеграції національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації. Об’єктивний аналіз фінансово-економічної кризи в Україні показує, що потреба залучення іноземних інвестицій в її економіку вимагає істотного збільшення їх обсягу, консолідації всіх джерел фінансування.
Власне законодавство про інвестиційну діяльність та про іноземне інвестування в Україні з'явилося після прийняття 24.08.1991 р. Акта проголошення незалежності України.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. першим нормативним актом, в якому викладено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. В цьому Законі також передбачено, що поряд з іншим інвестиційна діяльність в Україні здійснюється на основі іноземного інвестування.
Спеціальним нормативно-правовим щодо регулювання іноземних інвестицій є прийнятий 19.03.1996 р. Верховною Радою України Закон «Про режим іноземного інвестування (надалі – Закон), який скасував дію однойменного Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р., законів України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.), «Про державне заохочення іноземних інвестицій» (1994 р.).
В Законі подано визначення понять «іноземний інвестор», «іноземні інвестиції», «підприємство з іноземними інвестиціями», види та форми іноземного інвестування в Україні. Окремий його розділ присвячений встановленню державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Також у ньому визначаються загальний порядок державної реєстрації та контролю за здійсненням іноземних інвестицій, загальні засади функціонування підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення іноземних інвестицій на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності. Крім вищезазначеного, в законі значну увагу приділено іноземному інвестуванню у спеціальних (вільних) економічних зонах та розгляду спорів за участю іноземних інвесторів.
Найважливішою суттєвою рисою нового закону, що відрізняє його від попереднього законодавства про іноземні інвестиції, є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством і міжнародними договорами України. Закон містить також положення про те, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. У Законі зазначається, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Чітко встановлено момент набуття підприємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс.