Смекни!
smekni.com

Господарське право України. Смолин. Особлива частина. (стр. 122 из 136)

Оновленням базового законодавства з питань іноземних інвестицій було прийняття 16.01.2003 р. і набрання чинності з 01.01. 2004 р. ГК. Статті 390-400 цього Кодексу визначають правове регулювання відносин пов’язаних з іноземними інвестиціями, їх державні гарантії тощо. Крім того, ч.2 ст.63, статті 116 і 117 передбачають такі форми іноземних інвестицій, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство. Згідно ст. 400 ГК відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, крім ГК і Закону, регулюються іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Наприклад, Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.03.1965 p., ратифікована Законом України від 16.03.1997 р. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Іншими законодавчими актами України, у даному випадку є: закони України від 16.04.1996 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», від 13.10.1999 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», від 07.09.1999 р. «Про концесії», від 14.08.1999 р. »Про угоди про розподіл продукції», від 17.09.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та грошових коштів вітчизняного походження», » від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність, Декретом Кабінету Міністрів України » від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну іноземним інвестором для реалізації або власного споживання встановлюється Митним кодексом України від 12.12.1992 р.

Щодо тлумачення «інвестицій». В економічній літературі інвестиція (від лат. «invest» - вкладення коштів) – довготермінове вкладення капіталу у підприємства різних галузей народного господарства в середині країни чи за кордоном. У більш широкі трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. В ГК її поняття не визначене. У Законі (п.2 ст.1) іноземні інвестиції – цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. В той же час головна ідея іноземної інвестиції – вкладення повинні направлятися на розвиток бізнесу, а ціна використання цих засобів, період їх повернення мають бути прийнятими кожному інвестиційному проекті.

Відповідно до ч.1 ст.391 ГК та Закону (ст.2) іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватися у вигляді :

­ іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

­ валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи), при вкладені коштів в об’єкти приватизації за умови подання державним органом приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;

­ будь-якого рухомого та нерухомого майно та пов'язаних з ним майнових права;

­ акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

­ грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

­ будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з за­конами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

­ прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, надані відповідно до законодавства або договорів, вартість яких виражена у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

­ інших цінностей відповідно до законодавства України.

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестувати в які не заборонено законами України. Так, згідно із Законом (ст. 4) об’єктами інвестиційної діяльності в Україні можуть бути бути-яке майно, в тому числі основні фонди та обігові кошти у всіх галузях і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. При цьому забороняється інвестувати в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом тощо. Будь-яка заборона або обмеження будь-яких іноземних інвестицій можуть бути встановлені лише законом. Наприклад, Закони України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про обіг векселів в Україні» ст. 12 якого забороняє використовувати як внесок до статутного фонду господарського товариства тощо. Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна» визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, відповідно, не можуть належати іноземним інвесторам.

Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори визначаються як суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. При цьому інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на основі доручення інвестора.

Іноземні інвестори визначаються як суб'єкти, що проводять інвестиційну діяльність на території України, саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцеперебування або постійне місце проживання за межами України. Крім вищезазначених, у Декреті Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» подано визначення поняття «нерезиденти», до яких належать: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцеперебуванням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розміщені на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не проводять підприємницької діяльності на основі законів України.

Необхідно пам'ятати, що до іноземних інвесторів застосовуються положення чинного законодавства України, які стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності та нерезидентів.

В Україні запроваджено державну реєстрацію іноземних інвестицій. Відповідно до загальних правил, передбачених ст. 395 ГК, незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених ГК та іншими законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями. Механізм такої реєстрації визначається спеціальним законодавством. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено у судовому порядку.

Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначають порядок державної реєстрації іноземних інвестицій є розділ ІІІ Закону «Про режим іноземного інвестування» та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08. 1996 р. № 928. Відповідно до яких державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення.