Сторони договору про спільну інвестиційну діяльність (іноземні інвестори та резиденти) мають право проводити розрахунки з резидентами в гривнях на території України за товари (роботи, послуги) без індивідуальної ліцензії НБУ на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах і торговельного обороту у валюті України. Використання ж сторонами такого договору іноземної валюти з рахунку спільної діяльності на території України як засобу платежу потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ; на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Згаданим Положенням заборонено перерахування коштів за межі України; з рахунку спільної інвестиційної діяльності з метою здійснення інвестицій в інші країни (слід відрізняти від гарантій для іноземного інвестора переказу щодо прибутків доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій).
Підстави для припинення інвестиційної діяльності визначено у ст. 21 Закону «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до положень цієї статті зупинення або припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням інвесторів (при цьому відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності) або правомочного державного органу.
Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин: якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; оголошення у встановленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності; стихійного лиха; запровадження надзвичайного стану.
Ліквідація та реорганізація підприємств з іноземними інвестиціями відбувається відповідно до положень ст. 104 ЦК, ст. 60 ГК. Порядок визнання підприємства з іноземними інвестиціями банкрутом визначається Законом України від 14.05.1992 р.«Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом» в редакції закону від 30.06.1999 р.
§ 3. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах
Однією із форм залучення іноземних інвестицій як вчить світовий досвід є створення у певних містах або регіонах спеціальних (вільних) економічних зон (надалі – СЕЗ), з установленням пільгового режиму економічної діяльності, стимулюванням інвестування в економіку цих територій. Створення спеціальних економічних зон має на меті на вирішення завдань економічного і соціального розвитку різних територій, що розширює можливості торгівлі, науково-технічного співробітництва, реалізації великих інвестиційних проектів, оскільки встановлення в них особливого митного режиму, пільгового порядку оподатковування та інших спеціальних умов створює додаткові стимули іноземного інвестування.
До речі, перший різновид СЕЗ зона зовнішньої торгівлі, де діяли знижені імпортні тарифи на комплектуючі для виробництва автомобілів, - з'явився у США у 1934 році у період великої депресії. Американський уряд прагнув активізувати участь своєї держави у світовій економіці і подолати безробіття. Сьогодні на території США діють понад 200 зон та субзон. В Японії функціонує зона розвитку імпорту, де підприємствам, що працюють з імпортними вантажами, надаються дешеві (до 3% річних) кредити. Такі СЕЗ організовані за принципом «зона — одна пільга». Але є й більш складні форми.
Другою, більш прогресивною формою залучення іноземних інвестицій є території пріоритетного розвитку (надалі – ТПР). Вони включають технополіси, технопарки, науково-технічні зони, котрі створюються з амбіційними цілями випереджального економічного зростання. Наприклад, у Великобританії діють 25 зон і технопарків, в Японії – 20 науково-технічних зон.
До речі, ООН у своїй доповіді The Role of Export Processing Jones and Similar Arrangements in Economic Development (1990) визнала спеціальні економічні зони одним із вагомих надбань другої половини XX століття, адже вони відіграли видатну роль з економічній інтеграції та прискореному використанні інновацій. Сьогодні у світі існує близько двох тисяч вільних економічних зон. На території України розташовані 11 СЕЗ і 72 ТПР, що охоплюють близько 10 відсотків її території.
Порядок створення і функціонування СЕЗ, що мають економічний чи митний режим та умови господарювання відмінні від загальних, відповідно до п.8 ч.2 ст. 92 Конституції України, встановлюються і змінюються виключно законами. Так порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їхнього статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами місцевого самоврядування та іншими органами встановлено статтями 401-405 ГК і Законом України від 13.10.1992 р «Про загальні засади створення і функціонування - спеціальних (вільних) економічних зон». (надалі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 401 ГК і ст. 1 цього Закону спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина частин, території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Вінник О.М. за наслідками досліджень господарської діяльності на території СЕЗ В.М. Коссака, О.С. Семерока, Л.В. Курпки, О.В. Буткевича встановили, що це визначення надмірно лаконічне й не віддзеркалює основних ознак СЕЗ. Вважає і приводить більш повне наступне доктринальне визначення О.В. Буткевича: СЕЗ – це законодавчо визначена частина держави, на якій спеціальним внутрішнім законодавством на певний строк для певних суб’єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління з метою залучення інвестицій для досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних і науково-технічних завдань.1
Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація разом з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
СЕЗ є одним з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни вони спроможні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання, а в остаточному підсумку - збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів і послуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.
Відповідно до ст. 5 Закону СЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевої державної адміністрації.
У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої ради та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ. Коли ініціатива у створенні СЕЗ належить місцевим радам та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про у __________________
1Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. – 2-ге вид., змін. а доп. – К.:Всеукраїнська асоціація видавціву «Правова єдність», 2008. – С. 684.
шестидесятиденний строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України.
Пропозиції щодо зміни статусу і території СЕЗ подаються в порядку, передбаченому цим Законом для створення СЕЗ.
Документи про створення СЕЗ повинні містити:
рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про СЕЗ у разі її створення за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована СЕЗ у разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);
проект положення про її статус та систему управління, офіційну назву СЕЗ;
точний опис кордонів СЕЗ та карту її території;
техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування СЕЗ, який має включати: мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої й соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення і розвитку; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;
проект Закону про створення конкретної СЕЗ.