Державне пенсійне страхування в Україні (стр. 1 из 6)

Зміст

Вступ

1. Пенсійна реформа в Україні та її проблеми

2. Державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні

2.1 Органи державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

2.2 Звітність та порядок сплати пенсійних внесків

2.3 Відповідальність за порушення пенсійного законодавства

3. Порівняння пенсійного страхування в Україні із пенсійним страхуванням іншої країни та власні пропозиції щодо внесення змін до законодавчої бази про пенсійне страхування

Висновки

Використана література

Вступ

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом[2].

Пенсійне забезпечення – це державне мінімальне забезпечення трудовими (за віком, у зв'язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян (за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності, пов'язаної з безробіттям) за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань[19, с.26].

Складність даної теми полягає в безлічі законних та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з приводу порядку стягнення, нарахування та виплати пенсії, а також підстав призначення, перегляду та сплати пенсії.

Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни.

Об'єктом дослідження виступає пенсійна система України.

Предметом дослідження є державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Ступінь наукової розробки теми дослідження можна охарактеризувати як достатній. Основні документи, які регламентують засади існування та функціонування пенсійної системи України є: Закони України: "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про державну службу", "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького рядового складу органів внутрішніх справ", "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України.

Серед вчених економістів, котрі досліджували ці питання в своїх наукових працях, зазначимо наступних: І. Сирота, О. Василик, Б. Зайчук, М. Захарко, О. Коваленко, З. Коровіна, Л. Ларіонова, О. Мельник, О. Огій, К. Окольніков, Д. Остапенко, В. Шумський, В. Діхтєрьова та багато інших.

Метою даної роботи є аналіз державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов’язкового державного страхування.

Враховуючи цілі, що стоять перед автором, сформулюємо наступні основні завдання, що необхідно вирішити в курсовій роботі:

– провести детальне дослідження законодавчої бази, що стосується питання пенсійного забезпечення громадян;

– проаналізувати механізми надходження фінансових ресурсів до Пенсійного фонду;

– провести оцінку ситуації, яка склалась у сфері пенсійного забезпечення;

– проаналізувати основні риси впровадження пенсійної реформи в Україні;

– узагальнити результати дослідження у вигляді висновків.

1. Пенсійна реформа в Україні та її проблеми

В жовтні 2009-го року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 14.10.2009 № 1224-р "Про схвалення Концепції подальшого проведення пенсійної реформи", яким визначено шляхи удосконалення пенсійної системи, а також строки реалізації Концепції[26].

На відміну від попередніх років протягом кризового 2009-го не було жодного зриву у процесі виплати пенсій. Попри те знаємо, що Пенсійний фонд незбалансований, держбюджет постійно його дотує. Отож, всі фахівці сходяться на тому, що вкрай потрібна реформа пенсійної системи. Більшість апелює до необхідності збільшення пенсійного віку. На цьому роблять ставку й міжнародні фінансові інституції – МВФ та Світовий банк, які надають Україні позики. Вони відкрито наполягають на тому, аби наша держава підвищила вік виходу громадян на пенсію. Нам радять поступово наближатися до європейських стандартів, де здебільшого пенсійний вік не лише вищий, а й рівний – як для чоловіків, так і для жінок. Чи дійсно без такого кроку нам не обійтися?

Вік виходу на заслужений відпочинок, вважає чимало експертів, підвищувати, звичайно, треба. Але це одразу не створить бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. Аби процес пройшов безболісно, пенсійну межу варто змінювати поступово, невеликими кроками. Наприклад, на кілька місяців на рік. Водночас існує інша загроза: до максимального рівня ми доведемо аж через десяток, а то й два десятка років. До цього часу у нас вкрай зменшиться кількість працездатного населення.

Інша група фахівців вважає, що нарощування пенсійного порогу – це останній, а не початковий етап пенсійної реформи. Спочатку слід створити людям нормальні умови життя і праці, дати гідну заробітну плату. Лише тоді можна буде запропонувати їм працювати довше, так, як в цивілізованому світі. І це вже буде в інтересах самих людей, котрим вдасться заробити більшу пенсію. Сьогодні ж статистика гірка й невтішна: у країні щороку помирає понад чверть працездатного населення, яке ще могло б жити і працювати. Люди ж навіть до пенсії не дотягують. Причому смертність вища серед чоловіків. Очікувана тривалість їхнього життя в середньому на 12 років менша, ніж у жінок.

Пенсійна реформа, вважає більшість компетентних людей, слід розпочинати серед жінок. Вони живуть після виходу на пенсію в середньому 23 роки („сильна" ж половина – 13). Тому й варто зрівняти пенсійний вік обох статей. Тоді і пенсії в жінок зростуть. Адже сьогодні, підрахували економісти, жінки, йдучи на 5 років раніше на пенсію й маючи нижчі заробітки, у середньому отримують лише трішки більше половини чоловічої пенсії. У 40 років вони – „неперспективні", а в 50 взагалі зігноровані роботодавцем. Аналіз свідчить, що низький пенсійний поріг – аж ніяк не прерогатива. І підвищення його могло б стати популярним, адже продовжило б працездатний вік, у якому людина здоровіша і сильніша, бо живе повноцінно.

Реформування пенсійної системи має бути підкріплене адекватними змінами в оподаткуванні, які заохочували б роботодавців і найманих працівників до накопичення та інвестування пенсійних заощаджень. 3 цією метою необхідно:

– знизити ставки оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню доходів населення та їх легалізації збільшенню пенсійних внесків;

– звільнити від оподаткування частину доходів фізичних та юридичних осіб, яка спрямовуватиметься в накопичувальну пенсійну систему;

– звільнити від податку на прибуток інвестиційні доходи, одержані від вкладення пенсійних коштів;

– включити до системи оподаткування доходів фізичних осіб виплати з накопичувальної пенсійної системи;

– звільнити суб'єктів господарювання, які управляють пенсійними коштами, від податку на додану вартість послуг з обслуговування пенсійних активів, оскільки це призводить до адекватного зменшення пенсійних виплат;

– розробити правовий та економічний механізми залучення доходів, одержаних від легалізації та податкової амністії, до пенсійних фондів[25].

Практичні аспекти здійснення пенсійної реформи потребують вирішення таких питань (рис. 1.1).

рис. 1.1

Необхідною умовою пенсійного реформування є підготовка суспільства, його свідомості до сприйняття нової пенсійної системи. Реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення всіма верствами населення її необхідності і необоротності, а головне, позитивного впливу на умови життя і добробут людей[21, C.-69].

Інформаційне забезпечення реформи передбачає:

– надання громадянам вільного доступу до інформацій про принципи, засади та цілі реформування пенсійної системи;

– широку роз'яснювальну роботу щодо необхідності пенсійної реформи і переваг нової пенсійної системи;

– конструктивний діалог та консультації з соціальними партнерами;

– регулярні дослідження громадської думки;

– щорічне інформування застрахованих осіб про стан їхніх персональних пенсійних рахунків та забезпечення безперешкодного доступу до такої інформацій;

– створення при обласних і районних державних адміністраціях інформаційно-консультативних центрів, а в населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях - інформаційно-консультативних пунктів з питань пенсійної реформи[26].

Проте досі не створено належних умов ефективного функціонування нової пенсійної системи через фінансову незбалансованість Пенсійного фонду, відсутність зв'язку між розміром пенсії та страховими внесками впродовж трудової діяльності, неналежний розвиток накопичувального пенсійного забезпечення тощо.

Основні причини фінансової незбалансованості Пенсійного фонду такі: