4. Існування необґрунтованих пільг та привілеїв одних груп населення і обмеження інших, порушення принципу рівності суб'єктів перед законом і державою, що породжує настрої вседозволеності у одних, і незадоволення в інших, зневіру їх усіх у справедливість закону і можливості задовольнити свої потреби законним шляхом. Так у радянські часи існувала "номенклатура", що мала величезні привілеї в залежності від місця зайнятого в бюрократичній ієрархії: і сьогодні ще ми маємо залишки минулого, а іноді і набуття нових привілеїв у нової номенклатури - частини депутатського корпусу тощо.
5. Існування неузгодженості та конфлікту між гілками влади. Політична практика свідчить, що принцип поділу влад, як елемент демократичного державного управління, є специфічним фактором цивілізованого вирішення конфліктів у суспільстві. Так, розпад старого суспільного ладу і необхідність формування основ нового об'єктивно підвищує роль законодавчої влади і, у певному розумінні, висуває її на перше місце. З іншого боку, стан нестабільності нашого суспільства породжує хаос і невпевненість у населення, вимагають посилення виконавчої влади, її дієвості та підвищення ефективності, що певним чином суперечить ідеї посилення законодавчої влади. Звичайно, суперечливість між законодавчою та виконавчою владою сама по собі не несе великої небезпеки. Небезпека може виникнути тільки від того, якими методами будуть вирішуватись протиріччя та конфлікти між цими гілками влади. Конституційний принцип поділу влад спрацьовує тільки в умовах високої правової культури населення, парламентарів, службовців державного апарату і за умов стабільного економічного та соціально—політичного становища в державі.
6. Порушення принципу презумпції невинності. Йдеться про те, що можливості особи, звинуваченої у вчиненні злочину, значно обмеженіші, ніж можливості державних органів, що займаються слідчою діяльністю. Крім того, звинувачений у переважній більшості не має високої юридичної освіти, достатніх знань про свої можливості, чинне законодавство, право і не має змоги дієвого захисту від свавілля правоохоронних органів. Перекладання тягаря доказу невинності на самого звинуваченого, ставлення до нього, як до фактичного злочинця, сприяє формування безправ'я та юридичного свавілля. Сюди можна віднести і феномен "чисто сердечного зізнання" підозрілого, що дозволяє виносити обвинувальний вирок, винність якого "доказана" під тиском та залякуванням.
Демократичні перетворення в нашому суспільстві, масштабність державно-правових реформ ставлять перед органами внутрішніх справ, і зокрема міліцією, нові вимоги, спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази міліції, форм і методів їх діяльності. Вони мають відповідати сучасним міжнародним стандартам, та потребам демократичної правової держави. Правова культура співробітників міліції займає провідне місце у вирішенні сучасних завдань, сприяє створенню демократичних засад правової держави, що відповідає ліберально-демократичним традиціям, вимогам Конституції України.
Практична участь міліції у розбудові правової держави відбувається у процесі вирішення таких завдань:
- захисті реальних прав і свобод людини і громадянина, права на свободу і особисту недоторканість, недопущення у своїй діяльності незаконних обмежень і порушень прав, свобод та законних інтересів громадян;
- втіленні в життя органами внутрішніх справ, міліцією, принципу взаємної відповідальності держави і особистості;
- психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності міліції;
- кадровому забезпеченні міліції в умовах перехідного періоду;
- підвищенні авторитету міліції, довіри до неї з боку населення;
- боротьбі із організованою злочинністю, корупцією, хабарництвом;
- подоланні правопорушень серед самих працівників міліції;
- реорганізації системи правоохоронної діяльності, забезпеченні нової філософії їх діяльності, яка передбачає високий рівень правової культури населення і працівників правоохоронних органів;
- вдосконаленні форм і методів діяльності міліції.
Важливою умовою вирішення цих завдань є підвищення рівня правової культури, працівників міліції, вплив на підвищення ефективності їх діяльності, створення умов для розбудови правової держави.
Нові вимоги до діяльності правоохоронних органів пов'язані із специфічними умовами життєдіяльності суспільства, що потребують підвищення правової культури не тільки населення в цілому, але у першу чергу самих працівників міліції. Це зумовлює необхідність осмислення ними трансформаційних процесів, які відбуваються у нашому суспільстві, а також розуміння факторів, які ускладнюють правоохоронну діяльність, зокрема:
- існування нових ринкових відносин, що не урегульовані законодавством, або порушуються, запровадженням нових, раніше незнаних форм власності, що негативно впливає на настрій населення, викликає у нього незадоволення, розпач, зневіру до закону, законодавства, представників владних структур;
- виникнення злочинних угрупувань, що отримують величезні незаконні доходи, спекулюючи на юридичній неурегульованості деяких процесів в економіці та правовій безграмотності населення;
- масову політизацію суспільства та поширення таких негативних політичних явищ як популізм, екстремізм, радикалізм, тероризм тощо;
- інтенсивне розшарування населення, виникнення феномена бідності, що супроводжується масовим зубожінням населення;
- зниження рівня політичної і правової культури населення, посадових осіб та працівників правоохоронних органів, відсутність демократичних традицій і, в зв'язку з цим, значне поширення серед населення правового нігілізму, недовіра до сучасних цінностей, до спроб уряду покращити умови життя.
Ці проблеми існують не порізно, а взаємодіють між собою і породжують нестабільність у суспільстві, ставлять нові складні питання перед органами внутрішніх справ, міліцією. У цьомузв'язку виникає проблема виховання якісно нової правової культури співробітників міліції, що відповідає не тільки потребам демократичного суспільства, а й викликам сучасного злочинного світу. Ці обставини вимагають від працівників міліції високої професійної, правової та загальнолюдської культури, неупередженості у діях, відданого служіння інтересам народу.
У сучасний період розвитку нашого суспільства правова культура працівників міліції виступає, перш за все, як один з видів групової професійної правової культури, яка формується у процесі реалізації права. Правова культура працівника міліції - це сукупність поглядів, оцінок, переконань, установок, що полягають у визнанні важливості, необхідності соціальної цінності права і забезпечують якісне дотримання, виконання, використання та застосування адміністративно-правових норм в процесі охорони громадського порядку, попередження правопорушень, юрисдикційної діяльності, надання соціальної допомоги населенню на основі принципів законності, гуманізму, гласності, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами та громадськими організаціями.
В умовах демократизації суспільства авторитет міліції значною мірою залежить від її тісного зв'язку з населенням, реалізації принципу гласності в її діяльності. Виходячи з цього МВС дещо змінює підходи до критеріїв оцінки роботи правоохоронних органів, з кількісних (показники розкритих правопорушень) на якісні — оцінка їх діяльності населенням, довіра до міліції з боку населення. Саме міліція для населення є уособленням авторитету держави, адже здебільшого через діяльність міліції у пересічних громадян складається уявлення про державу та державну владу, ставлення до держави, довіра чи недовіра до діяльності державних органів в цілому.
Особливо негативно на правову свідомість людей впливають правопорушення, скоєні самими працівниками міліції – зловживання владою і використання службового становища в корисливих цілях; компрометуючі вчинки, наприклад, вживання алкоголю на роботі; порушення обліково-реєстраційної дисципліни, укриття від реєстрації інформації про правопорушення; необґрунтоване порушення кримінальної справи; належність до злочинних угруповань. Чинним законодавством визначені види юридичної відповідальності співробітників міліції за скоєні злочини, протиправні дії у процесі виконання службових обов'язків. Кожне правопорушення, скоєне співробітником міліції єпевним показником не тільки рівня правової культури даного правопорушника, а й характеризує мікроклімат у системі органів внутрішніх справ взагалі, впливає на ступінь довіри населення до їх діяльності.
Особливо важливим для співробітників міліції є забезпечення вільного волевиявлення громадян у процесі виборів. Вільний вибір як невід'ємне право людини має бути організаційно забезпеченим. Завдання міліції в час виборів полягає в охороні громадського порядку, дотримання принципу вільного волевиявлення народу, захисті особистої безпеки громадян, не допускати насилля, залякування, дискримінації; не заважати партіям і кандидатам вільно виявляти свої погляди та переконання, а також не протидіяти виборцям вільно обговорювати політичні програми і голосувати, не побоюючись покарання чи переслідування; не заважати діяльності політичних організацій та їх можливостям змагатися один із одним на основі рівності і справедливості перед законом і органами влади.
Велика роль правової культури міліції проявляється у забезпеченні прав і свобод людини. Міліція несе відповідальність за правовий захист громадян, запобігає правопорушенням, а також захищає право особи та її поновлення у разі порушення. У Декларації прав і свобод людини, Законі України "Про міліцію" (ст. 5) зазначено, що права і свободи людини можуть бути обмежені законом лише у тому разі, коли це вимагає захист конституційного ладу, моральності, здоров'я, законних прав та інтересів інших людей в демократичному суспільстві. Правова культура працівників міліції у даному випадку проявляється в тому, що навіть при обмеженні прав у зв'язку зі здійсненням неправомірних дій він зобов'язаний поясняти громадянину підстави, привід обмеження прав, роз'яснити його права та обов'язки. Провідна ідея нашого суспільства „ не порушення прав і свобод людини та громадянина повинна стати не просто декларацією у діяльності міліції, а принципом її повсякденної роботи.