За роки незалежності МВС України зуміло не допустити збройних конфліктів в суспільстві і, незважаючи на певні труднощі, провести адаптацію правоохоронних органів до ситуацій, що склалися. Сьогодні відбувається реформа органів внутрішніх справ і, як завжди, це проходить не безболісно. Втілюється в життя нова філософія діяльності МВС України — міліція, органи внутрішніх справ на службі у народу. Ця модель вимагає змін у психології та правовій ідеології десятків тисяч офіцерів. Саме така модель покликана сприяти формуванню довіри населення, низький рівень якої вже досяг критичної позначки. Велике значення для усвідомлення ступені довіри населення до міліції та оцінки їх діяльності мають соціологічні опитування та дослідження: так, за деякими даними довіру до діяльності вчителя висловили 52, 2% опитаних, військових - 34%, священика - 31%, міліціонера - 10%, банкіра - 7%, політика - 2%.
Особлива роль у підвищенні правової культури населення і правоохоронних органів належить засобам масової інформації. Нерідко саме вони формують позитивне чи негативне ставлення до міліції. Законне право громадян мати об'єктивну достовірну інформацію про стан правопорядку, результати діяльності правоохоронних органів в цілому узгоджується із принципом відкритості. Гласність - принцип діяльності органів міліції, необхідна умова для підвищення їх правової культури. Останніми роками ставлення до гласності в органах внутрішніх справ України дещо змінилося: регулярними стали звіти керівників всіх рангів щодо структури та динаміки злочинності, стану боротьби з нею; з'явилося декілька періодичних видань, що спеціалізуються на аналізі діяльності правоохоронних органів. Саме відкритість виступає важливою ознакою реформування системи МВС України. Звіти Міністерства внутрішніх справ України перед українським народом є своєрідною формою спілкування органів внутрішніх справ із народом, що дає об'єктивну оцінку діяльності міліції у цифрах, фактах, перспективі.
З метою втілення принципів відкритості і гласності, на підтримку ініціативи широких верств громадськості при Міністерстві внутрішніх справ України створено дорадчий орган, Раду сприяння органам внутрішніх справ, відповідні громадські формування створюються і на місцях. Іде пошук нових форм і методів взаємодії із громадськістю та залучення її до охорони правопорядку, профілактичної роботи, а також відроджуються старі форми співпраці міліції із населенням, що перевірені часом та власним досвідом. Партнерські стосунки між міліцією і населенням одержали новий імпульс до розвитку .
Література:
1. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – Москва, 1988. – 145 с.
2. Білий О.П. Демократична держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. – 1997. – № 12. – С.75-79.
3. Вітман К.М., Дудченко В.В. Правова культура як засіб правового впливу // Правова культура і підприємництво. – Донецьк. – 1999. – С.115-118.
4. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. – 1993. – №1. – С.26-30.
5. Горшеньов В.М. Правова культура юриста як спеціаліста // Юридична деонтологія. – Харків. – 1993. – С. 40-52.
6. Діденко Н.Г. Соціальні та юридичні аспекти правової культури // Правова культура і підприємництво. – Донецьк. – 1999. – С.25-28.
7. Костенко О.М. Правова культура і економічна безпека // Право України. – 1999. – №3. – С.85-87.
8. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України // Право України. – 2001. – №4. – С.21-23.
9. Молчанов А.А. Правовая культура в деятельности советской милиции (вопросы теории и практики): Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Алма-Ата, 1989.
10.Назаренко Є.В. До поняття правової культури // Правова культура і підприємництво. – Донецьк. – 1999. – С.17-22.
11.Сальников В.П. Правовая культура: теоретико-методологический аспект: Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. – Ленинград, 1990.
12.Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. - Екатеринбург, 1996. – 324 с.
13.Сербин Р.В. Правова культура – важливий фактор розбудови правової держави: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.12. – Київ, 2004. – 190 с.
14.Сливка С.С. Філософсько-правові проблеми професійної культури юриста: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – Харків, 2002.
15.Шупінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури // Право України. – 1998. - №11. – С. 131-135.