Головною метою професійної діяльності ОВС є служіння закону. Треба пам’ятати, що закон не самоціль, він існує в ім’я суспільного блага, але тільки в тому разі, якщо усвідомлюється суспільством як втілення справедливості, як прояв вищого морального початку, що забезпечує нормальне життя. Як що ж громадяни вважають, що закон несправедливий, нелюдський, його виконання призводить до протилежного суспільно-дестабілізуючого ефекту. Проявляється це в тому, що не так вже й мало співробітників правоохоронних органів виконують свої обов’язки бездумно, не бачать за буквою закону живих людей. Таке виконання службових обов’язків викликає незадоволення законами, вороже ставлення до політики держави з боку населення.
Працівник правоохоронних органів постійно перебуває в сфері морального впливу суспільства та своєї службової структури. З одного боку, він постійно відчуває виховний вплив суспільства, що формує його особистість у відповідності з принципами суспільної моралі, а з іншого, сам він своєю діяльністю здійснює виховний вплив на громадян – позитивний, якщо виконання ним вимог закону служить справі соціальної справедливості і усвідомлюється громадянами як суто моральне, негативний – якщо його діяльність сприймається громадянами як несправедлива і тим самим аморальна.
Ось та основа, на якій ґрунтується виховна робота в ОВС. Вона носить багатоаспектний характер, але моральне виховання, в яке органічно вплетене виховання почуття патріотизму, колективізму, почуття соціальної справедливості, поваги до людей, є головною формою виховної роботи як керівників підрозділів так і співробітників служб виховання і роботи з особовим складом, службових колективів МВС. Вимоги в цій сфері роботи ОВС закріплені в цілій низці нормативних документів практично з самого початку їх діяльності. В них, зокрема, зазначається, що працівник міліції повинен уважно відноситись до людей, підкреслено, що грубість, хамство, безтактність, черствість, перевищення службових повноважень, зловживання ними, хабарництво, корупція несумісні з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. В будь-який ситуації працівник повинен поводити себе культурно, коректно, чесно, справедливо, з гідністю притаманною правоохоронцю.
Ця сторона діяльності ОВС знаходить відображення у відповідних документах. Зокрема у програмі “Міліція і народ – партнери”, у “Концепції розвитку системи МВС України”, схваленою урядом 24 квітня 1996 р.
Особливо посилилася увага керівництва МВС по морально-виховних аспектах правоохоронної діяльності в останні роки, що знайшло своє відображення в ряді наказів. Зокрема Наказі МВС №322 від 29 квітня 2001 р. “Про невідкладні заходи щодо підвищення рівня загальної та професійної культури поведінки працівників ОВС”. Про це свідчить і прийняття колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. “Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України”, який визначає моральні обов’язки і етичні норми поведінки, що стали основою загальних вимог до професійних якостей кожного співробітника.
Норми і принципи, що закладені в ньому, відображають аксіоми загальнолюдської моралі, міжнародні стандарти “Кодексу поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку”, “Декларації про поліцію Ради Європи”, “основ етичних норм співробітників міліції (поліції) держав учасниць СНД”, якими керуються співробітники правоохоронних органів країн світового співтовариства.
Незалежно від особистих політичних поглядів і прихилень кожен, хто носить погони, повинен бути прибічником політики, яку влада впроваджує через закон. Він служить закону, захищає його.
Повага до закону – це явище, що формується в процесі розвитку суспільних відносин, правової культури суспільства. Про повагу до закону, політики, вчені, юристи наголошують з моменту його зародження. На жаль, в нашому суспільстві, спостерігається інша тенденція – ігнорування закону на будь-яких рівнях (правовий нігілізм). І це природно для перехідного суспільства, яке поступово звільняється від обійм тоталітарної ідеології, основною тезою якої були гасла, що “диктатура пролетаріату” – це влада, необмежена ніякими законами”, “вже в недалекому світлому майбутньому держава відімре”. А значить правова система відійде в історію, стане непотрібною. То навіщо ж вивчати і знати закони? Тому сьогодні проблема знання законів і виховання громадян України в дусі до їх поваги – є однією з найактуальніших.
Робота в системі правоохоронних органів виховує сильні, стійкі, благородні риси характеру у співробітників. На відміну від людини, яка може дозволити собі “не помічати нічого поганого”, чи обмежитися внутрішнім обуренням, працівник міліції при будь-яких обставинах виступає у двобій із злом, оскільки службові обов’язки органічно злиті у нього з моральними вимогами, життєвими ідеалами, які можна сформувати як "“законність, обов’язок, честь». Не можна забувати, що співробітники часто діють у складних, іноді, екстремальних ситуаціях, що вимагають від них особистої хоробрості, мужності, відданості службі, готовності надати допомогу людям. Досвід показує, що будь-які теоретичні положення перетворюються в особисті переконання, в життєву позицію людини тільки в процесі діяльності, в ході виконання своїх обов’язків. Ця практична діяльність відіграє пересічну роль в формуванні моральних підвалин, і характерів співробітників, що, великою мірою, сприяє їх впливу на людей.
Вимушені, на жаль, констатувати, що сьогодні престиж правоохоронних органів явно недостатній. Це ускладнює налагодження ефективної взаємодії з іншими державними органами, суспільними інститутами, населенням у справі укріплення основ державності, економічного зростання, культури, правопорядку, протидії злочинності.
Основні фактори, що знижують авторитет міліції сьогодні, полягають у явно недостатньому матеріальному забезпеченні її діяльності (останніми роками на 1\4 від необхідних потреб), недосконалість системи підбору кадрів на службу та професійної підготовки, а звідси – велика плинність кадрів, малий досвід роботи (у майже половини працівників до трьох років), відсутність належних професійних навичок та вмінь, низький рівень культури спілкування, як з громадянами, так і з колегами, бюрократизм, корупція, використання службового положення у корисливих цілях, власних інтересах, поган побутові умови у багатьох співробітників та членів їх сімей і неможливість їх покращення. Для подолання такого стану речей, саме життя вимагає від всіх нас створити правові. Матеріальні, моральні та інші стимули забезпечення законослухняної поведінки громадян, підтримки тих суспільних інститутів, діяльність яких спрямована на духовно-моральне правове виховання особи.
Моральна сутність служіння працівників міліції людині, суспільству і державі – один з найважливіших чинників виховання у громадян поважного ставлення до закону.
Література:
1. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: от истоков этики права к мировоззрению: учебное пособие. – М., 1998.
2. Булденко К.А. Профессиональная этика и эстетическая культура сотрудников ОВД. – Хабаровск, 1993.
3. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів ВНЗ і факультетів// за заг. ред. Цвіка М.В., Ткаченка В.Д., Петришина О.В. – Х., 2002.
4. Мехед Т.Г., Шегов А.В. Профессиональная этика сотрудников ОВД: Курс лекций. – М., 1991.
5. Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников ОВД: Межвузовский сборник научных трудов // Отв. Ред. Ибрагимов М.М. – 1991.
6. Притика Д. Етика і проблеми корупції // Право України. – 2000. - № 6.