Починається з ознайомлення громадської організації чи трудового колективу з характером обвинувачення.
Далі - прийняття на загальних зборах колективу громадської організації (трудового колективу) рішення про поручительство і оформ лення його постановою (ч. 1 ст. 154 КПК). Забезпечення виконання постанови може бути доручено конкретній особі.
У разі вибуття обвинуваченого із організації (колективу) або неможливості забезпечення виконання цього запобіжного заходу організація (колектив) повинні відмовитися від поручительства і повідомити про це орган дізнання, слідчого, прокурора чи суд (суддю) Останні зобов’язані негайно обрати до особи інший запобіжний захід.
Якщо керівництво громадської організації (трудового колективу) не вжило заходів щодо здійснення поручительства або вчасно не повідомило про неправильну поведінку обвинуваченого чи про те, що він не піддається заходам громадського впливу, то орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя) можуть направити до організації (колективу) подання або ж поставити перед організацією вищого рівня питання про притягнення до відповідальності винних осіб (відповідальність може бути, окрім дисциплінарної, громадською, моральною тощо).[20;150]
7. Строк дії - такий, як і особистої поруки.
8. Юридична відповідальність.
- кримінально-процесуальна - у вигляді застосування суворішого запобіжного заходу (щодо обвинуваченого);
- дисциплінарна (щодо керівників громадської організації чи трудового колективу, а також щодо осіб, яким було доручено виконання постанови загальних зборів).
Процесуальна характеристика НАГЛЯДУ КОМАНДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ.
1. Нагляд командування військової частини - це виконання командуванням військової частини покладеного на нього обов’язку із вжиття щодо обвинуваченого (підозрюваного, підсудного, засудженого), який є військовослужбовцем, заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити його належну поведінку та явку до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Визначено окремою ст. 163 КПК: нагляд командування військової частини за підозрюваним або обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід
З юридичного погляду, командування військової частини - це її командир. Саме він згідно з п. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є єдиноначальником. Проте, хто саме повинен здійснювати нагляд - статутами не визначено. На практиці це роблять не тільки командири військових частин, а й начальники інших структурних одиниць Збройних Сил України: командири з’єднань, військові комісари, військові коменданти та начальники гарнізонів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 25 березня 1992 р. “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” військовослужбовців поділяють на:
· рядовий склад;
· сержантський і старшинський склад;
· склад прапорщиків (мічманів);
· офіцерський (молодший, старший і вищий) склад.
Здійснювати нагляд за двома останніми категоріями практичнонеможливо, оскільки прапорщики та офіцери після служби залишають територію військової частини. А застосування таких способів нагляду, як таємне спостереження, чинним законом не передбачено. Тому на практиці нагляд командування військової частини обирають щодо рядових і сержантів та старшин.
2. Спосіб запобігання: вжиття відповідних спеціальних заходів командуванням військової частини. Ці заходи пов’язані з тим, що військовослужбовець:
- перебуває під наглядом свого безпосереднього начальника або добового наряду;
- його позбавляють права на носіння зброї;
- не призначають до несення служби в складі варти (караулу);
- не звільняють із розташування військової частини;
- не направляють на роботу за межі військової частини.
Усі ці заходи статутами Збройних Сил України не передбачено, їх напрацьовано практикою.
3. Мета: забезпечення належної поведінки військовослужбовця, щодо якого обрано цей запобіжний захід, та явки його за викликом.
Поняття належної поведінки військовослужбовця не визначені ні кримінально-процесуальним законом, ні статутами Збройних Сил України. На практиці командування військової частини здійснює нагляд фактично на власний розсуд: тримає військовослужбовців в ізольованих приміщеннях (іноді в коморах), на гауптвахті тощо.[20;151]
4. Підстави: збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.
5. Умова: цей запобіжний захід може бути застосовано тільки до особи, яка є військовослужбовцем.
6. Процесуальний порядок застосування.
Про встановлення нагляду командування військової частини у письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід.Нагляд командування військової частини за обвинуваченим військовослужбовцем застосовується з метою забезпечити належну поведінку, а також з’явлення обвинуваченого за викликом слідчого до суду.
При обранні запобіжного заходу, передбаченого ст. 163 КПК України, не потрібна згода командування військової частини. Однак воно обов’язково повідомляється про характер обвинувачення, пред’явленого особі, щодо якої обрано запобіжний захід.
Складається постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді нагляду командування військової частини. Цю постанову направляють командиру військової частини і одночасно йому повідомляють про суть справи.
Встановивши нагляд, командир військової частини повідомляє про це органу, який обрав цей запобіжний захід.
Військовослужбовці, щодо яких обрано даний запобіжний захід, позбавляються на цей час права носіння зброї, постійно перебувають під наглядом своїх начальників або добового наряду, не посилаються на роботу поза частиною в одиночному порядку, не призначаються у варту та інші відповідальні наряди.
7. Строк дії: з моменту встановлення командуванням військової частини нагляду до зміни цього запобіжного заходу; до закінчення провадження у справі; до звільнення військовослужбовця в запас. Обмеження строку дії нагляду командування військової частини закон не передбачає.
8. Юридична відповідальність.
- кримінально-процесуальна у вигляді заміни цього запобіжного заходу на більш суворий для військовослужбовця, щодо якого обрано нагляд;
- дисциплінарна, передбачена Статутами Збройних Сил України для командування військової частини, яке не виконало покладених на нього обов’язків.
Процесуальна характеристикаВІДДАННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІД НАГЛЯДбатьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.
1 Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи - це покладання на зазначених суб’єктів обов’язку із забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до органів дізнання, слідчого, прокурора і суду.
Цей запобіжний захід визначено в ст. 436 КПК.
Перед тим як застосовувати до неповнолітнього обвинуваченого один із цих запобіжних заходів (у ст. 436 КПК їх передбачено фактично два), слідчий і суд повинні переконатися, що батьки (або один з них), опікун, піклувальник або адміністрація дитячої установи зможуть забезпечити належну поведінку і явку неповнолітнього до слідчого, прокурора й суду.
Під дитячими установами (якщо неповнолітній виховується в такій установі) розуміють школи-інтернати, дитячі будинки, приймальники-розпо-дільники, спеціальні виховні та лікувально-виховні установи, виховно-трудові колонії.
2. Спосіб запобігання - виконання батьками, опікунами, піклувальниками або адміністрацією дитячої установи обов’язку із забезпечення належної поведінки неповнолітнього і його явки за викликом. Зазначені суб’єкти, які за законом повинні виховувати неповнолітнього, діють шляхом психологічного впливу на неповнолітнього.
3. Мета: збігається із загальною метою запобіжних заходів.
4. Підстави: такі самі, що й загальні підстави застосування запобіжних заходів.
5. Умови: здатність батьків та інших суб’єктів досягти мети запобіжного заходу.
6. Процесуальний порядок.
Перш за все слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор, суд (суддя) повинні з’ясувати, чи є можливість у батьків (та інших суб’єктів) забезпечити належну поведінку неповнолітнього і явку його за викликом. Після цього складається постанова про віддання неповнолітнього під нагляд.При цьому від осіб, під нагляд яких передається неповнолітній, береться письмове зобов’язання про забезпечення належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора, суду. Також воно обов’язково попереджаються про характер обвинувачення, пред’явленого неповнолітньому, та про їх відповідальність у разі його неявки. В разі порушення цього зобов’язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосовано грошове стягнення в такому ж порядку, як і до особистих поручителів (ст. 436 КПК). Якщо це зобов’язання не виконає адміністрація дитячої установи, питання про застосування до неї заходів впливу може бути поставлено в поданні слідчого чи прокурора або в окремій ухвалі (постанові) суду.
7. Строк дії: від моменту відібрання письмового зобов’язання до моменту зміни чи скасування запобіжного заходу, обрання іншого заходу, припинення провадження у справі.
8. Юридична відповідальність.
Кримінально-процесуальна:
- грошове стягнення в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для осіб, яким неповнолітнього було передано під нагляд);