Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцятидо чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає підознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбаченепокарання у виді позбавлення волі понад п’ять років, необхідно узв’язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого абооргану дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішеннямсуду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник длянеповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разізабезпечується з моменту поміщення неповнолітнього уприймальник-розподільник. Продовження зазначеного терміну законом не передбачено.
Якщо слідчий встановив, що суспільно-небезпечне діяння вчинене дитиною, яка не досягла 11 років, він виносить постанову про закриття справи , надавши можливість неповнолітньому і його батькам ознайомлення зі справою. Про це він повідомляє прокурора, службу та кримінальну міліцію в справах неповнолітніх за місцем проживання особи.
Згідно зі ст.105 КПК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньї тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.В цьому разі суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру:
- застереження;
- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, що їх замінюють. Чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання.
- покладення на неповнолітнього, який досяг 15 років і має майно, кошти чи заробіток, обов’язку відшкодування майнових збитків.
- направлення його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, не більше трьох років.Умови перебування неповнолітніх в цих установах та порядок їх залишення регламентуються Законом України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24.01.1995.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, передбачених п.2 та 3 ч.2 ст. 105 КПК України, встановлюється судом, що їх призначає.
Спеціальні навчально-виховні установи: спеціальні загальноосвітні школи соціальної реабілітації (направляються особи у віці від 11 до 14 років) і професійні училища соціальної реабілітації неповнолітніх – для осіб у віці понад 14 років.
Якщо суд застосував до неповнолітнього примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу і є достатні підстави вважати, що ця особа вестиме протиправну діяльність, а також з метою забезпечення виконання свого рішення він вправі тимчасово, строком до 30 діб, помістити цю особу до приймальника-розподільника для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу (ч. 4 ст. 447 КПК).
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовоючастиноюкримінальної міліції органів внутрішніх справ істворюється на правах самостійного підрозділу в головнихуправліннях Міністерства внутрішніх справ України в Криму, містіКиєві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніхсправ міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справМіністерства внутрішніх справ України на транспорті таМіністерстві внутрішніх справ України.Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополіі підпорядковуються органам внутрішніх справ.До приймальників-розподільників можуть бути доставленінеповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які:· вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такідіяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо єпотреба - негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання,слідчого, санкціонованою прокурором, або за постановою суду);· згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установидля неповнолітніх;· самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, девони перебували.Не підлягають поміщенню до приймальників-розподільниківнеповнолітні, які перебувають у стані алкогольного абонаркотичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомамихвороби, неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якогоза такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадківприпинення кримінальної справи і направлення винних осіб успеціальні установи для неповнолітніх за рішенням суду.Письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку слідчого і суду за їх викликом (ч. 3 ст. 148 КПК).
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд мають право, але не зобов’язані вжити запобіжний захід. Визнавши непотрібним його обрання, а також за відсутності підстав для його застосування, вони обмежуються відібранням у обвинуваченого письмового зобов’язання про з’явлення. Згідно ст. 148 КПК якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
Це зобов’язання не є запобіжним заходом, і постанови про його відібрання виносити закон не вимагає. У разі порушення такого зобов’язання щодо обвинуваченого можуть бути застосовані привід або запобіжний захід.
Запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну справу (ст. 98-1 КПК).У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи,прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особівиїжджати за межі України до закінчення досудового розслідуваннячи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову.
Порядок в’їзду на територію України та виїзду з території України громадян України регулюється відповідним законом від 21 січня 1994 року. Зокрема, Закон гарантує, що громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну.
Також в ст 6 цього закону зазначено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку, якщо проти нього порушено кримінальну справу – до закінчення провадження у справі. Громадянин України, який має такий паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують, право його виїзду за кордон, зобов’язаний здати свій паспорт на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин.
За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в ОВС, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника. [19 ;427]
Видалення із зали судового засіданняосіб, які порушують порядок. ( ст. 272 КПК - Заходи, які застосовуються до порушниківпорядку судового засідання).
Якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкоритьсярозпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те,що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залузасідання. При повторному порушенні порядку судового засіданняпідсудного за ухвалою суду можна видалити з залу засіданнятимчасово або на весь час судового розгляду справи. У цьомувипадку вирок після його винесення негайно оголошуєтьсяпідсудному.
Видалення також застосовується за наявності підстав до свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, інших громадян, прокурора, громадського обвинувача, захисника чи громадського захисника. Перед цим головуючий виносить попередження. При дальшому непідкореннібудь-якої із зазначених осіб розпорядженням головуючого розглядсправи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо безшкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляєпро це відповідно вищестоящого прокурора, Міністерство юстиціїУкраїни, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
За непідкорення розпорядженню головуючого або порушенняпорядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільнийпозивач, цивільний відповідач та інші громадяни несутьвідповідальність за частиною 1 статті 185-3 Кодексу України проадміністративні правопорушення.
Порушення порядку судового засідання, пов’язані з намаганням впливу у будь-якій формі на суддів з метою перешкодити всебічному, повному і об’єктивному розгляду конкретної справи чи домогтися винесення незаконного судового рішення, погроза вбивством, насильством чи знищенням майна щодо судді, його близьких родичів, у зв’язку із здійсненням суддею правосуддя, навмисне невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або перешкоджання їх виконанню, образа судді, прокурора, слідчого у зв’язку із здійсненням ними службових обов’язківтягнуть за собою кримінальну відповідальність. При наявності таких фактів суддя може порушити кримінальну справу, обрати щодо відповідних осіб запобіжний захід, направити справу прокурору для проведення досудового розслідування. [19;797]
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
Поняття і види запобіжних заходів
Запобіжні заходи законодавець виділив в окрему Главу 13 КПК України. Проте, поняття запобіжних заходів в законі не визначається. Науковці пропонують різні дефініції.
Запобіжні заходи — це частина заходів процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом певного обмеження їхніх особистих прав. [20; 130]