7. Строк затримання - до 72 годин.
Строк починається з моменту фактичного затримання особи, а закінчується — моментом:
· звільнення її, якщо підозра не підтвердилась;
· обрання запобіжного заходу, не пов’язаного із позбавленням волі;
· обрання судом запобіжного заходу — взяття під варту.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слідчого, прокурора) про взяття особи під варту, вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого — до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК).
Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Служби правопорядку строком до З діб, сповістивши протягом доби органи, які проводять досудове слідство, та органи прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Служби правопорядку (ч. З ст. 82 Закону України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").
Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (підписано в Римі 4 листопада 1950 р., ратифіковано Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, позбавлена волі внаслідок затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якшо затримання є незаконним. Тому положення українського закону суперечать вимогам цієї Конвенції та Конституції України, в якій не згадано про продовження судом терміну затримання особи.
Капітан судна має право затримати особу, яку підозрюють у вчиненні кримінально караного діяння, до переданим її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. За необхідності капітан судна може відправити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в нашій державі (ч. 2 ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України).
8. Юридична відповідальність за порушення.
Кримінально-правова:
· затриманого - за втечу з місця попереднього ув’язнення - ст. 393 КК України;
· особи, яка продить дізнання, начальника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК України.
Процесуальна характеристика ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ
1.Взяття під варту (арешт) - це обмеження особистої свободи підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом поміщення їх до спеціальної установи.
Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. Взяття під варту обирається звичайно тільки тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. При цьому повинні враховуватися обставини, вказані в ст. 150 КПК України (вік, стан здоров'я, сімейний стан, особистість обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину).
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справахпро злочини, за які законом передбачено покарання у виглядіпозбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадкахцей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення воліна строк не більше трьох років.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо якихяк запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. Вокремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях триманнязатриманих.
Місцями попереднього ув'язнення для триманнявійськовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяттяпід варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у ЗбройнихСилах України абослідчі ізолятори. Ці особи перебувають услідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової службиправопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. Вокремих випадках військовослужбовці можуть перебувати в місцяхтримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можутьперебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених услідчий ізолятор або на гауптвахту Військової служби правопорядкуу Збройних Силах України у цей строк неможлива через віддаленістьабо відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебуватив місцях тримання затриманих до десяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовноособи, яка вчинила злочин під час відбування покарання в установівиконання покарань, така особа може перебувати в дисциплінарномуізоляторі або карцері установи виконання покарань.
орядок попереднього ув'язнення визначається Законом України"Про попереднє ув'язнення". (ст. 155 КПК).
Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового злочину, або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа, або начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованої прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери (ч. 1 ст. 8 Закону про попереднє ув’язнення).
2. Спосіб запобігання: обмеження свободи особи шляхом поміщення її до спеціальної установи:
· слідчого ізолятора (СІЗО) Державного департаменту з питань виконання покарань;
· дисциплінарного ізолятора або карцеру установи виконання покарань (ст. 4 Закону України від 30 червня 1993 р. "Про попереднє ув'язнення");
· гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України — для осіб, що відбувають покарання у дисциплінарних батальйонах і притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину (статті 14, 17 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Враховуючи характеристики окремих осіб і характер певних злочинів законодавець встановлює особливий порядок утримання осіб під вартою:
- затримані або взяті під варту працівники міліції утримуються в установах Державного департаменту з питань виконання покарань окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті (ч. 7 ст. 21 Закону України "Про міліцію");
- особи, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України, службі безпеки, прокуратурі, юстиції та в суді - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
- особи, підозрювані або обвинувачувані у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена статтями 173 – 177, 200—235 КК України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою (ст. 8 Закону України від 30 червня 1993 року "Про попереднє ув'язнення");
- в інших випадках, передбачених ст. 8 "Роздільне тримання у місцях попереднього ув'язнення" Закону України "Про попереднє ув'язнення".
Таким чином особу ізолюють від суспільства. Побачення з родичами їй може бути надано тільки з дозволу особи, яка провадить розслідування, терміном від однієї до двох годин, як правило, не більше одного разу на місяць.
3. Мета взяття під варту збігається із загальною метою застосування запобіжних заходів. Взяття під варту - найсуворіший запобіжний захід; застосовується лише в разі, якщо жоден інший запобіжний захід не може забезпечити досягнення мети, передбаченої ч. 1 ст. 148 КПК України.
4. Підстави застосування збігаються із загальними підставами застосування запобіжних заходів.Фактичною підставою взяття під варту є наявність системи неспростовних доказів вчинення обвинуваченим (підозрюваним) кримінально-караного діяння (злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі).Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується тільки за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. [19; 576]
5. Умови застосування. Взяття під варту застосовується у справах щодо злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках — якщо кримінальним законом передбачено більш м’яке покарання, наприклад, якщо обвинувачений:
- не має постійного місця проживання;
- порушив інший запобіжний захід.
6. Процесуальний порядок застосування.
Обрання запобіжного заходу "взяття під варту" включає в себе:
- внесення до суду клопотання про обрання запобіжного заходу;
- прийняття рішення про обрання запобіжного заходу та його оформлення;
- доведення рішення до відповідних осіб та складання необхідних документів;
- вжиття необхідних додаткових заходів, які випливають із суті обраного запобіжного заходу.[19; 577]
Орган дізнання або слідчий вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання вправі внести прокурор. Вирішуючи питання про внесення подання до суду, останній зобов’язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під, варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення;
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може тривати більше 72 годин, а в разі, якщо особа перебуває за межами населеного пункту, в якому знаходиться суд, — не більше 48 годин з моменту доставки затриманого до цього населенного пункту;
Суддя вивчає матеріали кримінальної справи, надані органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, при необхідності відбирає пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, і виносить постанову: