Зміст
Вступ ...............................................................................................стор. 1
І. Заходи процесуального примусу:
1. Поняття та значення заходів процесуального примусу ......стор. 2
2. Класифікація заходів процесуального примусу....................стор. 4
3. Кримінально-процесуальна характеристика окремих заходів процесуального примусу..................................................................стор. 4-10
II. Запобіжні заходи:
1. Поняття і види запобіжних заходів......................................стор. 11-14
2. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів..........стор. 15-19
3. Процесуальна характеристика окремих запобіжних заходів:......стор. 20
а) Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів.........стор. 21
б) Процесуальна характеристика неізоляційних запобіжних заходів.....стор. 32
Висновки
Вступ
Теоретично механізм кримінально-процесуального регулювання може функціонувати без застосування заходів примусу. Суб’єкти кримінального процесу мають покладені на них державою права та обов’язки. Надаючи їх, держава розраховує на їх виконання завдяки громадській свідомості суб’єктів.
Проте така система працюватиме лише в ідеальних умовах.
В реальному житті заходи процесуального примусу є реально діючою та вагомою гарантією виконання приписів норм закону всіма суб’єктами кримінального процесу.
Тому питання сутності, правової природи та застосування заходів процесуального примусу є, було і буде надалі актуальним та резонансним, оскільки з однієї сторони вони є засобом забезпечення дотримання і виконання приписів закону, а з іншого – пов’язані з обмеженням найважливіших природних прав людини і громадянина.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є специфічні правовідносини, які виникають між суб’єктами в процесі застосування заходів процесуального примусу, їх особливості та процесуальний порядок реалізації кримінально-процесуальних прав ті обов’язків їх учасників.
Предметом дослідження виступають окремі запобіжні заходи та інші заходи процесуального примусу, їх зміст, сутність, особливості та правова природа, а також процесуальний порядок їх застосування.
Мета дослідження – зясувати зміст, правову природу, особливості застосування заходів процесуального примусу та виявити існуючі недоліки їх реалізації, зокрема недоліки законодавчого регулювання.
Завдання курсової роботи :
1. Дослідити теоретичні основи заходів процесуального примусу з юридичної та наукової сторін.
2. Використовуючі нормативно-правову базу та наукові дослідження з’ясувати сутність, правову природу, особливості та процесуальний порядок застосування визначених законодавством запобіжних заходів та окремих заходів процесуального примусу.
3. Виявити риси схожості та відмінності окремих заходів процесуального примусу, а також співвідношення їх з кримінально-правовими санкціями, їх роль та місце в правовій системі України, зокрема в системі Кримінального процесу України
4. Зробити відповідні висновки.
ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Поняття та значення заходів процесуального примусу
Для забезпечення виконання такими суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності, як свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, експерти тощо, своїх процесуальних обов’язків, а також для забезпечення доказів, цивільного позову і можливої конфіскації майна органи дізнання, слідчі, прокурори й суди застосовують передбачені КПК заходи процесуального примусу.
Кримінально – процесуальний примус має індивідуальні ознаки:
1. Державно-владний характер відносин, що виникають, розвиваються, припиняються в ході застосування і припинення конкретних заходів примусу.
2. Примус пронизує все провадження у кримінальних справах , оскільки регламентується кримінально-процесуальним правом, яке є галуззю публічного права.
3. Примус може полягати у фізичному, матеріальному або моральному (психологічному) впливі держави в особі державного органу на суб’єктів кримінального процесу.
4. Завжди пов’язаний з певними обмеженнями прав і свобод суб’єктів процесу.
5. Застосовується в разі, якщо авторитету закону і переконання в необхідності виконання приписів норм права недостатньо.
6. Заходи примусу застосовуються всупереч волі та бажанню суб’єктів.
Єдиної думки серед вчених щодо класифікації заходів процесуального примусу немає.
Однією з провідних класифікацій в теорії кримінального процесу є думка щодо розподілу заходів процесуального примусу на запобіжні заходи, перелік яких є чітко визначеним і вичерпним, виділені законодавцем в окрему главу 13 КПК, та інші заходи.
Щодо інших заходів одностайної позиції вчених також поки-що немає.
Деякі вчені, зокрема Є.Г. Коваленко, вважають, що слідчі дії (обшук, виїмка, освідування, одержання зразків для експертного дослідження та ін.) входять до системи заходів процесуального примусу.
Інші вчені не вдаються до конкретики і визначають просто: до першої групи належать запобіжні заходи, до другої- всі інші.
Можливо, і не має нагальної потреби в конкретизації видів процесуального примусу, оскільки Кримінальний процес, як і, власне, Кримінальне право за своєю правовою природою покликані захищати права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб, суспільства, держави від найбільш небезпечних діянь та посягань. Тому в своєму арсеналі вони містять найсуворіші заходи примусу, які пронизують практично всі правовідносини, що скаладаються в сфері застосування норм Кримінального та Кримінально-процесуального права. Відшукати елементи процесуального примусу можна практично в усіх статтях КПК. Отже, і класифікацію заходів процесуального примусу можна продовжувати деталізувати.
Особисто мені найбільш вдалою вбачається класифікація заходів процесуального примусу, запропонована Л.М. Лобойко:. Всі заходи процесуального примусу він поділяє на запобіжні та інші, які, як правило, не включаються до навчальних програм з кримінально-процесуального права:
- привід свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозріваного;
- відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає;
- письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом;
- поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх;
- запобіжне обмеження;
- поміщення обвинуваченого до медичного закладу;
- видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок. [20;130]
Заходи процесуального примусу не є мірами кримінального покарання; їх не можна застосовувати як засіб вимагання показань від обвинуваченого чи підозрюваного. Водночас законодавець, виходячи з гуманних міркувань, передбачив, що попереднє ув’язнення зараховується судом до строку покарання при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день за три. При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити від нього засудженого (ст. 47 КК України). Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці, зараховується до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за день (ст. 47 ККУкраїни). У тому разі, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання (ч. З ст. 338 КПК).
Класифікація заходів процесуального примусу
Серед вчених до цього часу тривають дискусії стосовно питання класифікації заходів процесуального примусу. Серед можна виділити найбільш детальну, запропоновану Л.М. Лобойко.
Усі заходи процесуального примусу поділяються на дві групи:
1. запобіжні заходи;
2. інші заходи процесуального примусу:
Інші заходи процесуального примусу поділяються:
1. Привід:
- свідка (ч.2 ст.70 КПК);
- потерпілого (ч. 3 ст.72 КПК);
- обвинуваченого (ст.135 КПК);
- підозрюваного (ст. 136 КПК);
2. Відсторонення обвинуваченого від посади, яку він обіймає (ст. 147 КПК);
3. Письмове зобов’язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч.3 ст. 148 КПК);
4. Поміщення неповнолітнього віком від 11 до віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до приймальника-розподільника для неповнолітніх (ч. З ст. 7-3 КПК);
5. Запобіжне обмеження, тобто заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду (ст. 98-1 КПК);
6. Поміщення обвинуваченого до медичного закладу (ст. 205 КПК);
7. Видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок (ст. 272 КПК) та ін.
Кримінально-процесуальна характеристика окремих заходів процесуального примусу
Привід.Цей захід процесуального примусу здійснюється у передбачених КПК випадках щодо свідка, потерпілого,підозрюваного та обинуваченого.
Свідком в кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона не є зацікавленим у результатах справи учасником процесу.
Потерпілий - фізичнаособа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Підозрюваний –(ст. 43-1 КПК) – особа :
- затримана за підозрою у вчиненні злочину;
- до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.
- обвинувачений (ст. 43 КПК) – особа, щодо якої в порядку, визначеному КПК, слідчим винесено вмотивовану постанову про притягнення її як обвинуваченого.
Свідок, потерпілий, підозрюваний та обвинувачений зобов’язані з’явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду. У разі неявки без поважних причин вони підлягають приводу. Поважними причинами неявки є: несвоєчасне одержання повістки, хвороба чи інші обставини, які фактично позбавляють особу можливості своєчасно з’явитися за викликом. Привід здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання, роботи або навчання особи, яка підлягає приводу, на підставі мотивованої постанови слідчого, судді або ухвали суду, яку оголошують під розписку свідку, потерпілому, підозрюваному чи обвинуваченому перед їх виконанням (ст. 70, 72, 135, 136, 288, 290 КПК). У разі неможливості приводу працівник органу внутрішніх справ робить відмітку на постанові чи ухвалі і через начальника органу повертає її без виконання слідчому, судді чи суду, які їх винесли, зі своїми поясненнями.