Цей принцип став фундаментальним Французької Декларації прав людини, прийнятої в 1879 році. У ній говориться: « будь-яке суспільство, у якому гарантії прав чи не захищений поділ влади не визначена, не має конституції взагалі».
Суть принципу поділу влади (пізніше в США це одержало назву система перевірок, утримань, балансів і противаг) полягає в тім, що існує законодавча влада (конгрес, парламент). У її компетенцію входить прийняття законодавчих актів. Існує виконавча влада в особі Президента, прем'єр-міністра, що разом з державним апаратом організує керування країною, виконання законів на території країни. І судова влада, у задачу якої входить контроль за тим, щоб ці 2 влади здійснювали свою діяльність на основі й у виконання Конституції й інших законодавчих актів. На сучасному етапі Конституції всіх країн визнали поділ влади, як основний.
Жодному з органів не належить уся державна влада в її повному обсязі. Забороняється здійснювати функції, що належать іншому органу. Але поділ влади не абсолютно. Це діючий механізм, що досягають єдності на основі узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених у тому числі і на випадок конфлікту й екстремальних ситуацій.
Принцип поділу влади має величезне соціальне значення. У своєму ідеалі він повинний означати, що рішення, що мають велике значення для народу, не можуть бути прийняті доти, поки по цьому питанню не досягнуто згоди з боку всіх галузей влади. У противному випадку, зосереджена в одних руках влада, буде приймати тільки вигідні для себе закони, буде використовувати політичні привілеї у своїх інтересах, на шкоду інтересам народу.
Законодавча влада – вища влада в державі, тому що закони обов'язкові для усіх. Виконавча влада має великі права, у тому числі правом законодавчої ініціативи, правом вето, але її діяльність повинна бути підзаконна. Значення незалежності судової влади величезно як в інтересах держави, так і в інтересах окремої особистості. Судді повинні бути незалежні від політичних симпатій і інтриг, і повинні підкоряться тільки закону. Але принцип поділу влади не повинний означати їхнього поділу на рівні протиріччя. Владність, як основна ознака держави повинна бути єдиної і цілісний. Це єдність не дозволяє порушувати питання, яка влада важливіше? Інакше виникає ситуація, характерна для сьогоднішньої України. Боротьба влади приводять до посилення корупції, розвалу економіки, зниженню життєвого рівня народу.
Відступ від конституції, зневага до закону створюють зручну атмосферу для різного роду зловживань, сваволі і злочинів. Росте організована злочинність. Цілі райони виходять з-під контролю законів. Правоохоронні органи не можуть протистояти цим явищам, і самі виявляються ураженими деформаційними процесами. От чому формування демократичної держави зв'язано, насамперед, з верховенством закону і режимом законності, а для цього необхідно, щоб закон, у першу чергу конституція, мав значення безпосередньо діючого права. Але при усій важливості закону і законності для правової держави, воно не може бути зведено, як говорилося вище до інституційно-правового рівня. У форму закону може бути, фактично, убрані державна сваволя і тоді, як результат, правопорушуюче законодавство.
Держава, проголошуючи права і волі громадян, наділяє їх і обов'язками, тобто особистість і державу вступають у правовідносини, тобто відносини, у яких суб'єкти реалізують свої права й обов'язки. На скількох рівноправні сторони в цих відносинах, по цьому можна судити про правову державу.
Обов'язки записані в Конституції. Кожен громадянин повинний, у першу чергу, дотримувати Конституції, закони, норми права, поважати права і волі інших громадян.
Правова держава має визначені обов'язки перед своїми громадянами.
Для виконання своїх обов'язків держава виконує ряд функцій:
- господарсько-організаційну, у якій крім інших входить контроль за мірою праці і мірою споживання, податкова політика й ін. Держава повинна стежити, щоб не політика, а економіка визначала економічний розвиток суспільства.
- В обов'язку держави входить правоохоронна функція.
- Соціальна. Правова держава повинна забезпечити прийнятне життя для усіх своїх громадян. Це податкове регулювання, забезпечення зайнятості населення, підтримка безробітних. В обов'язку держави входить підтримка охорони здоров'я, утворення, пенсійного забезпечення, культури, науки.
- Екологічна. Правова держава зацікавлена в збереженні навколишнього середовища і воно повиннео зробити всі, щоб виробництво і контроль були зосереджені в одних руках.
- Функція правосуддя. У демократичній державі дуже важливе дотримання демократичних основ правосуддя. Це:
- Здійснення правосуддя тільки судом
- Утворення судів на основі виборності.
- Незалежність судів.
- Право громадян на судовий захист
- Презумпція невинності
- Функція оборони від зовнішніх ворогів.
За невиконання своїх обов'язків громадяни несуть відповідальність. Особливе місце належить юридичної відповідальності. Юридична відповідальність має на меті показати правопорушнику, точніше зробити виховний вплив на навколишніх. Кожному виду правопорушення відповідає особливий вид юридичної відповідальності: карна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна.
У правовій державі повинні неухильно дотримуватися принципи юридичної відповідальності – законність, справедливість, доцільність.
У правовій державі не тільки громадяни несуть відповідальність за не виконання своїх обов'язків, але і держава, усі його органи і посадові особи несуть відповідальність за свої дії перед громадянами. Мова йде про взаємну відповідальність держави з однієї сторони й усіх хто вступає з ним у правовідносини, з іншої. Суспільство має потребу в контролі державою і його органами. Відомо, що деякі представники влади зловживають своїми службовими повноваженнями, існує хабарництво.
Функції контролю за діяльністю держави покладена на суд, тобто в компетенцію судів входить задача вирішувати чи переступають границі дозволеного законом державні органи. У компетенцію Конституційних судів входить контроль відповідності видаваних законів конституції. Суди займаються позовами окремих громадян до держави. Предмет позовів випливає з чи помилок порушень, допущених державними органами. Відповідно до законодавства, посадові особи, що допустили помилки чи зловживаючі владою, несуть відповідну відповідальність.
Такі основні характеристики правової держави.
Узагальнюючи, можна сказати, що в основі організації і діяльності правової держави лежить принцип поділу влади: законодавчої, виконавчої і судовий. Кожна влада здійснює свої строго обкреслені функції. І разом вони стримують і врівноважують один одного, забезпечуючи тим самим гарантію проти порушення демократичних норм і зловживання владою. А крім того, самі громадяни через загальну виборчу систему мають можливість контролювати влади й у разі потреби коректувати їхньої дії.
Державна влада в правовій державі підзаконна. Її під законність доповнюється визнанням за окремою особистістю невід'ємних і недоторканних прав, що передують самій державі. Недоторканість особи забезпечується законом.
Правова держава має ряд загальних і об'єднуючих усіх членів цивільного суспільства правових основ, що по своїй суті носять надкласовий і загальнолюдський характер.
Отже, правова держава забезпечує:
1. Верховенство закону у всіх сферах громадського життя.
2. Реальність прав особистості, створення умов для її вільного розвитку.
3. Взаємну відповідальність держави й особистості
4. Міцний режим законності і стабільності правового порядку.
Відповідно, в умовах формування правової держави необхідними умовами є демократія і законність.
Література:
1. Основи конституційного права України. Під ред. В.В. Копєйчикова. - К., "Юрінком Інтер", 1998.
2. Загальна теорія держави і права. В.В. Копєйчиков. - К.: "Юрінком Інтер", 1997.
3. Новгородцев П.И. Про суспільний ідеал. - М., «Наука», 1991.
4. Брайс Д. Сучасні демократії. - М., «Прогрес», 1992.
5. Кельзен Х. Про сутність і значення демократії. - М., «Проспект», 1996.
6. Верховенство права. Збірник. - М.: 1992р. «Прогрес»
7. Історія політичних і правових навчань. - М.: Юр. лит-ра, 1991рік
8. Хропанюк В. Н. Теорія Держави і Права. - М., 1995.
9. Політологічний словник. Навчальний посібник. Під ред. В.Ф. Хампова. - М.:Вища школа, 1995.