ПЛАН ЛЕКЦІЇ
ВСТУП.
1. ДОСЛІДЖЕННЯ ХОЛОДНОЇ ЗБРОЇ
1.1.ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЕКСПЕРТИЗИ ХОЛОДНОЇ ЗБРОЇ.
1.2.ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ХОЛОДНОЇ ЗБРОЇ.
2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, НАБОЇВ І СЛІДІВ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
2.1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ
2.2. ВОГНЕПАЛЬНА ЗБРОЯ ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ
2.3. СЛІДИ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ І МЕХАНІЗМ ЇХ УТВОРЕННЯ
2.4. ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА СЛІДІВ ПОСТРІЛУ
2.5. СУДОВО-БАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА.
3. ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН І ПРИСТРОЇВ
3.1. ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗБИРАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА МІСЦЯХ ВИПАДКІВ, ПОВ”ЯЗАНИХ З ВИБУХАМИ АВТОТРАНСПОРТУ
ВИСНОВОК.
ЛІТЕРАТУРА
2.1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ
Балістика (від грецьк. ballio — кидаю) — наука про рух снаряда (куль, шроту) вогнепальної зброї в повітрі (зовнішня балістика) та в каналі ствола зброї (внутрішня). Призначенням вогнепальної зброї є надання снаряду руху та заподіяння за його допомогою пошкоджень певному об'єкту.
Протиправне застосування вогнепальної зброї дуже небезпечне, бо може мати тяжкі наслідки для життя та здоров'я людей і створює загрозу одночасного завдання тілесних ушкоджень багатьом особам. Вогнепальна зброя може бути засобом вчинення злочину, і в цьому разі постає потреба у виявленні всіх обставин кримінальної справи, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї. Ці завдання можна розв'язати тільки за допомогою спеціальних знань із судової балістики — розділу криміналістики, який вивчає ручну вогнепальну зброю та сліди її застосування для одержання доказової інформації. Судову балістику застосовують у сфері діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду для боротьби зі злочинністю.
Значний внесок у розвиток судової балістики зробили В. Черва-ков, С. Кустанович, Б. Комаринець, Ю. Кубицький та ін. Вони визначають її зміст як вивчення закономірностей пострілу та дії зброї і розробку на цій основі науково-технічних методів і засобів виявлення, фіксації та дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, стріляних куль, гільз, шроту, картечі, пижів, слідів пострілу та явищ, що супроводжують постріл, з метою розслідування та попередження злочинів.
Судова балістика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики, передусім трасологією та судовою фотографією. У ній широко застосовують фізичні та хімічні методи дослідження, за допомогою яких визначають, наприклад, якісно-кількісний склад шроту, сліди металізації на пошкоджених снарядами об'єктах.
Судова медицина вивчає вогнепальні ушкодження на тілі людини. У питаннях дослідження вогнепальних ушкоджень судова медицина і балістика тісно взаємопов'язані. Справді, вирішення багатьох питань щодо вогнепальних ушкоджень (напряму пострілу, його дистанції, взаємного розташування потерпілого та зброї під час пострілу, послідовності пострілів, можливості здійснення пострілу в себе тощо) може бути повним і достовірним тільки за умови здійснення комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи.
Науково-технічною основою судової балістики є військово-технічні науки, які вивчають будову, конструювання вогнепальної зброї та боєприпасів, дію снаряда вогнепальної зброї на перешкоду, явища, що відбуваються в каналі ствола під час пострілу, рух снаряда після виходу його зі ствола зброї. На основі цих даних визначають дію механізмів зброї та відповідно виникнення слідів на стріляних кулях і гільзах, пробивну силу кулі, виникнення та формування додаткових ознак пострілу на перешкоді.
Застосування вогнепальної зброї для вчинення злочину супроводжується утворенням речових доказів — джерел доказової інформації:
• зброї і її частин — магазина, щік, рукоятки; приладдя до зброї — шомпола, протирки, кобури, чохла; тайників для зберігання
• зброї — книги, бруска дерева з виїмками;
• боєприпасів, гільз, куль, шроту, капсулів, пижів, прокладок;
• матеріалів та інструментів для виготовлення та спорядження боєприпасів;
• вибухових речовин — пороху та його компонентів;
• кульових, дробових пробоїн та пошкоджень на перешкодах — вм'ятин, тріщин, розривів;
• слідів-відображень на гільзах, кулях, шротах, прокладках і пижах.
Крім виникнення речових доказів процес застосування вогнепальної зброї супроводжується явищами, які мають криміналістичне значення, — полум'ям і звуком пострілу.
Однак не завжди перелічені речові докази є об'єктами судово-балістичних досліджень. Так, відбиток пальця на рукоятці пістолета є об'єктом дактилоскопічної, а не балістичної експертизи. Питання про тотожність слідів мастила в тайнику, де зберігалася зброя, з тим, яким змащений конкретний екземпляр зброї, вирішують за допомогою хімічного аналізу складу мастила. А питання, чи перебував магазин, виявлений на місці злочину, у рукоятці конкретного пістолета, вирішують трасологічним дослідженням.
Речові докази є об'єктами судово-балістичних досліджень лише тоді, коли на них є суттєві ознаки, які відображають дію зброї та слідів її застосування і досліджуються у зв'язку з пострілом або його можливістю [16].
До об'єктів судово-балістичних досліджень належать:
• зброя та її складові частини;
• боєприпаси, стріляні кулі та гільзи, шрот, капсулі, пижі, прокладки;
• вибухові речовини (порох);
• сліди дії снаряда вогнепальної зброї на вражених перешкодах;
• сліди впливу на вражену перешкоду явищ, що супроводжують постріл;
• сліди продуктів згоряння заряду.
Пізнання особливостей і ознак названих об'єктів, виявлення закономірностей утворення слідів зброї є предметом судової балістики.
Знання судової балістики та її практичне застосування дає слідчому змогу одержувати докази про використання вогнепальної зброї під час вчинення злочину.
2.2. ВОГНЕПАЛЬНА ЗБРОЯ ТА ЇЇ КЛАСИФІКАЦІЯ
Вогнепальна зброя — це пристрій, в якому для вильоту кулі з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепальної зброї, крім установлення загальної ознаки — цільового призначення, необхідно, щоб він задовольняв такі критерії:
• для метання снаряда має бути використана енергія, яка утворюється під час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);
• предмет повинен мати ствол для спрямування руху снаряда;
• наявність у предмета пристроїв для замкнення каналу ствола та для запалення заряду;
• достатня вражаюча дія снаряда;
• достатня міцність конструкції предмета.
Перші три критерії можна визначити візуально, оглядаючи зброю на місці події. Критерій міцності конструкції передбачає, що з неї можна здійснити більш як один постріл. Вражаюча сила снаряда має становити щонайменше 0,005 кг/мм2.
Судова балістика досліджує тільки ту вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, які застосовують злочинці для вчинення злочинів. Такою є ручна стрілецька вогнепальна зброя. Знати її будову та конструктивні особливості необхідно для одержання інформації про обставини злочинної діяльності із застосуванням зброї.
Ручну вогнепальну зброю класифікують так:
• за цільовим призначенням — бойова (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціального та бойового призначення тощо), мисливська (рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери), спортивна (тренувальна та цільова зброя — дрібнокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети);
• за ступенем автоматизації— неавтоматична, автоматична, самозарядна;
• за способом заряджання — казнозарядна, дульнозарядна;
• за кількістю стволів — одно-, два- та багатоствольна;
• за кількістю зарядів — одно- та багатозарядна;
• за конструктивними особливостями ствола — гладкоствольна, нарізна, гладконарізна (з парадоксом);
• за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середнього калібру (б, 5-9 мм) та великокаліберна (понад 9 мм);
• за способом виготовлення — заводська, кустарна (виготовлена майстром-зброярем або спеціалістом у кустарних умовах, без дотримання встановлених стандартів і, як правило, невеликими партіями) та саморобна (виготовляється, як правило, з наявних матеріалів, а інколи із частковим застосуванням окремих частин заводського виготовлення);
• за особливістю конструкції— стандартна, нестандартна та атипова.
Нестандартна зброя має певні конструктивні відхилення порівняно зі стандартною зброєю аналогічного типу — меншу довжину "ствола чи ложа. До цієї групи належать багатоствольні пістолети та револьвери, обрізи гвинтівок і мисливської зброї. Велике значення має питання про критерії розмежування обрізів та видів зброї, з яких вони виготовлені. Виявлено, що вкорочення ствола мисливської рушниці до 500 мм (включаючи патронник) є межею, поза якою рушниця втрачає балістичні властивості мисливської зброї і набирає ознак іншої зброї — бойової, призначеної для враження живої цілі на близьких відстанях. Якщо довжина ствола перевищує 500 мм і ложе не вкорочене, така рушниця належить до рушниць полегшеної конструкції. Атипова зброя також відрізняється нестандартною конструкцією, але основною її особливістю є маскування під будь-які побутові речі — авторучки, парасольки та ін. До цього типу належать також пристрої для стрільби, перероблені з будівельно-монтажних та стартових пістолетів, ракетниць.
Кожний вид зброї має специфічну конструкцію, що відповідає її цільовому призначенню; спільними ознаками є ствол, ударно-спусковий механізм (пристрій для запалювання вибухової речовини) і пристрій для закривання каналу ствола.
Ствол призначений для спрямування польоту кулі (снаряда). Один кінець ствола дещо збільшений у діаметрі і називається патронником, або казенною частиною, а другий — дулом, або дульною частиною. У патронник вміщують патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки каналу ствола бойової та спортивної зброї мають гвинтоподібні канавки — нарізи. Тому така зброя називається нарізною. Виступи між нарізами називаються полями. У більшості моделей вітчизняної зброї є чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. В окремих іноземних зразках передбачено понад чотири нарізи. Нарізи надають кулі обертального руху, який позитивно впливає на влучність стрільби. Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольною. Для поліпшення бойових якостей дульна частина ствола в окремих видах зброї має звуження (чок), а інколи й нарізи (парадокс).