зміст
Вступ............................................................................................................................................... 3
1.Суть, необхідність та види економічних інтеграцій................................... 5
2.Передумови економічної інтеграції України в ЄЕС....................................... 11
3.Перспективи інтеграції України в ЄЕС................................................................. 20
ВИСНОВКИ.................................................................................................................................... 23
ЛІТЕРАТУРА.................................................................................................................................. 25
Найбільш розвинутим інтеграційним угрупованням у світі є Європейський союз (ЄС). З моменту свого утворення ЄС пройшов всі основні етапи інтеграційного процесу і в даний час перебуває на етапі розвитку й удосконалення економічного союзу.
У рамках 15 країн ЄС забезпечено вільне переміщення товарів і всіх чинників виробництва, проводиться єдина політика в галузі сільського господарства.
Оскільки сільськогосподарська продукція країн ЄС недостатньо конкурентоздатна на світовому ринку, однією з головних цілей інтеграції є створення сприятливих умов для національних виробників. У результаті здійснення погодженої аграрної політики всі країни ЄС одержали можливість продавати свою продукцію за цінами, що значно перевищують середньосвітові, в окремих випадках на 30% і більше. Єдина політика забезпечує абсолютний пріоритет закупівель сільськогосподарської продукції у фермерів країн ЄС перед імпортом. В останні роки найважливішим напрямком цієї політики стали стримування надвиробництва сільгосппродукції і підтримка дрібних фермерів.
Мене зацікавила ця тема тому, що ідея об’єднаної Європи жила в мріях людей ще в давні часи. Досить згадати католиків в час їхнього розквіту, а також спроби об’єднати континент під владою одного володаря - Наполеона, Гітлера. Тільки зараз об’єднання Європи здається реальним, але таким способом, про який ніхто не думав в історії людства. Сьогоднішнє об’єднання одна з політичних і економічних меж, в якій нації переможці отримують атрибути високої міжнародної влади, і всі задіяні нації процвітають. Воно створилось, з метою використання переваг об'єднаного ринку, створення сприятливих зовнішніх умов для національного розвитку, укріплення міжнародних переговорних позицій країн-учасниць з економічних питань, обміну досвідом ринкових реформ і підтримки національної промисловості і сільського господарства. Зокрема, це ціль Європейського економічного співтовариства, офіційно встановленого шістьма державами в 1958 р. Спільний ринок рекламувався як краща річ, яка з’явилася в Західній Європі. Разом з тим це найбільш розвинуте у світі інтеграційне угруповання, яке розширивши своє членство з 6 до 15 країн, пройшло всі основні етапи інтеграційного процесу (табл. 1). ЄС утворився з трьох інтеграційних співтовариств — Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського співтовариства з атомної енергії і Європейського економічного співтовариства, створених у 50-і роки.
З іншого боку, ЄЕС не зрозуміло багато з того, що насправді є ціллю, Здається, навіть невеликий спад має здатність підірвати Співтовариство і загрожувати його існуванню. В той час, як європейські нації пробують працювати разом задля спільної мети – об’єднаної Європи. Необхідно подивитись на ситуацію і перевірити, який має вплив ЄЕС на Європу. Факт “процвітання” Європи може стати зрозумілим, коли розглянути ряд проблем Спільноти. В цей час неможливо визначити, чим була б Європа без ЄЕС, цілком можливо, що вона не була б в матеріальному програші.
Економічна інтеграція представляє собою процес економічної взаємодії всіх країн, який приводить до зближення господарських механізмів, приймаючих форму міжнародних угод і регулюємих міждержавними органами. Її передумовами є співставність рівнів розвитку країн учасників, їх географічна близькість, спільність стоячих перед ними проблем, прагнення прискорити ринкові реформи і не залишитись по заду від ідучих інтеграційних процесів. Інтеграційні угрупування утворюються з ціллю використання переваг об’єднаного ринку, створення сприятливих зовнішніх умов для національного розвитку.
Не дивлячись на розбіжності у підходах, ідеології, визначеннях тих чи інших інтеграційних процесів і угруповань, в них можна виділити деякі загальні риси та закономірності. Історично інтеграція еволюціонує через декілька основних етапів.
На першому етапі країни заключають між собою преференціальні торгові угоди. Такі угоди можуть підписуватися або на двосторонній основі між окремими країнами, або вже між існуючими інтеграційними угрупуваннями.
На другому етапі країни приходять до створення зони вільної торгівлі, яка передбачає повну відміну митних тарифів по відношенню до третіх країн. Зона може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом.
Коли інтеграційний процес досягає третього етапу – спільного ринку – країни домовляються про вільний рух не тільки товарів та послуг, але й факторів виробництва – капіталу та робочої сили.
І на кінець на четвертому етапі інтеграція перетворюється в Економічний Союз, який поряд з іншими факторами передбачає також координацію макроекономічної політики та уніфікацію законів в ключових областях – валютній, бюджетній та грошовій.
Для того щоб краще розглянути тенденції інтеграційних процесів та їхній розвиток потрібно заглянути в історію. В Європі в кінці 1940-их існувала небезпека іншої війни. Німеччина була демілітаризована, але Франція була все ще не впевнена, і з метою безпеки 9 травня 1950 міністр іноземних справ Франції Роберт Шуман наблизився до Західної Німеччини з планом. У ньому йшлось про те, щоб об’єднати деякі елементи Німецького і Французького виробництв під одною багатогранною організацією, щоб управляти ресурсами.В цьому випадку, ресурси були вугільні, стальні і залізо, без якого неможливо було йти до війни. Італія, Бельгія, Голландія і Люксембург були також запрошені приєднатись до організації. В 1951 р. всі шість підписали договір відносно Парижа, який встановив наступне : Шість націй-членів встановили свій контроль над їх сталевими, залізними і вугільними галузями промисловості багатонаціональною Високою Владою, яка буде управляти цінами і виробництвом, маленьким парламентським органом, судом, а також була створена Рада Міністрів, щоб бачити, що вибір правил супроводжувався певним повноваженнями і що кожна нація мала обмеження в діях. Ця влада була попередником і моделлю для Спільного ринку, і стала відома як Європейське Вугільне і Стальне Співтовариство. Під ЄВСС Франція, Німеччина, Бельгія, Голландія, Люксембург і Італія вдало об’єднали всі ресурси. Торгові бар’єри і тарифи на вугілля та сталь між націями були поступово знищені. Виробництво сталі і вугілля збільшено, і шість націй членів здавалось, виступали один з одним в спільному зусиллі першими. Очевидний успіх ЄВСС, знайшов захисників в межах Європи . Чому не брати ідею і йти далі – замість злиття тільки промисловості вугілля і сталі між націями, йти до злиття націй і їх економіки безпосередньо? Відвертими прибічниками об’єднання Європейської економіки, були Джеан Моннет, Конрад Аденауер і Роберт Шуман. Шість держав – членів ЄВСС почали в 1955 прислухались до пропозиції про подальше об’єднання Європи.В 1956 Висока Влада уповноважила комітет, що займався вивченням можливості об’єднаної Європейської економіки, на чолі з прем’єр-міністром Бельгії, Паулем - Генрі Спаака. Переговори між шістьма членами закінчились підписанням Договору відносно Рима в 1957. Різниця між договорами відносно Парижа ЄВСС і відносно Рима ЄЕС була в тому, що при ЄВСС об’єднувалось вугілля і сталь шести націй, а при ЄЕС об’єднувались економіки щоб створити одну економічну націю. В 1958 ЄЕС було у промисловості. Взагалі ЄЕС був ідентичний ЄВСС – була Рада (еквівалент Високої Влади ),створена з делегатів від кожної держави-члена, існувало і більше зібрання, відоме, як Європейський Парламент, який мав не дуже велику фактичну владу, існував також Європейський Суд Правосуддя, щоб розв’язати суперечки між націями і підписувати закони. В Ради була навіть ідея знищити торгові бар’єри і тарифи, в той час, як ЄВСС знищував їх лише на вугілля і сталь. ЄЕС повинно було мати справу з всіма тарифами, податками і бар’єрами. ЄЕС після народження мало декілька цілей для членів.[2;с.58]
Найбільш важливим було поступове знищення податкових бар’єрів і тарифів в межах націй членів.
Суть була в тому, щоб шість членів поставити в митний союз, з вільною торгівлею між собою і односторонньою з іншою частиною світу. Інший чинник ЄЕС повинен зрівняти тарифи та податки на імпорт для всіх держав-членів. Без цих двох кроків було б дуже багато непорозумінь між членами, і ЄЕС буде звільнено від конкуренції з іншими державами світу.Без світового ринку спроби такого союзу не мали б ніякого змісту.
Багато зусиль Спільного ринку було звернуто на тип соціальної єдності держав членів. Це дало б можливість будь-якому громадяни ну однієї держави співдружності працювати в іншій з однаковою оплатою і в однакових умовах. Кожен бізнесмен, який проживає в одній з країн, що входить до згаданої спілки, повинен би працювати будь-де (мається на увазі ЄЕС ), підлягаючи таким самим правовим законам, як і будь-яка інша місцева фірма. Також важливою була заборона урядами членів незаконно допомагати місцевим, а також іноземним, бізнесменам і громадянам.
У процесі свого розвитку інтеграція пройшла наступні основні етапи:
• Етап зони вільної торгівлі (1958-1969 р.). У цей період інтеграція знаходилася на рівні зони вільної торгівлі: відповідно до Римського договору були поступово скасовані мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, установлений загальний митний тариф і введений загальна митна політика у ставленні до третіх країн. У міру того,як лібералізувалась двостороння торгівля, між країнами — членами інтеграції виникали часткові зони вільної торгівлі, причому кожна з них зберігала свій національний митний тариф у ставленні до третіх країн. З 1962 року була введена в дію єдина сільськогосподарська політика. З підписанням у 1963 році Яундської угоди ряд країн що розвиваються, вступили в асоційовані стосунки з ЄС. У 1965 році три європейські співтовариства прийняли рішення про злиття своїх виконавчих органів. [4;с.78]