Високий ступінь усуспільнення майна більшості громадських організацій означає здійснення ними права власності шляхом закріплення майна на праві оперативного управління (якщо йдеться про підприємства, які здійснюють господарську діяльність, то на праві повного господарського відання) за окремими ланками відповідної громадської організації (наприклад, галузевими профспілками, обласними, міськими комітетами тощо).
Порядок здійснення окремими ланками громадських організацій права на закріплене за ними майно визначається не лише статутами, а й іншими спеціальними актами, що затверджуються вищими органами відповідної громадської організації.
Відповідно до рішення Спілки наукових та інженерних товариств створювані нею госпрозрахункові центри науково-технічних послуг, а також інші госпрозрахункові формування визнаються суб'єктами права повного господарського відання щодо майна, наданого їм громадською організацією або одержаного внаслідок виробничо-господарської діяльності. Власником майна центрів залишається громадська організація, що утворила його.
Щодо майна профспілкових організацій, то джерела, порядок формування і використання коштів профспілкового бюджету визначаються статутами профспілок.
Фінансову діяльність профспілок, що здійснюється відповідно до їхніх статутів, за винятком комерційної діяльності, держава не контролює.
Джерела доходів підприємств і організацій, що належать профспілкам, розміри одержаних ними коштів і сплату податків контролюють державні фінансові органи та податкові інспекції.
Межі здійснення права оперативного управління або повного господарського відання конкретних громадських організацій залежать від правового режиму майнових фондів цих організацій і визначаються як їхніми статутними цілями, так і призначенням майна.
Загалом правовий режим майна, закріпленого за установами і підприємствами відповідних громадських організацій, підпорядковується правилам, встановленим законодавством України щодо державних підприємств і державних установ.
Кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави (ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян").
Нині особливий правовий режим встановлено щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, Так, Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10 квітня 1992 р. було передбачено здійснити тимчасово (до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР) передачу майна та фінансових ресурсів розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні цих організацій, Фонду державного майна України.
У зв’язку з невизначеністю в законодавчому порядку правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 р. встановила, що тимчасово (до законодавчого визначення суб'єктів права власності зазначеного майна) воно є загальнодержавною власністю. За Фондом державного майна України було закріплено право розпоряджатися майном загальносоюзних громадських організацій у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
В листопаді 1996 р. Верховна Рада України доручила Фонду державного майна України разом з відповідними громадськими організаціями України до 1 січня 1997 р. провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 р. і подати Верховній Раді України перелік суб'єктів, у віданні яких перебуває це майно.
Цією ж постановою передбачена підготовка проекту Закону України про власність на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.
У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову репутацію та ін.
Юридична особа має своє найменування (ч. 1 ст. 27 ЦК України). Воно присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення у цивільному обороті, бо має містити реквізити які дають змогу відрізняти її від інших юридичних осіб. Найменування юридичної особи визначається в установчих та інших її документах.
Становлення громадянського суспільства в Україні проходить під гаслом свободи слова. На цій ниві народжуються різноманітні громадські об’єднання, починаючи від стихійних об’єднань (наприклад, рухів) та закінчуючи вступом та співучастю громадян України в міжнародних громадських організаціях та створенням політичних партій. Це різнобарв’я громадських об’єднань припускає наявність різноманітних законодавчих актів, які б регулювали діяльність кожної групи об’єднань та сприяли уникненню непорозумінь між представниками громадянського суспільства та державою.
В Україні вже існує великий масив досліджень з проблем громадянського суспільства та громадських організацій. Наприклад, В. Малиновський розглядає діяльність громадськості та її об`єднання через призму апарату державного управління, В. Барков та Т. Розова - з політичної та філософської точок зору, О. Пищуліна – з соціологічної. М. Каліниченко громадські об`єднання вивчає у контексті кратології громадянського суспільства. І. Усенко розглядає історію українського законодавства стосовно молодіжних громадських організацій. Є. Булатов, Л. Князькова, В. Шкарлупа концентрують увагу на юридичному та політичному аспектах громадських об`єднань.
Але вивчення громадських об’єднань, як феномену громадянського суспільства, є недостатнім. Не ретельно розглянута законодавча база України, яка регулює діяльність цих організацій.
У незалежній Україні з кожним роком діяльність громадянського суспільства стає все більш помітною. Громадяни відстоюють як свої приватні інтереси, так і інтереси певного прошарку населення. Як кажуть один у полі не воїн, тому заради досягнення спільної мети громадяни об`єднують свої зусилля у громадських організаціях, діяльність яких регулюється:
· Конституцією України від 28 червня 1996 р.;
· Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 №987-12;
· Законом України «Про об`єднання громадян» від 16.06.92 № 2460-ХII;
· Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97 № 531/97-ВР;
· Законом України «Про професійних творчих працівників і творчі спілки» від 07.10.97 № 554/97-ВР;
· Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.98 №281-14.
Громадяни та їх добровільні об`єднання, котрі мають з державою рівні правові стосунки, повинні бути захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку державної влади. Це певний механізм неформального соціального партнерства, який робить можливим здійснення і баланс існуючих інтересів у суспільстві. Отже, з одного боку, громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови, а, з іншого, – існування розвинутого, стабільного громадянського суспільства уможливлює створення правової держави.
У Конституції України (ст. 36) сказано: «Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадянського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об`єднання громадян рівні перед законом».
16 червня 1992 р. був прийнятий Закон «Про об`єднання громадян». Це був крок вперед у створенні законодавчої бази для діяльності громадських об’єднань, показником становлення демократії та громадянського суспільства. Під час прийняття цього закону Україна ще не мала досвіду створення та функціонування демократичних інститутів, громадянського суспільства. Більш детально діяльність громадських об`єднань та недержавних громадських організацій прописана в інших законодавчих актах України: «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про професійних творчих працівників і творчі спілки», «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
Але й досі залишилось багато недоліків, недостатньо чітко прописаних понять, нез`ясований принцип оподаткування діяльності організацій, система реєстрації громадських об’єднань залишає бажати на краще.
Важливий момент у створенні громадських об’єднань є реєстрація організації. На цьому етапі необхідно чітко усвідомлювати заради чого створюється об’єднання, головні принципи діяльності, за рахунок яких коштів буде існувати майбутня організація. Це кропіткий та відповідальний процес необхідно зібрати багато документів та пройти багато інстанцій.
Дуже цікаве питання фінансування діяльності громадських об`єднань. В Законі України “Про об`єднання громадян” (ст. 21) говориться, що об`єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.