Це положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлені інші правила, ніж ті, що містять законодавство про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".
В проекті нового ЦК України передбачається, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обігу, тобто правилом поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у пбвній сфері підприємництва і не суперечить цивільному законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про використання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди сторін щодо тривалості часу вантажних робіт, розміру плати перевізнику за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження визначається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту.
Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичного силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну систему. Принципом ЇЇ побудови є виокремлення і групування, актів щодо того чи іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконанню робіт тощо).
За цією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства, як транспортне законодавство, законодавство страхове, торговельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.
Так, транспортне законодавство, як сукупність нормативних актів, визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки руху на транспорті тощо. Серед нормативних актів цієї категорії можна назвати: "Повітряний кодекс України"
(1993); "Кодекс торговельного мореплавства України"
(1994); закони України "Про транспорт" (1994), "Про залізничний транспорт" (1996), а також - "Статут автомобільного транспорту" (1969); "Статут залізниць" (1998). На кожному виді транспорту діють окремі правила перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет Міністрів України затвердив "Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту" (18 лютого 1997 р.), "Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом" (19 березня 1997 р.), а Міністерство транспорту України "Правила перевозок вантажів автомобільним транспортом" (14 жовтня 1997 р.), "Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом" (21 січня 1998 р.),
Страхове законодавство регулює відносини між страховиками (страховими компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед основних нормативних актів цієї категорії назвемо: Закон України "Про страхування" (1996); "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" (14 серпня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (28 вересня 1996 р.); "Положення про порядок проведення діяльності страховими посередниками" (18 грудня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" (13 липня 1998 р.); окремі положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування — військовослужбовців, працівників МВС, прокуратури, судців, митників, депутатів та ін.
Торговельне законодавство. Окрім Закону України "Про захист прав споживачів" (1991 р.), згадаємо також: "Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" (8 лютого 1995 р.); "Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (13 березня 1995 р.); "Правила продажу непродовольчих товарів" (27 травня 1996 р.); "Правила продажу продовольчих товарів" (28 грудня 1994 р.); "Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами" (8 грудня 1995 р.); "Правила торгівлі на ринках" (12 березня 1996 р.); "Правила торгівлі у розстрочку" (1 липня 1998 р.); окремі правила роздрібної торгівлі: алкогольними напоями, примірниками аудіовізуальних творів, нафтопродуктами та ін.
Законодавство про інтелектуальну власність. До цієї групи відносяться Закони України: "Про авторське право і суміжні права" (23 грудня 1993 р.); "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (15 грудня 1993 р.); "Про охорону прав на промислові зразки" (15 грудня 1993 р.); "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня1993 р.); "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; "Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель" (17 грудня 1994 р.) та ін.
Відповідні нормативні акти складають зміст будівельного законодавства, законодавства про оренду, банківського та ін.