Об'єкти права власності на природні ресурси розрізняються залежно від форм власності: державної, колективної чи приватної.
Спеціальні об'єкти права власності відповідно де» форм власності:
1) землі:
• державної власності (лісового фонду, транспорту, зв'язку, оборони тощо);
• колективної власності (колективних сільськогоспо-дарських підприємств, кооперативів, садівничих товариств тощо);
• приватної власності (земельні ділянки, садові ділянки, дачні ділянки тощо);
2) водні об'єкти:
• державної власності (територіальні моря, підземні;
води, внутрішні моря тощо);
• колективної власності (водойми колективних сільськогосподарських підприємств тощо);
• приватної власності (копанки фермерів тощо);
3) лісові об'єкти:
• державної власності (ліси загальнодержавного значення);
•колективної власності (ліси колективних сільськогосподарських підприємств до 5 га);
• приватної власності (ліси фермерських господарств до 5га);
4) надра як об'єкт:
• державної власності (корисні копалини);
• колективної власності (торф);
• приватної власності (загальнопоширені корисні копалини);
5) тваринний світ як об'єкт:
• державної власності (дикі тварини у стані природної волі);
• колективної власності (ферми тощо);,
• приватної власності (ферми тощо);
6) природно-заповідний фонд як об'єкт:
•державної власності (заповідники, надра, парки тощо);
• колективної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні
парки тощо);
• приватної власності (заказники, заповідні урочища пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки
тощо).
Суб'єктом права власності на природні ресурси виступає народ України, який поклав здійснення правомоч-ностей власника на Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (обласні, районні, міські, селищні, сільські).
Природні ресурси можуть належати на праві колективної власності громадянам України. Однак суб'єкт права колективної власності чітко визначено тільки у земельному законодавстві (колективні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, садові товариства тощо).
Як суб'єкти права власності на природні ресурси можуть виступати громадяни України:
• які будують житловий будинок і господарські споруди;
• які ведуть особисте підсобне господарство;
• власники дач;
• власники гаражів.
5.5. Зміст права власності на природні ресурси
Змістом права власності на природні ресурси є сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм
природними ресурсами:
• право володіння - право фактичного (фізичного або господарського) панування над кожним природним об'єктом, яке може належати не тільки власнику, але й особі, якій власник передав свій природний об'єкт на підставі договору;
• право користування - це право власника задовольняти за допомогою природних ресурсів свої потреби, тобто забезпечену законом можливість їх безпосередньої господарської експлуатації для наданих цілей шляхом витягу з них їх корисних властивостей: держава і органи самоврядування, суб'єкти приватної, колективної власності;
•право розпорядження - є визнана за власником гарантована йому можливість учиняти дії, спрямовані
на зміну юридичного статусу, економічного призначення або стану природних об'єктів, визначення їх юридичної долі (передача їх іншим суб'єктам права у власність): державна, самоврядування, колективна, приватна власність.
5.6. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових. норм і застосування санкцій до осіб, що не виконують їх вимог.
формами забезпечення права власності на природні ресурси є юридичне визначені шляхи охорони та способи захисту повноважень власників на природні ресурси.
Форми охорони права власності на природні ресурси:
• нормативно-регулятивна (законодавча, нормотворча тощо);
• управлінська (ресурсорозподільна, інформаційна, контрольно-наглядова тощо);
• судова (районний суд, Арбітражний Суд, Верховний Суд, Конституційний Суд).
Методи забезпечення права власності на природні ресурси: ;
• еколого-правові (ліцензійний, запобіжний, лімітний, обмеження діяльності тощо);
• економіко-правові (нормативно-оплатний, понаднормативно-штрафний тощо);
•цивільно-правові (відшкодування матеріальної і моральної шкоди);
• адміністративно-правові (штраф, попередження тощо);
• кримінально-правові (штраф, виправні роботи, позбавлення волі).
5.7. Припинення права власності на природні ресурси
Це юридичне значимі дії, які спрямовані на припинення повноважень власників на землю, надра, води, ліси, тваринний світ, об-'єкти природно-заповідного фонду.
Причиною цього можуть бути:
• правомочні дії: добровільна відмова, відчуження (продаж), викуп для державних або громадських потреб;
• протиправні дії природокористувача: систематичне
невнесення плати (податку), нецільове використання порушення строків освоєння (використання), угоди, укла^ дені з порушенням порядку придбання або відчуження
природних ресурсів.
Випадки позбавлення права власності можуть бути за обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України.
Контрольні запитання і завдання
1. Які е форми права власності на природні ресурси?
2. Назвіть об'єкти права власності на природні ресурси.
3. Які Ви знаєте суб'єкти права власності на природні ресурси?
4. Назвіть форми охорони права власності на природні ресурси.
ПРАВОВІ І НАУКОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
Розділ 1
ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
ПЛАН (логіка викладу)
1. Поняття управління в галузі екології,
2. Фу нкції управління в галузі екології
3. Система органів управління в галузі екології.
1.1. Поняття управління в галузі екології
Управління в галузі екологи -урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян.
Об'єктом управління постають суспільні відносини в галузі суспільства і природного середовища, що не підвладні законам розвитку суспільства.
Метою управління природокористування та охорони навколишнього середовища є:
• реалізація законодавства;
• контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;
• забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів з охорони довкілля;
• раціональне використання природних ресурсів;
• досягнення узгодженості дій державних та громадських органів при проведенні екологічних заходів.
Методом вирішення перелічених завдань управління є регулювання співвідношення екологічних та економічних інтересів розвитку при обов'язковому пріоритеті здоров'я людини у сприятливому навколишньому природному середовищі.
Досягнення цілей та завдань управління природокористуванням полягає у виконанні державними та іншими органами певних функцій.
Особливістю державного управління є його диференціація за видами природних ресурсів незалежно від того, в яких галузях народного господарства вони використовуються .
1.2. Функції управління в галузі екології
Функції управління в галузі екології - основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань у сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.
До числа функцій державного управління природокористування та охорони навколишнього природного середовища належать:
• розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами - становить собою таку функцію державного управління, в результаті здійснення якої у природокористувачів виникають, змінюються й припиняються права на користування (власність) природними ресурсами. Юридичною формою впровадження цієї функції є компетенція органів управління з надання природних ресурсів у користування (власність) та припинення права користування (власності) природними ресурсами;
• облік природних ресурсів і ведення природоресурсових кадастрів - припускає отримання сукупності достовірних і необхідних відомостей про природне, господарське та правове становище кожного об'єкта природного світу. Екологічне законодавство розрізняє такі види при-родоресурсового кадастру: земельний, водний, лісовий, родовищ корисних копалин, тваринного світу тощо;
• просторово-територіальний устрій об'єктів природи - здійснюється у таких формах, як землеустрій, лісовпорядкування, просторово-територіальний устрій надр, мисливський устрій, паспортизація водних об'єктів тощо;
• планування використання відтворення й охорони навколишнього природного середовища - є діяльність відповідних органів по розробці й прийняттю екологічних програм, планів, що визначають мету, напрям і конкретні завдання охорони довкілля, а також засоби їх досягнення на основі наукових принципів природокористування. Воно здійснюється в таких формах: розробка та прийняття місцевої, регіональної, державної та міждержавної екологічної програм; розробка і прийняття місцевої, регіональної та державної програм по використанню й охороні земель, вод, лісів, надр, тваринного світу тощо;