Аварія на ЧАЕС 1986 р., яка за своїми масштабами стала національною трагедією України, вимагає зміни ставлення як, до оцінки впливу радіонуклідів чорнобильського викиду на природне середовище так і до комплексного аналізу впливу усіх чинників катастрофи на організм людини, навколишній тваринний та рослинний світ, водний та повітряний басейни.
Чим далі у часі віддаляється Чорнобильська катастрофа, тим більш проявляються зміни у стані природного середовища, ще більше питань на які потрібно дати вичерпні відповіді.
Шляхи розповсюдження радіонуклідів після катастрофи надзвичайно різноманітні і їх вплив на жителів України може суттєво відрізнятися від місця їх проживання. Нині ще відсутня класифікація радіаційно-забруднених територій за характером екологічних, природних та соціально-економічних чинників, які можуть діяти в комплексі з радіаційним. Це вимагає відпрацювання та реалізації широкого кола заходів захисту постраждалих.
Контрольні запитання та завдання
1. Правове, і законодавче забезпечення населення що постраждало внаслідок. Чорнобильської катастрофи.
2. Які заходи направлені на подолання негативного впливу радіації на навколишнє середовище, здоров'я людей?
МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Розділ 1
ЕКОЛОГО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННІ Й ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
ПЛАН (логіка викладу)
1. Завдання земельного законодавства.
2. Форми та види власності на землю.
3. Права та обов'язки власників земель та землекористувачів, захист та гарантія їх прав.
4. Використання земель.
5. Правова охорона земель.
6. Контроль за використанням та охороною земель.
7. Відповідальність за порушення земельною законодавства.
1.1. Завдання земельного законодавства
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ, організацій на землю.
Правова охорона земельних ресурсів - сукупність правових норм та виникаючих на основі їх застосування правовідношень, спрямованих на здійснення заходів по Збереженню земельних ресурсів, їх раціональне використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення Для задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь.
Право землекористування включає в себе системати-аовану сукупність правових норм, які регулюють порядок таумови раціонального використання земель.
Об'єктом права землекористування є ділянка землі земельний масив, наданий у користування для визначу них цілей, по відношенню до яких складаються і здійснюються відповідні земельні правовідношення.
Суб'єктивним правом використання землі є забезпечена законом можливість безпосередньо експлуатувати землю з метою отримання деяких благ.
Виникнення права землекористування, права та обов'язки землекористувачів, припинення права землекористування, розв'язання земельних спорів, заходи з охорони землі, відповідальність за порушення земельного законодавства закладені в Земельному кодексі України (введено в дію з 13.03.92), який складається з 10 розділів, 13 глав, 118 статей.
• органи по земельних ресурсах - про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил використання земель, приховуванням або перекручуванням даних земельного кадастру, самовільним відхиленням від проектів внутрігосподарського землеустрою (ст. ст. 53, 53-2, 55. 56 КУАП);
• органи охорони водних ресурсів - про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушеннями, передбаченими ст.ст. 59-61 КУАП, у випадках забруднення і засмічення підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричинило забруднення цих вод;
• органи рибної охорони - про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил рибальства і охорони рибних запасів (ст. ст. 85,86 КУАП);
• органи лісового господарства - про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням (ст. 77 КУАП);
• органи Міністерства екології та природних ресурсів України - про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 47, 48, 49, 50, 52-83, 85-88, 90-91-2, 95, 153, 163, 188-5 КУАП.
1.2. Форми та види власності на землю
Право державної власності на землю
Суб'єкт права державної власності на землю - органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. ст. 13, 14 Конституції України). Не можуть передаватись у колективну або приватну власність:
• землі загального користування населених пунктів;
• землі гірничодобувної промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду.
Право колективної власності на землю
Суб'єкт колективної власності на землю - колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи.
Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням зборів колективу співвласників.
Право приватної власності на землю
Суб'єкт - громадяни України.
Порядок користування землею
Користування землею може бути постійним (землекористування без заздалегідь зазначеного строку) або тимчасовим (короткостроковим - до 3 років і довгостроковим - від 3 до 25 років).
Оренда землі
Земля надається в оренду короткострокове - до 3 років і довгостроково - до 50 років.
1.3. Права та обов'язки власників земель та землекористувачів, захист та гарантія їх прав
Права власників земельних ділянок та землекористувачів:
• самостійно господарювати на землі;
• укладати договір застави з установами, які надають кредит;
• власності на вироблену с/г продукцію і доходи від її реалізації;
• використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загаль" нопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об єкти тощо;
• зводити житлові та нежитлові будови за погодженням з органами місцевого самоврядування;
власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень.
„ обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів:
забезпечувати використання землі відповідно до цльового призначення та умов надання;
• ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;
• своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;
•не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у т. ч. орендарів; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
• дотримуватися режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються.
Захист прав власників земельних ділянок та землекористувачів
Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів забороняється, за винятком порушення ними земельного законодавства. Підприємства, організації, інші власники землі та землекористувачі зобов'язані передбачати та здійснювати заходи по попередженню негативного впливу на сільськогоспо-дарчі, лісні та інші угіддя за межами переданих їм у власність або у користування земельних ділянок.
Права власників земельних ділянок можуть бути обмежені:
1. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках:
• добровільної відмови від земельної ділянки;
• закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;
• припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського господарства;
•систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;
• нераціонального використання земельної ділянки;
використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
• використання земель не за цільовим призначенням;
• вилучення земель для державних і громадських потреб.
2. Припинення права колективної та приватної власності на землю здійснюється у разі:
• добровільної відмови від земельної ділянки;
• відчуження (продажу) земельної ділянки органу місцевого самоврядування;
• викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб.
Порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.
3. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ст. ст. 88-92).
Збитки, заподіяні вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у т. ч. орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність за цільовим використанням у результаті негативного впливу, підлягають відшкодуванню у повному обсязі власникам землі і землекористувачам.