• забезпечення охорони здоров'я громадян від несприятливого впливу навколишнього природного середовища.
Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища:
• економічна;
• еколого-біологічна;
• еколого-соціальна.
Форми екологічної політики держави:
• внутрішня; зовнішня.
Забезпечення екологічноїполітики держави:
• політична;
• економічна;
• правова;
• управлінська;
• науково-технічна;
• контрольна.
Механізми забезпечення екологічного права:
• еколого-правова ідеологія;
• еколого-правова психологія;
• еколого-правова свідомість;
• еколого-правова культура;
• еколого-правова освіта;
• еколого-правова наука.
Все це можна назвати механізмом формування, забезпечення і реалізації екологічного права.
1.3. Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук
Правова екологія формується в складі соціальної екології як сукупність норм різних галузей права, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи. Вона не відноситься до числа цілісних правових структур. Наше право ділиться на окремі галузі права та інститути за предметом правового регулювання, а не за функціями, які виконуються правом. Відповідно, в системі права нема місця «екологічному праву». Екологічне навантаження несуть всі галузі права, його інститути і норми права, так чи інакше пов'язані з регулюванням взаємодії суспільства та природи.
Співвідношення екологічного та цивільного права. Екологічні відносини мають схожість із цивільно-майновими відносинами:
• право власності та інші майнові права на природні ресурси;
• відшкодування шкоди природному середовищу;
• відшкодування шкоди здоров'ю та майну громадян від несприятливого впливу навколишнього середовища;
• відповідальність власників джерела підвищеної екологічної небезпеки.
Однак між названими відносинами існує і певна різниця, що дозволяє вважати їх різнорідними відносинами зі своїми правовими формами і методом правового регулювання:
• екологічні відносини існують лише в період звичайного розвитку об'єктів без відриву їх від єдиного природного середовища;
• екологічні відносини, зміст яких становлять природні об'єкти, що розвиваються за законами природи, підлягають впливу цих законів, тому вплив людей і права на дані відносини обмежений;
• суб'єкти екологічних відносин зобов'язані дотримуватись екологічних нормативів, що обумовлюється єдиною екологічною системою, лімітами при використанні природних об'єктів тощо;
• в екологічних відносинах правовий режим містить значну кількість імперативних розпоряджень, виконання яких є обов'язковим для суб'єктів цих відносин.
Співвідношення екологічного та адміністративного
права.
Існує схожість і різниця між екологічними та адміністративними відносинами. В них суб'єкти підлягають владним розпорядженням, проте в екологічних відносинах це проявляється не в усіх випадках, тоді як в адміністративних відносинах владні розпорядження в управлінні є основним елементом.
Екологічна функція права - складова частина його загальної соціальної функції, яка спрямована на регулювання суспільних відношень у сфері взаємодії суспільства і природи з метою забезпечення якості навколишнього природного середовища.
У структурі права виділяються декілька еколого-правових галузей, основними з яких с: природноресурс-не та природоохоронне.
Прирооноресурсне право -система правових норм, які регулюють природноресурсні відносини на основі державної власності на ресурси природи з метою раціонального використання, охорони та відновлення земельних, лісових тощо ресурсів, охорони прав природокористувачів і держави, зміцнення законності в даній галузі відношень.
Природоохоронне право - система правових норм, які регулюють природоохоронні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів тощо.
Природоресурсне право Природоохоронне право
Об'єкт ресурси природи, які с джерелом матеріального виробництва та об'єктами виключно власності держави навколишнє природне середовище як система природних модифікованих екологічних систем, природні об'єкти і комплекси, взяті у взаємодії взаємозв'язку з іншими об'єктами та комплексами середовища
Мета забезпечення господарських інтересів держави та суспільства у використанні природних ресурсів з урахуванням вимог їх раціональної експлуатації та охорони навколишнього природного середовища реалізація екологічних інтересів суспільства в попередженні та ліквідації забруднення, виснаження, руйнування навколишнього природного середовища
Правове регулювання направлено на організацію охорони та раціонального використання земель, лісів тощо як об'єктів права виключної власності держави направлено на організацію охорони земель, лісів тощо як складових частин навколишнього середовища
Законодавство сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок раціонального використання природних ресурсів (земельних, водних тощо) як об'єктів права державної власності сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, захисту навколишнього середовища з метою забезпечення якості середовища життя людини в інтересах теперішнього та майбутнього поколінь
Відмінність природоресурсного права від екологічного права
Відмінність природоресурсного права від екологічного права відображена в предметі, методі правового регулювання та його джерелах.
Предметом екологічного права є суспільні відносини особливої природи, які стосуються не стільки самих природних процесів, скільки внутрішніх та зовнішніх зв'язків цих об'єктів, їх властивостей, стану, процесів, які відбуваються в них. А природоресурсне право звужує коло цих відношень до економічно значимих.
На відміну від екологічного права, яке регулює загальні екологічні відношення, природоресурсне право вивчає тільки суспільні відносини, які пов'язані з природними комплексами: землею, водою, лісами тощо;
Предмет природоресурсного права більш вузький, ніж, предмет екологічного права.
За методом правового регулювання екологічне право також відрізняється від природоресурсного права. Воно має більш обумовлений вольовий метод правового регулювання і ця обумовленість відображає дію основних законів екології.
Екологічне право - це система правових норм, які специфічним способом регулюють екологічні суспільні відношення з метою досягнення гармонійних відношень між суспільством та природою, і, на думку переважаючої більшості фахівців-юристів, екологічне право є самостійною, некомплексною галуззю права з підгалузевою структурою та з існуючою назвою.
Екологічне право як галузь права становить сукупність правових норм, що регулюють адміністративно-цивільним методом екологічні відносини, які складаються з приналежності використання, відтворення природних об'єктів в їх неподільному стані з природним середовищем, охороною навколишнього природного середовища з метою реалізації різноманітних інтересів відповідних суб'єктів і забезпечення нормального екологічного стану в країні і в окремих її регіонах (містах, селах, селищах тощо).
Предметом екологічного права є загальні (екологічні) відношення в галузі взаємодії суспільства та природи, які поділяються на дві групи:
• галузеві - земельні, водні, лісові тощо.
• комплексні - відношення до природних територій, комплексів, рекреаційних зон (що охороняються) тощо.
Специфіка - вони виникають та розвиваються з охорони навколишнього природного середовища в цілому.
1. 4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави
Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави -це виявлення соціальної спрямованості і місця екологічного права у визначенні функцій, форм та змісту діяльності держави у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов існування людини.
функції екологічного права в галузі екологічної політики:
• юридична база механізму правового забезпечення екологічної політики;
• засіб досягнення мети і завдань екологічної політики;
• правова форма реалізації екологічної політики;
• гарантія забезпечення екологічної безпеки. Форми діяльності:
• концепції в галузі екології;
• екологічні програми;
• нормативно-правові акти в галузі екології;
• закони;
• підзаконні акти;
• галузеві нормативно-технічні акти.
Механізм правового забезпечення екологічної політики - сукупність правових норм, що забезпечують регулювання та здійснення внутрішньої і зовнішньої екологічно спрямованої діяльності держави.
Структура:
• правове регулювання;
• організаційно-функціональне забезпечення;
• юридична відповідальність.
1.5. Основні напрями державної екологічної політики
В Україні завершено розробку «Основних напрямів державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».
Протягом останніх років у вирішенні проблем охорони довкілля продовжували зберігатися тенденції попереднього періоду, а саме, з одного боку - спад виробництва сприяв зменшенню викидів забруднюючих речовин у природне середовище, водночас зростали чинники негативного впливу на нього, що обумовлювалося погіршенням роботи очисних споруд, або й припиненням їх функціонування, застосуванням низькоякісного палива та сировини, зростанням числа та масштабу аварій у промисловості, комунальному господарстві, на транспорті, невиконанням технологічних регламентів.