• вимагати відшкодування заподіяних збитків;
• визначати конкретні строки оренди природних ресурсів у межах термінів, визначених чинним законодавством;
• вимагати своєчасної орендної плати за використання природних ресурсів. Обов 'язки орендаря:
• користуватися природними ресурсами відповідно до умов договору-оренди;
• своєчасно вносити орендну плату;
• ефективно і раціонально, економне використовувати природні ресурси згідно з їх цільовим призначенням;
• здійснювати комплекс заходів щодо відтворення й
охорони природних ресурсів;
• не допускати погіршення якості природних ресурсів, їх забруднення, засмічення та виснаження;
• виконувати роботи щодо підтримання якості ресурсів, поліпшення Їх якості;
• відновлювати корисні властивості природних ресурсів;
•не порушувати прав орендодавця та інших осіб тощо.
Обов'язки орендодавця:
• надавати» оренду природні ресурси відповідно до умов угоди;
• не перешкоджати орендарям використовувати природні ресурси; .
• створювати необхідні умови для ефективного використання природних ресурсів;
• вимагати повернення в обумовлений угодою строк орендованих природних ресурсів;
• компенсувати витрати орендаря. Спрямовані за його погодженням на поліпшення якості природного ресурсу;
•своєчасно прийняти природні ресурси, що повертаються орендарем;
• відшкодувати збитки, заподіяні орендарю внаслідок порушення умов угоди.
4.7. Підстави виникнення та припинення права природокористування
Головними підставами виникнення права природокористування є юридичні дії,'які повинні бути право-.мірними, що залежать від об'єкта природи, суб'єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо. Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки й індивіду-
і9дьніакти.
Юридичний вчинок як правомірна дія є підставою здійснення загальнодоступного природокористування.
Індивідуальні акти як підстава виникнення права
природокористування являють собою складну юридичну сполуку, що означає:
• клопотання/заява особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;
• видання рішення (постанови) компетентних державних органів;
• відведення на місцевості природного об'єкта;
• видача відповідного документа, який засвідчує право користування даним природним об'єктом.
Припинення права спеціального природокористування здійснюється в порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів спеціального природокористування умовою припинення прав на використання природнимоб'єктом є:
• відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;
• закінчення строку користування;
• ліквідація організації природокористувача;
• вилучення природного ресурсу із використання зй рішенням компетентного державного органа з метою передачі його у використання іншому природокористувачу;
• порушення правил цільового використання природного ресурсу.
Контрольні запитання і завдання
1. Сформулюйте механізм правового регулювання і забезпечення правовідносин природокористування.
2. В чому полягає суть змісту права природокористування?
3. Назвіть принципи та види права природокористувача.
4. Дайте класифікацію об'єктів права природокористування.
5. Які права й обов'язки природокористувачів?
6 У чому полягають особливості орендних правовідносин природокористування.
7. Які є підстави для виникнення і припинення права природокористування?
Розділ 5
ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
ПЛАН (логіка викладу)
І. Поняття права власності на природні ресурси.
2. Форми права власності на природні ресурси.
3, Підстави для виникнення відносин права власності на гфиродні ресурси.
4. Об'єкти і суб'єкти права власності на природні ресурси.
5. Зміст права власності на природні ресурси.
6. Форми та методи забезпечення права власності н априродні ресурси.
7. Припинення права власності на природні ресурси.
5.1. Поняття права власності на природні ресурси
Право власності на природні ресурси - система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють правовідносини на землю, надра, ліси, рослинний і тваринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників і користувачів щодо володіння, користування та розпорядження цими ресурсами.
Розрізняють:
Об'єктивне право власності на природні ресурси - система правових норм земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного, природно-заповідного законодавства тощо, які регламентують правовідносини на природні ресурси.
Суб'єктивне право власності на природні ресурси -
сукупність повноважень різних суб'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами (земельними, корисними копалинами, лісовими, водними, тваринного та рослинного світу, природно-заповідного фонду):
а) виникає у зв'язку з передачею чи придбанням у власність відповідних природних ресурсів;
б) посвідчується державним актом на право власності або цивільно-правовою угодою про придбання (купівлю, продаж, обмін тощо);
в) носить абсолютний характер, тобто виключна належність повноважень щодо володіння, користування і розпорядження природними ресурсами їх власнику і загальна обов'язковість всіх інших утримуватися від їх порушень. Право власності на природні ресурси має специфічні особливості, пов'язані з екологічним змістом останніх:
• право власності не є всеосяжним, бо не всі природні ресурси за своїми властивостями можуть знаходитись у власності, а тільки ті з них, що є відносно стабільними, що підлягають індивідуалізації (земля, її надра, води, ліси та тваринний світ). Інші елементи природного середовища не здатні за об'єктивними властивостями бути об'єктами власності (атмосферне повітря, вітрова та сог нячна енергія тощо);
• природні ресурси, хоча і є самостійними об'єктами власності, проте знаходяться у нерозривному екологічному взаємозв'язку один з одним, їх не можна відокремлювати від природного середовища;
• природні ресурси як об'єкт природного походження складають національне багатство України.
5.2. Форми права власності на природні ресурси
Форми права власності на природні ресурси - юридичне оформлені напрями суб'єктно-об'єктної належності природних ресурсів та їх ^організаційно-правове забезпечення.
В Україні юридичне виголошені такі форми власності (ст. 13, 14, 41 Конституції України): державна, колективна (комунальна), приватна, загальнонародна.
Право державної власності становить собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють належність природних ресурсів народу України в особі обраного ним представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження державної власності.
Особливість - вона виступає у вигляді виняткової власності народу України (у держави є лише компетенція з управління цими ресурсами в загальнонародних інтересах).
Право колективної власності-це сукупність норм, що встановлюють правові підстави виникнення права колективної власності, порядок колективного володіння, ко- :
ристування та розпорядження природними об'єктами.
Особливість - окремий громадянин, який вступає в колективне підприємство, самостійно відмовляється від свого права власності на природний ресурс, але зберігає право зобов'язального характеру його повернення при
визначених умовах.
Право приватноївласностіЯвляє собою правовий інститут, що закріплює індивідуальну належність природних об'єктів, тобто право приватної власності юридичне закріплює власність громадян як економічну категорію, що охоплює всі форми індивідуального привласнення.
Особливість права приватної власності можуть виникнути тільки з участю громадян.
5.3. Підстави для виникнення відносин' права власності на природні ресурси
Правовідносини власності і, отже, об'єктивне право власності виникає і припиняється на підставі правових норм і за наявністю певних юридичних фактів. Це обставини, з якими законодавство пов'язує зміни у формах права власності на землю, надра, води, ліси, тваринний
світ та об'єкти природно-заповідного фонду.
Виникнення права власності на конкретний природний об'єкт є: припинення права власності на цей об'єкт у іншої особи, спадщина, застава, дарування, купівля-продаж, обмін,
Однією з підстав виникнення права державної влас- ,
ності на природні ресурси є націоналізація, конфіскація або перехід у власність держави безгосподарчого природного об'єкта.
Право власності на природні ресурси може виникати на підставі цивільно-правової угоди. Основним засобом виникнення права колективної і приватної власності на природні ресурси виступає приватизація.
5.4. Об'єкти і суб'єкти права власності на природні ресурси
Об'єктами права власності на природні ресурси є
природні або штучно створені ресурси, які виконують біологічні, економічні, екологічні та соціальні функції, зареєстровані в обліково-кадастрових та інших юридичне визнаних документах як об'єкти володіння, користування і розпорядження: земля, надра, води, ліси, «тваринний і рослинний світ, природно-заповідний фонд, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона.