Для виконання поставлених завдань об'єднання громадян формують свою власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих об'єднань виникає шляхом передачі їм майна засновниками, членами (учасниками) або державою, внаслідок сплати членами об'єднання вступних та членських внесків, від пожертвувань громадян та організацій тощо. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статутом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Кошти і майно, придбані в результаті господарської та комерційної діяльності госпрозрахункових установ та підприємств, створених громадськими організаціями, також стають власністю цих організацій.
Правами юридичних осіб наділяються також різноманітні фонди (наприклад. Український фонд культури, Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобилю тощо). Фондами визнаються організації, що засновуються громадянами і юридичними особами на основі їх добровільних і безповоротних майнових вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях. Майно, передане засновниками, є власністю фонду. Порядок формування органів та управління фондом визначається його статутом, який затверджується засновником.
До некомерційних організацій відносяться і споживчі кооперативи.
Учасниками цивільно-правових відносин виступають і релігійні організації. Відповідно до Закону від 23 квітня 1991р. «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст.7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту. Як юридичні особи релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Релігійні організації набувають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
Список використаної літератури:
1.Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Урядовий Кур’єр, 1996, - 28 червня.
2.Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України . – 1991. - № 14.
3. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України . – 1991. - № 24.
4.Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1991 р.№ 49.
5.Закон Української РСР “Про власність” від 7 лютого //Відомості Верховної Ради України . – 1991. - № 20.
6.Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1991 . - № 25.
7. Закон України “Про банкрутство” від 14 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1992 . - № 31.
8. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 . // Відомості Верховної Ради України . – 1992 . - № 34.
9.Цивільний Кодекс Української РСР // Кодекси України: В 3-х кн.. – К., Юрінком Інтер. – 1998. – кн.2.
10. Цивільне право: Навч. посібник для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – 416 с.
11. Цивільне право України . – У 2-х кн.. – 2000 р.
Дуже важко виявилось опрацьовувати нормативні акти та літературні джерела, що використовувались при написанні даної курсової роботи, так будь--якому законодавстві є прогалини і недоробки.
Іще важче було розкрити дану тему беручи до уваги той факт ,що на час написання роботи ще не був прийнятий і введений в дію новий Цивільний Кодекс України.
В ході написання курсової роботи на тему:” Юридичні особи як суб’єкти
цивільного права”, було розкрито сутність юридичних осіб ,поняття та ознаки юридичної особи, її правоздатність, порядок виникнення і припинення, види юридичних осіб.