Стаття 347 КПК не передбачає будь-яких формальних реквізитів касаційної скарги. Відповідно до ст.363 КПК оскаржений вирок перевіряється повністю, незалежно від змісту скарги, що є однією з важливих гарантій права на захист. Однак адвокат зобов'язаний не тільки належно мотивувати скаргу, яку він подає, але й дотримуватися певної форми її складання, прийнятої в адвокатській практиці. Складання касаційної скарги і характер виступу захисника в суді другої інстанції переслідує одну мету -оспорювання законності та обґрунтованості вироку. Касаційна скарга повинна містити підстави для скасування ^ чи зміни вироку, передбачені статтями 368-373 КПК.
Захисник зобов'язаний не лише назвати ті чи інші порушення судочинства, але й показати, як вони вплинули на фактичну необґрунтованість чи правову помилковість вироку.
При однобічному або неповному слідстві (ст.368 КПК ) треба вказати, як і в чому проявляється ця неповнота і як вона вплинула на нез'ясованість обставин, які мають значення для справи. У даному разі йдеться про те, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясував лише ті обставини, що викривають та обтяжують вину засудженого, і не перевірив тих, які виправдовують і пом'якшують його відповідальність. Однобічність та неповнота слідства можуть стосуватися події злочину, його мотивів, особи і вини обвинуваченого, обставин, шо впливають на ступінь і характер його відповідальності, розміру шкоди тощо.
При невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи (ст.369 КПК) захисник повинен
довести, що вони не підтверджені доказами, розглянутими в судовому засіданні, що не усунуто їх істотних суперечностей, не взято до уваги доказів, які могли б істотно вплинути на його висновки, тобто він спрямовує свої зусилля на спростування доказів обвинувачення. Вирок вважається таким, що не відображає об'єктивної істини, коли його висновки хоч і відповідають фактичним даним, але джерела, з яких їх одержано, не можуть вважатися правдивими. Це положення має велике значення, оскільки докази встановлюються за допомогою джерел доказів, а тому оцінці підлягають не лише докази, а й їх джерела. В зв'язку з цим слід з'ясувати, чи доброякісними є джерела доказів.
Спростовуючи висновки суду. необхідно детально аналізувати докази; свої доводи і міркування протиставляти тим, які покладені в основу вироку, що оспорюється.
В разі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону (ст.370 КПК), необхідно розрізняти умовні підстави (ч.І ст.370 КПК), тобто такі, які можуть тягти за собою скасування вироку, або в сукупності з іншими перешкодили об'єктивному розглядові справи, а також підстави, що мають безумовний характер (ч.2 ст.370 КПК) і ведуть до обов'язкового скасування вироку. Особливу увагу слід звернути на те. чи не допущено порушень найважливіших принципів кримінального судочинства.
При неправильному застосуванні кримінального закону (ст.З"! КПК) треба розрізняти підстави, коли касаційна інстанція має можливість виправити допущене порушення, тобто застосувати належний закон, змінивши вирок, та коли вона цього зробити не може і вирок підлягає скасуванню.
У випадку призначення покарання, що не відповідає тяжкості
злочину та особі засудженого (ст.372 КПК). адвокат має довести явну його несправедливість, зосередивши увагу суду на обставинах, що пом'якшують відповідальність, і позитивних даних про особу.
Якщо ставиться питання про скасування вироку і закриття
г-
справи (ст.373 КПК), треба довести необґрунтованість висновку суду про винність засудженого і що при цьому новий розгляд справи не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку.
Коли ж захисник, не заперечуючи фактичних обставин, наполягає на іншій кваліфікації, він повинен аргументувати свою вимогу детальним правовим аналізом складу вчиненого злочину. Зміна вироку може стосуватися як правової, так і фактичної його сторони. Іноді зміна вироку може бути пов'язана з виключенням з нього окремих епізодів чи фактів, якщо суд визнає недоведеними певні обставини в справі. Це в свою чергу, може бути підставою для перекваліфікації злочину. Будь-яка зміна вироку не може погіршувати становища засудженого і має грунтуватися на обставинах, встановлених судом першої інстанції.
Суд першої інстанції зобов'язаний сповістити захисника про внесення прокурором подання або подачу скарг на вирок іншими учасниками судового розляду. Захисник має право ознайомитися в суді з поданням чи скаргою і подати свої заперечення, які приєднуються до справи або надсилаються до касаційної інстанції як додаток до справи не пізніше трьох діб з моменту їх надходження (ст.349 КГПО).
Захисник має право брати участь у розгляді справи касаційною інстанцією. Суд першої інстанції повинен повідомити захисника про день і час слухання справи в касаційній інстанції. Відповідно до п.21
постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку" від 12 жовтня 1989р. № 8 розгляд справи судом касаційної інстанції без участі захисника, якщо його не було повідомлено про час судового засідання і це позбавило його можливості взяти участь у засіданні суду. є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону і тягне скасування касаційної ухвали1.
Беручи участь в засіданні касаційної інстанції, захисник має право заявляти там відводи і клопотання, давати пояснення (ст.360 КПЮ. Захисник може подавати суду другої інстанції нові матеріали для підтвердження підстав щодо скасування або зміни вироку, висунутих ним у касаційній скарзі (ст.361 КПК). Ці матеріали повинні доводити наявність у справі одного з порушень, зазначених у ст.367 КПК.
У суді першої інстанції захисник бере участь v судових дебатах. У касаційній інстанції він дає пояснення. Зміст виступу захисника в судових інстанціях законом не деталізується. 4.2 ст.266 КПК називиє лише найважливіші питання, з приводу яких захисник має висловити свою думку в судових дебатах. Зміст пояснення в суді другої інстанції визначають підстави для скасування чи зміни вироку, передбачені статтями 368 - 373 КПК.
Виступ захисника в суді другої інстанції не повинен бути переказом справи, захисної промови чи усним повторенням касаційної скарги. Адже прокурор, судді вже ознайомилися з касаційною скаргою, звірили її доводи і аргументи з матеріалами справи. Завдання захисника з касаційній інстанції - виділити
1ПостановиПленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах./УБюллетень законодавства та юридичної практики України, 1995, №1, с.247
головне, навести вирішальні аргументи-підкріпити їх найнеобхіднішими фактами і цифрами та переконливо довести до суддів. Виступ має бути цілеспрямованим і принциповим. Переконливість і доказовість - найважливіші його описи. Переконливість забезпечується обґрунтуванням доводів, доказовістю матеріалу і вмінням його розмістити, точністю в доборі фактів і цифрових даних. Позиція захисника в справі має бути принциповою, не містити в собі суперечливих суджень. Захисник зобов'язаний уникати альтернативної постановки питань, бо наявність двох можливостей послаблює позицію, зменшує її переконливість.
Отже, касаційній інстанції надані широкі права і повноваження для перевірки законності, обґрунтованості вироків, виправлення помилок судів першої інстанції. Процесуальне становище захисника й особливості тих завдань, які він виконує при веденні кримінальних справ у касаційному порядку, зобов'язують його зосередити зусилля для пошуків аргументів, спрямованих на захист законних прав та інтересів підзахисного. Все, що може свідчити на користь засудженого, повинно доводитися до відома касаційної інстанції.
Якщо засуджений по тим чи іншим підставам незадоволений винесеним судом вироком чи касаційною ухвалою, вважає їх неправильними або несправедливими, він вправі скласти сам (або з допомогою захисника) наглядову скаргу на ім'я посадової особи, якій законом надано право внесення протесту в порядку нагляду у відповідну судову інстанцію.
Досвід і майстерність написання процесуальних документів, розуміння і знання необхідних правових питань, вміння дати необхідний аналіз доказів, критично оцінити доводи і висновки
судових інстанцій забезпечують переконливість і ефективність наглядових скарг, складених адвокатами.
Касаційна скарга направляється в суд другої інстанції разом із справою. Інша ситуація із скаргою в порядку нагляду. Тут перш за все приходиться переконувати особу, яка розглядає скаргу, в необхідності витребувати і перевірити справу. В наглядовій скарзі адвокат повинен коротко викласти обставини справи, в ній міститься аналіз матеріалів справи і критика всіх порушень закону, які були допущені по справі, в тому числі в касаційному провадженні, а деколи і в нижчестоящій наглядовій інстанції. Ця критика повинна бути обґрунтована матеріалами справи і цілеспрямованою. Інколи адвокат проходить мимо важливих для підзахисного обставин. Наприклад, не завжди в скарзі звертається увага на те, що вищестоящий суд не обговорив питання про зниження покарання засудженому, хоча визнав неправильним висновок суду першої інстанції про об'єм обвинувачення, кваліфікації злочину, наявність обтяжуючих обставин, форму вини1.
1 Стецовский Ю.И., Уголовно-процессуальная деятельность защитника, М., 1982, с.142
висновок
Стан формування в Україні правової держави тісно пов'язаний із зміцненням гарантій політичних, економічних, соціальних прав і свобод громадян. Рівень демократичності правової системи визначається насамперед ступенем забезпечення права громадян на захист у кримінальному судочинстві. Прийнята Конституція України закріплює не просто право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, але й встановлює гарантії його забезпечення. Прийняття Законів України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" та від 23 грудня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до окремих статей Кримінально-процесуального кодексу України з питань права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного" значно розширює права обвинуваченого та захисника, і зміцнює гарантії реалізації цих прав на всіх стадіях кримінального процесу. Разом з тим. кримінальне-процесуальне законодавство і практика його застосування в частині, що стосується реалізації прав захисника. потребують змістовного і редакційного удосконалення, зокрема: