3. Чи не має мовлення Л. за своїм змістом у частині, що стосується прохання Г. роздобути передню панель (“торпеду”) до автомобіля, а також у частині, що стосується дачі Г. 295 (300) дол. США в обмін на повернення Л. посвідчення водія, ініціативного, інспіруючого характеру?
4. Чи не порушена логіка висловлювань Г. і Л. у режимі діалогового мовлення?
Не вдаючись до подробиць справи, зазначимо, що суть його полягала в інкримінуванні працівнику ДАІ Г. отримання хабара від Л. з наступною передачею її частини іншій посадовій особі. Доводилося, що у принципі це було стійкою схемою організованої злочинної діяльності. Дослідивши тексти фонограм, можливим стало дійти до таких висновків:
1. На підставі досліджених текстів фонограм не можна зробити висновок про те, що Г. вимагав від Л. передню панель (“торпеду”) до автомобіля або що-небудь ще, тим більше не обіцяв натомість допомогти повернути останньому посвідчення водія. Також категорично заперечується можливість (на підставі зазначених текстів фонограм) дійти до висновку про те, що Л. дав Г. будь-яку суму дол. США і що Г. прийняв гроші, узявши їх у руки.
2. У досліджуваних текстах фонограм відсутні висловлювання Г., що дозволяють на вербальному рівні зробити висновок про його намір змусити Л. роздобути передню панель (“торпеду”) до свого автомобіля або дати 300 дол. США (у тому числі, будь-яку іншу суму грошей) в обмін на повернення останньому посвідчення водія або інших документів.
3. У частині діалогу, що стосується пропозиції Г. від імені Л. на суму 300 дол. США, мовлення Л. відрізняється ініціативним, інспіруючим характером. У частині діалогів, що стосується передньої панелі (“торпеди”) до автомобіля, мовлення Л. і Г. має навперемінно ініціативний і реактивно-пасивний характер, при цьому Л. виявляє більше ініціативи, а мовлення Г. має також і характер прохання.
4. У досліджуваних текстах фонограм спостерігаються порушення логіки висловлювань Г. і Л. Зазначені порушення можуть бути наслідком як застосування додаткових просодичних і невербальних компонентів (інтонації, жестів, міміки і т. ін.) діалогу, наслідком спонтанного характеру непідготовленого усномовленнєвого повідомлення, навмисної неправди учасників діалогу, так і можливого технічного (апаратного) монтажу запису.
Наведені висновки дають, на нашу думку, вагомі підстави для сумнівів стосовно як до результатів слідства, коли в основу обвинувачення був покладений упереджений аналіз і оцінка значеннєвого боку текстів фонограм, так і згодом – справедливості винесеного судом вироку.
Актуальними, з точки зору кримінального судочинства, є дослідження діагностики неадекватного мовленнєвого поводження через навмисну неправдивість переданої у тексті інформації.
Так, у березні 1999 року проводилася експертиза, у ході якої було встановлено, що текст досліджуваної “повинної заяви” укладався у співавторстві з особою, яка володіє навичками відбору свідчень. У тексті зазначеної “повинної заяви” виявлено ознаки неадекватної мовленнєвої поведінки його авторів, котра була викликана подачею умисно неправдивої інформації з приводу деяких викладених подій або (і) викладенням цих подій особою, яка не брала у них участі та є недостатньо поінформованою. Методичні рекомендації стосовно даного питання можуть бути використаними у процесі аналізу будь-яких власноручних письмових свідчень, правдивість яких у слідчого викликає сумніви; у процесі аналізу повідомлень, отриманих оперативним шляхом; а також анонімних текстів, що містять шантаж, погрози і т. ін.
Здійснено спробу на матеріалі анонімних текстів, у яких наявними є погрози вчинення терористичних актів, диверсій, розробити приблизний механізм розпізнавання ступеня реальності висловлюваної погрози. Зазначений механізм грунтується на зіставленні ідеальної моделі набору ознак підготовки до вчинення злочину з моделлю реальної ситуації, відображеної у тексті. Даний принцип застосовується з метою дослідження погроз будь-якого характеру, необхідно тільки конкретизувати його стосовно погроз здійснення убивства, підпалу, у тому числі, подання відомостей до правоохоронних органів і т. ін.
Навіть з наведеного виходить, що розшук анонімів і поєднані з ними дослідження є актуальними для боротьби з організованою злочинністю, через що необхідно звернути увагу вчених і практиків на доцільність більш спеціалізованого обміну досвідом, роботи над спільними проектами.
1. Новицкий В.Д. Из воспоминаний жандарма. – М.: МГУ, 1991. – С. 91, 96-97.
2. Энциклопедический словарь правовых знаний. Сер. Сов. право. – М.: Советская энциклопедия, 1965. – С. 297.
3. Клягин В.С. Некоторые вопросы теории и практики борьбы с особо опасными государственными преступлениями. – Минск: Вышэйш. шк., 1976. – 208с.
4. Бандура О.О. Єдність цінності та істинності правової норми // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ.: Зб. наук. пр. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. - С. 67–74.
5. Литвин Т.В. Неидентификационные исследования в судебно-лингвистической экспертизе письменной речи. – К., 1995. – 395 с.