• відповідно до міжнародних договорів України утворювати групи з питань координації та супроводу відповідних проектів і програм, які здійснюються з використанням кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій; брати участь у роботі комісій, комітетів, конференцій, конгресів, симпозіумів і нарад з питань міжнародного економічного співробітництва;
• залучати в установленому порядку спеціалістів міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розгляду питань, що входять до його компетенції;
• скликати в установленому порядку наради з питань, що входять до його компетенції;
• одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України — безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
• утворювати за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи; брати участь у роботі урядових комісій;
• залучати на контрактній основі вітчизняних та іноземних учених, фахівців і експертів для консультацій з питань, пов'язаних з діяльністю Національного агентства.
Національне агентство у межах своїх повноважень на основі та на виконання законів, інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Національне агентство має статус міністерства, його очолює Голова Національного агентства, який за посадою є міністром. Голову Національного агентства призначає Президент України.
Аналіз завдань та функцій агентства показує, що, по суті, створено орган державної виконавчої влади подібний тому, яким було Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій. Це свідчить про те, що у державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень до економіки України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів, іноземної технічної допомоги) знову прийшли до того, що вже було напрацьовано раніше, а саме — до об'єднання функцій державного управління в зазначених напрямках в рамках одного міністерства.
Причини таких змін багато в чому не мають об'єктивного, закономірного характеру та викликані загальною невизначеністю щодо державного управління економікою та інвестиційною діяльністю зокрема. Це все свідчить, що необхідно швидше налагодити цю сферу державного управління, для того, щоб стабілізувати інвестиційний клімат в країні.
4. Форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю
Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. Звідси можна зробити висновок про те, що форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю можна розбити на дві великі групи:
форми і методи державного управління економікою країни, що властиві, в тому числі, і для державного управління інвестиційною діяльністю та форми і методи державного управління, що мають свою специфіку і стосуються лише державного управління інвестиційною діяльністю, як одного із важливих напрямів державного управління економікою.
Форма державного управління інвестиційною діяльністю — це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї.
Найбільш типовою класифікацією організаційно-правових форм управлінської діяльності є поділ їх на правові та неправові.
Правові форми державного управління інвестиційною діяльністю пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, а їх використання викликає певні юридичні наслідки. До правових форм державного управління відносять видання нормативних та індивідуальних актів управління.
До неправових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, направлених на впорядкування інвестиційного процесу. Відомо, що при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативних та індивідуальних актів управління. Ряд питань вирішується в організаційному порядку шляхом інструктування, проведення зборів, нарад, семінарів, контролю, інформацій, розробки та підготовки різноманітних заходів і т. п.
Передбачені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 p. №384 форми реалізації державної інвестиційної політики можна поділити на дві групи.
До першої групи можна віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі випуску цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися в Україну в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання тощо.
До другої групи відносяться заходи, спрямовані на розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку та прав інвесторів.
При використанні різних форм державної управлінської діяльності застосовуються певні методи управління.
Методом державного управління інвестиційною діяльністю є юридичне виражений спосіб впливу органів управління на об'єкт управління, суспільні відносини, що виникають у процесі державного управління інвестиційною діяльністю.
За основу класифікації методів державного управління беруться різні ознаки. Враховуючи те, що предметом нашого розгляду є сфера державного управління інвестиційною діяльністю, як складова частина управління економікою, зупинимося на класифікації методів стосовно сфери управління економікою, що поділяються на три групи: організаційні (що виражаються у здійсненні певних управлінських дій по відношенню до об'єктів управління, не пов'язаних із вирішенням того чи іншого питання); адміністративні (що виражаються у прийнятті рішень, обов'язкових для об'єктів управління); економічні (що виражаються у впливі порядку управління на економічний стан об'єктів управління).
Зупиняючись на характеристиці адміністративних та економічних методів управління іноземними інвестиціями, насамперед слід відзначити, що вони, у процесі управління економікою, тісно взаємопов'язані між собою.
Адміністративні методи є методами владних приписів, в яких практично реалізуються належні органам виконавчої влади повноваження державно-владного характеру. Вони об'єктивно необхідні для управління і тому будь-яке зменшення їх ролі у механізмі державного впливу на економіку не може бути визнане обгрунтованим. До ознак, що відрізняють адміністративні методи від інших, відносять:
• прямий вплив на об'єкт управління за допомогою встановлення його прав та обов'язків, індивідуалізованих команд управління;
• односторонній вибір органом управління способу виконання завдання чи конкретного варіанту поведінки, однозначне вирішення відповідної ситуації, що має обов'язкову силу для виконавця;
• безумовну обов'язковість розпоряджень та вказівок, невиконання яких може потягти за собою відповідальність.
За допомогою адміністративних методів здійснюється централізоване керівництво процесом інвестування. При чому, об'єктом управління в цьому випадку можуть виступати як безпосередньо інвестори, так і інші суб'єкти інвестиційних відносин (в тому числі і органи виконавчої влади).
До групи економічних методів управління відносять систему економічних засобів, пов¢язаних із застосуванням в умовах існування товарно-грошових відносин таких економічних важелів, як економічні інтереси, матеріальне стимулювання, використаннясистеми цін, фінансування виробництва, надання податкових, митних, торгових та інших пільг інвесторам та інше. До ознак, що характеризують економічні методи, відносять:
• використання стимулюючих засобів, створення економічної зацікавленості, що спонукає об'єкт управління діяти в потрібному напрямку і досягати ініціативного вирішення поставлених перед ним завдань без спеціальних розпоряджень та вказівок керівних органів;
• надання об'єкту управління можливостей вибору між способами дій;
• порушення встановлених показників та умов не супроводжується для виконавця прямим стягненням, а лише призводить до негативних наслідків господарського порядку, які він відчуває в результаті своїх невірних дій. До економічних методів управління відносять такі методи, як планування, економічний аналіз, госпрозрахунок, фінансово-кредитні методи та ряд інших.
Серед методів, що використовуються у процесі діяльності по здійсненню державного управління інвестиційною діяльністю, важливе місце займають методи опрацювання управлінських рішень та пов'язані із ними методи їх прийняття, а саме: організаційні (системні), соціальні, природничо-технічні.
Багатогранність процесу інвестування, а отже, складність врахування всі моментів, що можуть впливати на правильність управлінського рішення в цій сфері, вимагають вдаватись до особливого методу управління іноземними інвестиціями — експерименту. Предметом експерименту є експериментальне застосування методу управління, а також способи і форми регулювання інвестиційних відносин. Метод застосування експерименту в сфері державного управління інвестиційною діяльністю використовується при створенні в Україні спеціальних (вільних) економічних зон.
Все більшого поширення в державному управлінні іноземними інвестиціями на сьогодні набуває застосування математичних, кібернетичних методів, впровадження електронно-обчислювальної техніки. За своїм змістом, природою ці методи відносяться до класу природничо-технічних.