7) принцип функціональності, відповідно з яким судді мають бути звільнені
від вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням діяльності суду. Відповідно до цього принципу судові та організаційноуправлінські функції не повинні поєднуватися в рамках судової влади. Важливо чітко розмежувати повноваження судів та органів виконавчої влади. Суди мають здійснювати
правосуддя, а спеціалізовані органи - відповідати за забезпечення діяльності судів і бути підконтрольними суддівському самоврядуванню;
8) принципи інформаційного, методичного, фінансового та інших видів за-
безпечення, назва яких говорить сама за себе. Як зазначається у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів «належне забезпечення діяльності судів є однією з гарантій незалежності судів та суддів», у зв’язку з цим не-
обхідним вбачається: поліпшення фінансування судової влади, зокрема, шляхом затвердження нормативів фінансового забезпечення судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування;
здійснення комп’ютеризації в судах, що забезпечить поступовий перехід від
17
паперового до електронного діловодства; удосконалення навчально-методичного забезпечення судової системи» [12].
3. Проаналізовані вище дві групи принципів (загальні принципи здійснення судочинства в Україні та принципи організації (забезпечення) функціонування адміністративних судів) тісно взаємозв’язані між собою й становлять цілісну систему. Кожний принцип відіграє самостійну роль, характеризує як загальні засади судочинства, так і окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв’язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань адміністративного судочинства [1, с.402]. Отже, їх загальним призначенням (метою та завданням) є, з одного боку, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів
юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, з іншого - забезпечення (організація) ефективного функціонування адміністративних судів.
Завершуючи характеристику цільового блоку правового статусу адміністративних судів, елементами якого є мета та принципи їх діяльності, завдання та функції, підкреслимо, що вони, у комплексі, визначають міс-
це та особливості адміністративних судів серед інших органів державної влади у цілому та у судовій системі, зокрема.
18
1.3 Система адміністративних судів в Україні.
На сьогодні формування системи адміністративних судів практично завершено. Так, 31.07.2007 р. відкрився окружний адміністративний суд м. Києва, кадрові призначення щодо складу суддів якого відбувались протягом лютого-червня 2007 р.
Систему адміністративних судів в Україні складають:
- місцеві адміністративні суди;
- апеляційні адміністративні суди;
- Вищий адміністративний суд України;
- Верховний Суд України, у складі якого діє Судова палата у адміністративних справах. Судова палата у адміністративних справах діє у складі Верховного Суду України на підставі ч.2 ст.48 Закону України “Про судоустрій України” та відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України 23.09.2005 р. № 9 “Про утворення у Верховному Суді України Судової палати у адмініс-
тративних справах”. Крім того, перегляд судових рішень в адміністративних справах за винятковими обставинами у Верховному
Суді України може здійснювати колегія у складі суддів відповідних судових палат (ч.6 ст.24 Кодексу адміністративного судочинства України [7]).
Місцевими адміністративними судами є місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні суди. Останні утворені в округах відповідно до указу Президента України. Вони діють як суди першої інстанції. У місцевому загальному суді як адміністративному суді суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. В окружних судах адміністративні справи розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів.
Апеляційні адміністративні суди утворюються у апеляційних округах відповідно до указу Президента України. До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники. У складі апеляційного адміністративного суду можуть утворюва-
тись судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією у межах адміністративної юрисдикції. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
З 01.01.2005 року в системі адміністративних судів утворено:
- 27 окружних адміністративних судів,
відповідно територіального поділу на області, Автономну Республіку Крим, міста Київ і Севастополь;
- 7 апеляційних адміністративних судів: Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський.
Повноваження апеляційних адміністративних судів поширюються на:
– Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську області - Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд;
19
– Донецьку, Луганську області - Донецький апеляційний адміністративний суд;
– Вінницьку, Житомирську, Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ - Київський апеляційний адміністративний суд;
– Волинську, Закарпатську, ІваноФранківську, Львівську, Рівненську, Терно-
пільську, Хмельницьку, Чернівецьку області - Львівський апеляційний адміністративний суд;
– Миколаївську, Одеську, Херсонську області - Одеський апеляційний адміністративний суд;
– Автономну Республіку Крим, м. Севастополь - Севастопольський апеляційний адміністративний суд;
– Полтавську, Сумську, Харківську області - Харківський апеляційний адміністративний суд [15].
Вищий адміністративний суд України діє як суд першої інстанції по конкретних категоріях справ, а також як суд апеляційної та касаційної інстанцій. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному су-
ду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п’яти суддів. У Вищому адміністративному суді України, як суді касаційної інстанції, перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п’яти суддів.
Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами колегією у складі суддів його Судової палати в адміністративних справах за участі не менше двох третин її чисельності (але не менше п’яти суддів) або колегією у складі суддів відповідних судових палат Верховного Суду України за участі не менше двох третин чисельності кожної
палати.
Система адміністративних судів в Україні наведена на рисунку нижче.
Слід зазначити, що зарубіжний досвід організаційної побудови адміністративної юстиції передбачає наявність різних підходів щодо по-
будови. Англосаксонська квазісудова система оскарження не передбачає структурованої системи спеціалізованих судів і перевага надається процедурам розгляду скарг громадян [2,с.72]. Континентальний досвід організаційної
побудови системи адміністративної юстиції передбачає, в основному, дві організаційні моделі, які мали найбільш вагомий вплив на підходи щодо визначення організаційної моделі адміністративної юстиції в інших країнах –
французьку і німецьку. Правова природа французької адміністративної юстиції поступово змінила пріоритети з управлінських на загально судові [2, с.73]. Німецька модель організації адміністративної юстиції є найбільш близькою
до досвіду організації системи загальних судів багатьох країн, зокрема – України [2, с.75].
Пошук оптимальної моделі організаційної побудови системи органів адміністративної юстиції здійснювався у напрямку реалізації, в основному, двох принципів – незалежності від впливу чиновницького апарату та досту-
пності захисту прав і свобод людини і громадянина у сфері державного управління.
20
У такому контексті система адміністративних судів в Україні є наступником європейського досвіду організації системи адміністративної юстиції, а також історичного досвіду її запровадження. Зокрема, прагнення організувати адміністративні суди були відображені ще у реформах П. Столипіна, а у радянській юридичній літературі обґрунтовувалась потреба створення автономної системи адміністративних судів [2, с.78].
Однак, сьогодні можна зазначити, що за хист в адміністративних судах прав і свобод громадян потребує вдосконалення. Так, найбільше спорів виникає з приводу:
а) розмежування компетенції адміністративних і господарських судів у спорах за участі суб’єкта владних повноважень,
б) розмежування компетенції загальних та адміністративних судів стосовно справ про притягнення до адміністративної відповідальності. На проблему роз-
межування компетенції адміністративних і господарських судів звертав увагу Верховний Суд України [16, 17], Вищий господарський суд України [18].
Отже, проведений аналіз історії запровадження системи адміністративних судів в Україні дозволив зробити наступні висновки.
По-перше, систему адміністративних судів в Україні можна назвати триланковою, оскільки існують місцеві, апеляційні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України як суд касаційної інстанції та суд
першої інстанції по окремих категоріях адміністративних справ. Крім того, передбачено перегляд судових рішень Верховним Судом України.
По-друге, така система адміністративних судів основана на європейському
досвіді організації адміністративної юстиції, якою передбачена переважно судова форма захисту прав і свобод людини і громадянина у сфері державного управління. По-третє, захист в адміністративних судах в Україні потребує вдосконалення, насамперед, по питаннях, пов’язаних із розмежуванням судової юрисдикції.