Проблема взаємодії правосвідомості з іншими елементами правової надбудови досить інтенсивно аналізується в науці, особливо останнім часом, як у спеціальних роботах по юридичній психології правосвідомості, так і в дослідженнях із загальної теорії права [1]. Неможливо уявити собі систему позитивного права лише як зовнішнє предметне відношення, не зв'язане з правосвідомістю. Поза правосвідомістю немислиме ні створення, ні реалізація права. Тому що право, правові суспільні відносини - це ідеологічні відносини, функціонування яких цілком сполучено з волею і свідомістю людей [4].
Таким чином, специфічні структурно-системні функціональні зв'язки, властиві суспільній правосвідомості, можна розділити на:
а) внутрішньо детерміновану функціональну взаємодію структурних елементів самої правосвідомості (суспільне - колективне - індивідуальне, ідеологія - психологія, наукове - практичне - повсякденне, емоції - почуття - воля);
б) ззовні детерміновані прояви правосвідомості як частини більш складних систем: правової надбудови (правосвідомість - право - правовідносини) і суспільної свідомості (політичне - правове - моральне).
Поряд з цими двома структурно-функціональними системами необхідно враховувати також безліч внутрішніх і зовнішніх взаємодій як кожного з елементів суспільної правосвідомості, так і суспільної правосвідомості з правовою надбудовою.
Інакше кажучи, існує ієрархічний взаємозв'язок і функціональна взаємодія як окремих психологічних елементів, так і суспільної правосвідомості в цілому. Така постановка питання необхідна в зв'язку зі складністю кожного з елементів: психологічних процесів і суспільної правосвідомості.
Висновок
Правосвідомість підпорядковується загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості. Вона виступає, як специфічне відображення правової, соціальної, політичної реальності суспільства, реальних відносин, що існують у даному суспільстві.
Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості. На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу — право як систему юридичних норм, правовідносини, законодавство, правову поведінку, правову систему в цілому. Правосвідомість не тільки відбиває у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямовує суб'єктів права на певні зміни у правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.
Істотний вплив на правосвідомість виявляють інші форми суспільної свідомості, перш за все політична свідомість і мораль, а також суспільна психологія, історичні традиції, спосіб та уклад життя, який склався, та ін.
Правосвідомість виконує певні функції.
Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому.
До основних функцій правосвідомості належать:
1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна);
2) правотворча (правостворююча, емоційна);
3) регулююча;
4) оціночна.
За суб’єктами (носіями) правовсвідомості виділяють:
- індивідуальна;
- колективна;
- масова;
- суспільна.
За глибиною відображення правової дійсності:
- повсякденна;
- професійна.
Професійна включає в себе науково-теоретичну (вчені- юристи, кандидати та доктори наук) та практичну (практичні працівники-юристи).
Правосвідомість підпорядковується загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості. Вона виступає, як специфічне відображення правової, соціальної, політичної реальності суспільства, реальних відносин, що існують у даному суспільстві.
Істотний вплив на правосвідомість виявляють інші форми суспільної свідомості, перш за все політична свідомість і мораль, а також суспільна психологія, історичні традиції, спосіб та уклад життя, який склався, та ін.
Список використаної літератури
1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.К. Юридическая психология. Изд.МУВД, Харьков, 2002.
2. Еникеев М.И. Юридическая психология. М., 2001.
3. Кузнецов Э.В. Кризис современного правосознания. //Изв. Вузов. Правоведение. 2004, №3. С. 3-9.
4. Кузьмин А.В. Понятие естественного права: (к проблеме правопонимания). //История государства и права. 2003, №6. С. 10-11.
5. Остроумов Г.С. Правовое сознание действительности. М. Наука. 1999.
6. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., Наука, 1986.
7. Скакун О.Ф. «Теорія держави і права» Харків,-2001р.
8. Мальтузов Н.И., Малько А.В. «Курс лекцій» М.,-1996р.
9. Спиридонов Л.И. «Теорія держави і права» М.,-1996р.
10. Хропанюк В.Н. «Теорія держави і права» М.,-1997р.
11. Венгеров А.Б. «Теорія держави і права» М.,-1994р.
12. Лазарев В.В. «Загальна теорія держави і права» М.,-1996р.
13. Ведєрніков Ю.А. «Теорія держави і права» К.,-2005р.
14. Копєйчиков В.В. «Загальна теорія держави і права» К.,-2000р.
15. Кравчук В.М. «Теорія держави і права (опорні конспекти)»
16. К.,2003р.
17. Лазарєв В.В. «Теорія держави і права» М.,1999р.
18. Котюк В.О. «Теорія права» К.,-1996р.