1.4. Припинення діяльності товариства.
Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.
Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством
При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.
Товариство ліквідується:
а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;
б) за рішенням вищого органу товариства;
в) на підставі рішення суду або господарського суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;
г) з інших підстав, передбачених установчими документами.
Ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду (господарського суду) - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.
Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.
У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.
Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.
§ 2. Правовий статус акціонерного товариства.
2.1. Історичні передумови виникнення акціонерних товариств.
Прообрази сучасних акціонерних товариств (далі - АТ) виникли декілька століть тому назад. Бурхливий розвиток капіталістичних відносин і необхідність акумулювання капіталів для ведення значної за розмірами підприємницької діяльності спричинило їх появу.
Найпершими попередниками акціонерних компаній були римські товариства. Ці товариства були негласні і засновувалися на обовязковості відносин між їх членами на джентельменських засадах. Вже з значно більшим правом з АТ порівнюють середньовічні німецькі товариства, які створювались для розробки корисних копалин.
Безпосередніми попередниками АТ стали великі союзи капіталістів, які були найбільш поширені в Італії і дістали назву банків.
Крім італійських банків в 16 столітті почали виникати торгівельні акціонерні компанії для далеких морських перевезень. Після відкриття нових морських шляхів і нових країн, в Голандії підприємці бажали завязати торгові відносини з Індією, Африкою, Бразилією для чого вони почали обєднуватися в експедиції по 7-18 кораблів. Ці обєднання були не просто союзами власників кораблів, а і союзами осіб, які витратили капітал на спорядження експедиції. Згодом подібних голандських компаній стало настільки багато, що вони почали конкурувати одна з одною. Тому в 1595 році уряд вступив у переговори із компаніями і обєднав їх в Голландську Ост Індійску кампанію.
В Англії в 1599 році за приватною ініціативою була створена Ост Індійська компанія. Підставою для її створення було значне підвищення цін на перець, ініційованне голландцями. Королева подарувала компанії привілеї щодо ввозу та вивозу товарів. Поступово формувалися внутрішні правила компанії - правила проведення загальних зборів.У правилах зазначалося, що збори мають проходити у визначеному місці, один учасник має один голос, присутність на зборах - обовязок кожногоучасника. Збори вже поділялись на постійні і надзвичайні.
Ост Індійська компанія не була єдиною компанією в Англії, серед інших компаній можна виділит Південне товариство, Англо-Віргінське товариство та Південно-Американську компанію.
Для розвитку акціонерного руху велике значення мав заснований в 1694 році Англійський банк, який виник як корпорація передплатників на державні позики. Цей акціонерний банк з часом здобув право емісії банкових паперів і одним з перших розпочав формувати ринок цінних паперів в Європі.
Треба зауважити, що саме в Англії були запроваджені привілейовані акції і акції на предявника.
Французькі компанії виникли під впливом голландських. В 1623 році була створена Компанія Західної Індії.
Щодо Німеччини, то до 18 століття там не створювалось товариств, які дійсно мали б акціонерний характер. Найпершим товариством, яке працювало вже на принципах справжнього АТ, вважається німецьке АТ “Східна компанія”, засноване у Відні в 1714 році.
Незважаючи на всі позитивні сторони, до самого початку 19 століття АТ в Європі були швидше винятком, ніж правилом. Виникнення залізниць і бурхливий розвиток промисловості змусили підприємців терміново шукати шляхи економічного вдосконалення і створювати акціонерні компанії в різних галузях економіки всіх європейских країн. Подальший розвиток оброблюваної промисловості і гірничної справи в 19 столітті, енергійне будівництво залізничних шляхів, постійне вдосконалення банківської справи сприяли розвитку акціонерного руху. Особливо швидко цей процес розвивався у Північній Америці. Створення АТ і, отже, обєднання зусиль підприємців для розвязання конкретних складних завдань дало можливість у короткий строк значною мірою змінити виробничі відносини у світовій економіці.
З середини 70-х років 20 століття у світі виникли нові економічні процеси. В Америці, а згодом (у 80-х роках) у Західній Європі поступово власниками акцій (акціонерами) більшості провідних компаній стали мільйони людей, як безпосередньо зайнятих на виробництві, так і не зайнятих.
Щодо Росії та України, то перші АТ виникли значно пізніше ніж в Голандії та Ангії. Значного поширення АТ набули тільки приблизно з 60-х років 19 столітті. В 1757 році була створена Російська Константинопольська компанія, а в 1758 році - компанія Персидського торгу. В 1794 році виникла Російсько-американська компанія.
Значного поширення в Росії АТ набули тільки приблизно з 60-х років 19 століття. Спізнілий, але водночас дуже швидкий розвиток капіталізму в Росії при недостатньому внутрішньому нагромадженні капіталу призвів до того, що вирішальну роль у створенні АТ відігравав іноземний капітал, який використовував цю форму підприємництва для захоплення найважливіших позицій у господарстві тодішньої Росії.
2.2.Поняття та види акціонерних товариств.
В сучасній Україні відповідно до статті 1 Закону України “Про господарські товариства” акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
2.3.Засновники акціонерного товариства.
Згідно з статтею 26 Закону України “Про господарські товариства” (далі - Закон) засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.