вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та
вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.
Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.
Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.
Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.
Такий дозвіл згідно не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією:
не є необхідними для досягнення мети концентрації;
становлять загрозу системі ринкової економіки.
3.2. Природні монополії.
1. Законодавство України про природні монополії, в основному, складається з Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 року, Повітряного кодексу України (04.05.1993року), Кодексу торговельного мореплавства України (23.05.1995 року), законів України “Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 року, “Про транспорт” від 10.11.1994 року, “Про зв'язок” від 16.05.1995 року, “Про трубопровідний транспорт” від 15.05.1996 року, “Про залізничний транспорт” від 08.06.2000 року, “Про захист від недобросовісної конкуренції” 07.06.1996 року, “Про електроенергетику” від 16.10.1997 року, “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 року, інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.
Стаття 1 Закону України “Про природні монополії” (далі - Закон) визначає природну монополію як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених Законом, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до Закону.
У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно з Законом, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені цим Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених Законом.
Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.
3.2.1. Сфери діяльності суб'єктів природних монополій.
Відповідно до Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах:
транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;
транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
передачі та розподілу електричної енергії;
користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
управління повітряним рухом;
зв'язку загального користування;
централізованого водопостачання та водовідведення;
централізованого постачання теплової енергії;
спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.
Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у Законі, а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
3.2.2. Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.
Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з Законом є:
ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
3.2.3. Обов'язки суб'єктів природних монополій.
Суб'єкти природних монополій зобов'язані:
дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;
забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.
Суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
§ 4. Правовий статус Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” - Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітетУкраїни щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.
4.1. Завдання Антимонопольного комітету України.
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:
здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
контроль за економічною концентрацією;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
4.2. Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України.
Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:
- законності;
- гласності;
- захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначається перший заступник та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.
Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення.
Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
4.3. Компетенція Антимонопольного комітету України.
Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань:
контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;