3.11. Уступка вимоги і перевід боргу.
Під час дії зобовязання може відбуватись заміна первісного кредитора або боржника іншими особами - заміна осіб у зобовязанні.
Уступка вимоги (цесія) це передача кредитором (цедентом) належного йому права вимоги іншій особі (цесіонарію). Така передача прав здійснюється шляхом укладення договору між первісним і новим кредитором.
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.
Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.
До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.
Уступка вимоги можлива, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора (наприклад, неможливо уступити право вимоги на аліменти). Проте в певних випадках законом встановлюється обовязок кредитора передати свої вимоги іншій особі. Наприклад, відповідно до статті 193 Цивільного кодексу поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню або згідно з статтею 26 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку кредитором вимоги іншій особі. Про уступку вимоги кредитор зобов'язаний повідомити боржника і якщо він цього не зробив, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням належному кредиторові (стаття 199 Цивільного кодексу).
Відповідно до статті 42 Цивільного кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі. Як правило, угоди між субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі (стаття 44 Цивільного кодексу).
Уступка кредитором вимоги іншій особі також є угодою і тому, якщо угода між первісним кредитором і боржником укладена у письмовій формі, угода про уступку вимоги теж повинна бути вчинена в простій письмовій формі (стаття 202 Цивільного кодексу).
Але з цього правила можуть бути виключення. Так, відповідно до статті 43 і пункту 1 статті 44 Цивільного кодексу, угоди, у тому числі між юридичними особами, можуть укладатись й усно, якщо вони виконуються під час їх укладання. Наприклад, договір купівлі-продажу. Щодо таких угод стаття 202 Цивільного кодексу не вимагає укладання письмової угоди про уступку
вимоги. Отже, в даному разі доказом уступки вимоги є повідомлення
боржника первісним кредитором про уступку вимоги іншій особі.
Як випливає із статті 197 Цивільного кодексу, у разі уступки кредитором основної вимоги за зобов'язанням до набувача автоматично переходять права, що забезпечують його виконання. Отже, якщо кредитор уступає іншій особі основні вимоги, угода про таку уступку не вимагає окремої умови про уступку права на вжиття до боржника заходів, що забезпечують виконання зобов'язання
(неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до статті 198 Цивільного кодексу кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Якщо боржник не був повідомлений про уступку вимоги, що відбулася, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням належному кредиторові.
Боржник вправі висувати проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про уступку вимоги.
Якщо відповідно до уступки вимоги в зобовязанні відбувається заміна кредитора, то при переводі боргу здійснюється перевід боржником свого боргу на іншу особу.
Згідно з статтею 201 Цивільного кодексу перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.
Новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника.
Отже, щодо переводу боргу на іншу особу, то згідно зі статтею 201 Цивільного кодексу України таке право надане тільки боржнику й лише за згодою кредитора. Якщо кредитор не дає згоди на перевід боргу іншій особі, то боржник не має права на перевід боргу, оскільки це б означало односторонню зміну умов договору (стаття 162 Цивільного кодексу).
У разі згоди кредитора на перевід боргу іншій особі між первісним і новим боржником укладається угода в простій письмовій формі (стаття 202 Цивільного кодексу), і новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.
3.12. Припинення зобовязань.
3.12.1 Припинення зобовязання виконанням.
Досягнення мети, заради якої встановлювалось зобовязання, здійснюється шляхом його виконання. Ось чому, виконання відноситься до найбільш розповсюджених способів припинення зобовязань.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше.
При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив (стаття 216 Цивільного кодексу).
3.12.2. Припинення зобовязання зарахуванням.
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Для зарахування досить заяви однієї сторони (стаття 217 Цивільного кодексу).
Для застосування зарахування необхідна обов'язкова наявність певних умов, а саме:
- вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов'язань між двома особами;
- вимоги повинні бути однорідними. Як правило, мова іде про взаємні вимоги грошових сум;
- настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонню угоду, яка викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобовязання припиняється. Якщо розмір вимог не однаковий, то зобовязання з більшим розміром суми вимог лишається чинним, але в меншому розмірі.
Не допускається зарахування вимог по зобовязанням:
а) по яких минув строк позовної давності;
б) про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті;
в) про довічне утримання (стаття 425 Цивільного кодексу);
г) в інших випадках, передбачених законом.
3.12.3. Припинення зобов'язання збігом боржника і кредитора в одній особі.
Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі.
Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову (стаття 219 Цивільного кодексу). Збіг боржника і кредитора в одній особі відбувається в силу правонаступництва.
Стосовно громадян збіг боржника і кредитора в одній особі можливий при спадкоємстві, коли спадкоємець і спадкодавець до відкриття спадщини знаходились знаходились між собою в зобовязальному правовідношенні.
Стосовно юридичних осіб зобовязання може припинятись збігом боржника і кредитора в одній особі в силу злиття юридичних осіб, або приєднання одної юридичної особи до другої, якщо між ними існує зобовязання, в якому одна юридична особа - кредитор, а друга - боржник. Підставою набуття всіх прав і обовязків нововиниклою юридичною особою є правонаступництво (частина 2 статті 37 Цивільного кодексу).
Передбачене в частині 2 статті 219 Цивільного кодексу правило встановлене в інтересах кредитора. Воно застосовується у випадках, коли спадкоємство мало місце після громадянина оглошеного померлим, а з часом таке рішення було скасоване судом.
Правило встановлене в частині 2 статті 219 Цивільного кодексу не застосовується до юридичних осіб. У випадку поділу юридичної особи, яка виникла в результаті злиття або приєднання, право і обовязки визначаються передаточним балансом.
3.12.4. Припинення зобов'язання угодою сторін.
Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Припинення зобов'язання між організаціями угодою сторін, зокрема угодою про заміну іншим зобов'язанням, допускається в разі, якщо це не суперечить актам планування народного господарства Стаття 220 Цивільного кодексу).