Міністерство освіти і науки України
Ужгородський національний університет
Юридичний факультет
Реферат на тему:
БАНКРУТСТВО В КРАЇНАХ З РОЗВИНУТОЮ РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ.
Ужгород 2008
ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПО БАНКРУТСТВУ ДЕЯКИХ КРАЇН
РОЗДІЛ ІІІ. ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ ФАХІВЦЯ З ПИТАНЬ НЕСПРОМОЖНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ
Законодавство про банкрутство (неспроможність) у країнах, у яких розвиток економіки заснований на конкуренції і беззупинних структурних змінах, націлено на виховання дисципліни і дотримання правил ділового фінансового обороту, а також призначено сприянню реструктуризації неефективних підприємств або цивілізованому їхньому висновку з ринку. Завдання, розв'язувані за допомогою законів про банкрутство в країнах з ринкової економікою, цілком конкретні. Найважливішим з них є максимальне використання існуючих можливостей "порятунку" підприємства чи його частин, що за допомогою процедури банкрутства можуть бути відновлені, щоб у наступному внести свій внесок в економіку країни. У той же час держава підтримує захист активів підприємства-боржника в інтересах кредиторів і розподіл цих активів відповідно до Закону з метою максимального задоволення вимог кредиторів. Закон визначає порядок повернення боргів кредиторам за допомогою розподілу виторгу від продажу активів і/чи у вигляді акцій реорганізованого діючого підприємства, або використання чи відстрочки скорочення боргу підприємства у випадку наявності можливості відновлення його платоспроможності (світова угода), що у законодавстві України називається мировою угодою. І, нарешті, законодавчо забезпечений механізм розгляду справ про порушення і зловживання в керуванні збанкрутілими підприємствами й анулювання неправомірних угод. Відповідно до застосовуваної концепції банкрутства, процедури, що реалізують вищеописані завдання, забезпечують інтереси і боржників, і кредиторів. Боржник чи його бізнес може бути звільнений від боргів, що виникли внаслідок збиткової господарської практики, а також від продовження реалізації колишньої управлінської стратегії. Кредитори ж зацікавлені у встановленні відповідального чи контролюючого спостереження за справами боржника, у скороченні його збитків і, - якщо бізнес боржника вдається зберегти, - у збереженні ділових відносин з боржником у майбутньому. Чи завжди потрібний державний орган по банкрутству? Як показує практика більшості країн з розвинутою ринковою економікою (США, Канада, Великобританія, Австралія, Швеція, Нідерланди й ін.), одним з ключових елементів сучасної системи економічної неспроможності є наявність спеціального державного органа (відомства) з конкретними обов'язками з питань банкрутства.[1] У повноваження цього органа входить контроль за дією законодавства і підготовка відповідних рекомендацій уряду щодо дій останнього в даній області. Іншими ключовими елементами системи неспроможності є законодавство, інститут фахівців, судова система і розуміння необхідності банкрутства в суспільстві.
Можна виділити наступні функції і повноваження державних органів по банкрутству, що частіше зустрічаються в закордонних країнах:
· розробка законодавства по банкрутству і виступ у цій сфері з законодавчою ініціативою;
· збір, аналіз і представлення уряду статистичної інформації з справам про неспроможність;
· збір і аналіз результатів здійснення і наслідків різних рішень по справам про банкрутство;
· вироблення рекомендацій уряду щодо державної політики в сфері неспроможності;
· організація системи підготовки, оцінки професійного рівня і ліцензування фахівців з банкрутства;
· розробка і забезпечення твердження шкали і правил винагороди арбітражних керуючих;
· організація контролю таких аспектів діяльності арбітражних керуючих, як: дотримання професійно-етичного кодексу; звітність по виявленим активам; відповідне і своєчасне інвестування грошових надходжень; відповідний розподіл засобів від реалізації активів; правильне визнання позовів; збереження чи анулювання бухгалтерської звітності, затверджуваної судом; одержання винагороди у чіткій відповідності до затвердженою шкалою і правилами його схвалення;
· консультування суддів, юристів і фахівців з банкрутства;
· здійснення функцій конкурсного керуючого у випадку ліквідації підприємств із малими активами;
· забезпечення виплат заборгованостей по зарплаті і вихідних допомога співробітникам неспроможних підприємств у випадку недостачі конкурсної маси;
· контроль і забезпечення адекватності інформації про підприємства-боржники;
· контроль якості керування неспроможними підприємствами, виявлення випадків несумлінного чи некомпетентного керування, уживання заходів по дискваліфікації несумлінних директорів;
· захист інтересів суспільства шляхом виявлення серйозних порушень у керуванні підприємствами (наприклад, підробки з інвестиційними засобами, маніпуляцій з акціями на біржі, незаконному відчуженні активів, веденні аморального чи безчесного бізнесу) і втручання в справи таких підприємств аж до порушення в судах справ про їхнє банкрутство;
· захист інтересів великих груп дрібних кредиторів (вкладників, акціонерів) при здійсненні процедур неспроможності.
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПО БАНКРУТСТВУ ДЕЯКИХ КРАЇН
Як правило, компетенція і функції державних органів по банкрутству установлені законом. Разом з тим, державні органи по банкрутству багатьох країн мають свої специфічні особливості. Так, державні органи по банкрутству країн Європейського Союзу мають повноваження подавати в Суд ЄС запити щодо постанов Суду про тлумачення положень Європейської Конвенції по банкрутству. В Австралії державним органом по банкрутству є державна Комісія з корпоративних справ, що має повноваження аналізувати фінансовий стан підприємств, що піддаються процедурам неспроможності; забезпечувати адекватність інформації про боржника; робити висновки про міру відповідальності директорів боржника за доведення підприємства до банкрутства; дискваліфікувати винних директорів самостійно або клопотати про таку дискваліфікацію в суді. Багаторічний багатий досвід державного регулювання банкрутств існує у Сполучених Штатах Америки. З 1934 р. роль державного органа по банкрутству стала виконувати Комісія по біржам і цінним паперам (КБЦП) уряду США. Відповідно до реформованого в 1978 р. американському Закону про банкрутство в КБЦП є три функції.
Перша: виступати в суді і бути заслуханою по будь-якому питанню справи про банкрутство, у тому числі, кандидатури і рівня оплати арбітражного керуючого, призначення комісій кредиторів і акціонерів, використання, продажу й оренди власності.
Друга: контролювати і забезпечувати адекватність заяви підприємства-боржника по своєму фінансовому стані і наявності активів.
І третя - заперечувати проти затвердження судом плану реорганізації у випадку зловживань з боку боржника.[2]
У ряді випадків КБЦП втручалася в умови продажу діючих неплатоспроможних підприємств, наполягаючи і домагаючись інших умов продажу. У 1983 р. на додаток до КБЦП як до Державного органа по банкрутству в США з'явилися державні федеральні конкурсні керуючі, завдвння яких, серед іншого, полягають в контролі за діяльністю й оплатою незалежних конкурсних керуючих, а також у запобіганні шахрайства, нечесності і порушення законності при здійсненні процедур банкрутства. Державний орган по банкрутству Швеції знаходиться в єдиній системі з податковою службою й органами судового виконання і складається з спільної компетенції Міністерства фінансів і Міністерства юстиції. Цей орган, що має відділення у всіх провінціях країни, контролює і регулює здійснення процедур неспроможності. Повноваження його такі:
· контроль за здійснення державної політики в сфері банкрутств;
· консультування судів, що займаються процедурами неспроможності;
· підготовка, ліцензування, консультування арбітражних керуючих;
· консультування кредиторів при здійсненні процедур банкрутства;
· контроль рівня оплати конкурсних керуючих, доплата за послуги цих фахівців у випадку недоліків ресурсів у підприємства-боржника;
· контроль дотримання інтересів забезпечених кредиторів;
· здійснення публікацій про визнання підприємств банкрутами.
У Великобританії роль державного органа по банкрутству виконує Служба неспроможності , що входить у систему Міністерства торгівлі і промисловості, що нараховує 2700 постійних співробітників. Функції цієї Служби наступні:
· розробка рекомендацій Уряду у відношенні політики в сфері банкрутства;
· обстеження фінансового стану і контролю за фінансовою діяльністю всіх фізичних і юридичних осіб, у відношенні яких у суді порушена справа про неспроможність (банкрутство), з метою виявлення ймовірних причин банкрутства боржника і понесених їм збитків;
· здійснення функцій арбітражного керуючого в справах, що представляють суспільний інтерес;
· здійснення функцій конкурсного керуючого в справах, по яких активів банкрутства, що піддається процедурі, підприємства не вистачає для оплати незалежного професіонала;
· виявлення кримінальних порушень у справах про неспроможність (банкрутство) і порушення в судах справ про судове переслідування відповідних осіб (керівників боржників чи арбітражних керуючих) - направлення відповідної інформації в правоохоронні органи;
· у разі потреби - зажадання і одержання від конкурсного керуючого звіту про діяльність колишніх керівників підприємства-боржника;